Американський морпіх служить у роті глибинної розвідки ЗСУ

Сержант морської піхоти Сполучених Штатів Роберт кілька років служив у Японії та Кореї. Тепер він — розвідник-стрілець у роті глибинної розвідки одного з розвідбатів Збройних сил України.

Історію іноземця у ЗСУ розповіли журналісти видання “Армія.Інформ”.

Хлопець народився та виріс у Санта-Барбарі (штат Каліфорнія) разом з дідусем і бабусею.

Дідусь, його також звати Роберт, у минулому — командир корабля. Він багато розповідав про Другу світову війну, перевезення важливих вантажів, охорону суден від піратів.

“Я завжди хотів робити в житті щось не менш корисне. Коли навчання в школі підходило до кінця, я був трохи розгублений — чи то йти в коледж, чи в поліцію… Але я розумів, що коледж — це чималі кошти й не хотів, аби цей матеріальний тягар лягав на плечі бабусі й дідуся. Тож обрав для себе армію. Уже в перші дні служби зрозумів, що це надовго, а не якийсь кількамісячний експеримент. Я не чіплявся за Каліфорнію, не намагався всидіти на одному місці, тож встиг послужити і в Японії, і в Кореї, брав участь у морських походах…”, – каже Роберт.

Фото: Армія.Інформ

Військовий пригадує, як у 2014-му стрічка новин у соцмережах почала активно заповнюватись новинами з України, а знайомі дедалі частіше ставали волонтерами, купували обладнання для українських бійців тощо.

“Я не дивлюся телевізор, не надто довіряю тому, що там показують, тож інформацію добував самостійно, потоваришував в соціальних мережах з активними українцями… І от щодня я почав прокидатися з новинами про український Донбас — “двох вбито, чотирьох поранено…”. В якийсь момент як перемкнуло: “Чому я тут? Я ж можу бути корисним в Україні! Я ж сильний, витривалий!” Якраз закінчився контракт. А тут ще й відео з обстрілом на очі потрапило. Зрозумів: “Треба повертатись у військо! Щоправда, тепер в українське!”, – розповідає він.

Офіційно підписати контракт зі Збройними силами України американцю виявилось не так просто – були тривалі перевірки, але американець таки досягнув свого й законно став українським розвідником.

Перший виїзд на полігон показав Робертові, що хоч в американській піхоті й високий рівень підготовки, та й українці задніх не пасуть.

“Це був без перебільшення — нон-стоп. Біжи, стріляй, падай, повзи, біжи! Поле, постійний рух, виснаження… І на сто відсотків професійні воїни поряд. Не можу сказати, що для мене це було чимось неможливим, та все ж підготовка українців приємно здивувала. А ще їхня згуртованість і відчуття колективу, оце “Ходімо з нами! Чому сумуєш?”… Коли я їхав сюди, мене намагалися зупинити, казали: “Там тебе постійно будуть ображати”, а натомість мене називають братом і це надзвичайно приємно…”.

Читайте також:
“Хто придумав це перемир’я? Ми маємо битися і перемогти!” Як валлієць Майкл Дженкінс боронить Україну на Донбасі