автор: Любов Величко
Розслідування подій російсько-української війни почалося ще 31 травня 2014 року. Тоді Служба безпеки України зареєструвала кримінальне провадження №42014000000000457. У цій справі спецслужби зібрали тисячі доказів участі Росії у створенні терористичної організації, а також в плануванні, підготовці та веденні агресивної війни проти України.
Слідчі роками накопичують тонни документів, десятки тисяч аудіозаписів телефонних перемовин, відео, фото й показів свідків про злочини бойовиків та російських військових.
Але недостатньо просто документувати злочини окупантів і терористів. Для відновлення справедливості їх потрібно затримати й судити в Україні. Попри те, що вони перебувають на окупованих територіях або за кордоном.
Що робити, якщо терористи добровільно не їдуть на контрольовану Україною територію? За логікою спецслужб, їх можна банально виманити військовою хитрістю.
Тож сама ідея цієї операції не була якоюсь неймовірною. Хоча розмах її справді вражає.
“Новинарня” реконструювала хронологію “вагнерівської” спецоперації – з документами, свідченнями учасників та іншими доказами для невіруючих.
“Викрадення людей із територій чужих країн – це дуже проста і буденна операція, – пояснює досвідчений учасник антитерористичних операцій СБ України Сергій. – Зазвичай її проводять військові розвідники, але інші фахівці також цим не гребують”.
Із відомих реалізацій можна назвати, наприклад, операції із затримання бразильського найманця “ДНР/ЛНР” Лусваргі та донбасівця Цемаха, колишнього командира ППО бойовиків та цінного свідка у справі збитого “Боїнга”.
Влітку 2019 року оперативні співробітники Головного управління розвідки Міністерства оборони України запропонували керівництву зухвалий план одночасного викрадення кількох десятків терористів, які були задіяні у наймасштабніших терактах на території України з моменту російської інтервенції.
Тепер ми називаємо цю спецоперацію “вагнерівською” – бо левова частка завербованих військових злочинців входили до приватної військової компанії “Вагнера”.
Простими словами, говоримо “вагнерівці” – маємо на увазі росіян, які отримували гроші за вбивства та санкціоновані Кремлем теракти і бойові дії на території іноземних держав.
Ідея виманити чи викрасти не одного, а багатьох злочинців одномоментно, раніше в Україні не реалізовувалася. У випадку успішного проведення такої спецоперації українські спецслужби вбили б одночасно кількох зайців: і отримали б світове визнання, і притягнули б злочинців до відповідальності, і поповнили б “фонд” заручників для обміну наших громадян, які перебувають у російському полоні. Тож керівництво ГРУ МО вирішило ризикнути та дало операм “зелене світло”.
За пів року українські розвідники виконали колосальну роботу, опрацювавши тисячі документів та по крихтах зібравши інформацію про конкретних терористів.
“Нас цікавили ті російські військові, чиї дії призвели до великої кількість жертв, – пояснює принцип відбору злочинців куратор “вагнерівської” спецоперації. – Зокрема, люди, які збивали наші військові літаки.
Доказів у нас було достатньо,
адже терористи настільки тупі,
що самі себе задокументували на багатьох відео та фото
і викладали їх у соцмережах.
Ми підкріплювали ці дані агентурною інформацією, показами свідків та розшифровками перехоплених телефонних розмов”.
Сформувавши список потенційних об’єктів спецоперації, українські розвідники перейшли до активної фази – вербування терористів .
“Сотні “вагнерівців” місяцями сидять удома без роботи. Грошовитих замовлень не так уже й багато, – пояснює куратор спецоперації. – Тому виманити їх із Росії можна було, запропонувавши військовий контракт у країні, де реально є гарячі точки”.
Непогана робота для військового найманця – охорона нафтових вишок
Схопити завербованих терористів вирішили на півдорозі з Москви до Венесуели – під час спеціально спровокованої екстреної посадки літака з пасажирами в аеропорту “Бориспіль”, поруч із Києвом.
Задум українських спецслужб, за словами куратора, полягав у тому, щоб:
Сергей Павленко воював проти України
у складі терористичної організації “Луганська народна республіка”
влітку 2014-го року
Українські розвідники залегендувалися під менеджерів російської компанії ПАТ “НК “Роснефть”, які начебто шукають контрактників для охорони нафтових свердловин у Венесуелі.
Обіцяючи зарплату 5000 доларів на місяць, “роботодавці” ставили кваліфікаційні вимоги до майбутніх охоронців: участь у військових діях та бойовий досвід.
Щоб підтвердити свою профпридатність, кандидати не лише проходили співбесіду по телефону, а й надсилали пакет документів в електронному вигляді: паспорти, військові квитки, фото нагород, медичні книжки, автобіографію із банківськими реквізитами та іменами всіх родичів тощо.
Щоб підписати вигідний контракт, Михайло Фомін
розповідав про свої військові злочини, скоєні у 2014 році у складі терористичної організації “ЛНР”,
хизувався, що отримав за це дві медалі
Увесь процес вербування документувався.
Олександр Алтухов воював у Сирії та Судані.
Він та ще четверо завербованих росіян не воювали та території України, але їх включили до вербування,
щоб група “вагнерівців” не зрозуміла закономірності, за якою їх зібрали (за військові злочини проти України)
Завербований в рамках спецоперації українець Сергій Бубнов є членом терористичної організації “ДНР”; російський паспорт отримав у листопаді 2019 року
Одним із перших українські розвідники завербували Артема Міляєва, позивний “Шаман”.
“На початку потрібно було знайти людину, яка має досвід в організації подібних відряджень по військовому контракту, – розповідає куратор “вагнерівської” спецоперації. – На цю роль підійшов Артем Міляєв. У нього велике портфоліо, чудові організаторські здібності та широкі зв’язки у мілітарних колах”.
Російський терорист Артем Міляєв претендував на посаду командира роти із зарплатою $7000 на місяць. Українським спецслужбам він був цікавим, бо воював під Маріуполем із липня 2015-го по січень 2016 року у складі стрілецького батальйону “Чебурашка”, військова частина №08819
Дзвінку від імені фейкового “співробітника ФСБ” він дуже зрадів.
“Ребята, вы попали в точку! У меня всюду есть люди, меня все знают”, – переповідає куратор.
Як організатор, Шаман отримував винагороду за свої старання. Його гонорар – частина офіційних витрат української державної скарбниці на “вагнерівську” спецоперацію.
Артем Міляєв отримав від українських спецслужб аванс за допомогу в організації процесу відправки своїх колег на роботу в Венесуелу
І Артем Міляєв, і ще 46 “вагнерівців”, завербованих українськими спецслужбами, згодом стали підозрюваними у тій самій великій кримінальній справі №42014000000000457.
“Слідчі такі справи умовно називають “вічними” – бо така справа контррозвідувального пошуку ведеться постійно і не закривається, – пояснює співробітник Головного слідчого управління СБУ Андрій. – Щоб притягнути до відповідальності певних фігурантів, із кримінального провадження потім виокремлюється відповідний епізод. В ЄРДР вноситься окреме кримінальне провадження, яке і передається до суду”.
У рамках спецоперації Артем Міляєв надсилав залегендованим роботодацям списки тих російських військових, які були готові поїхати до Венесуели на роботу за контрактом
“Найскладніше в цій спецоперації – уникати зустрічі з кандидатами на роботу. Співбесіди, вербовка – усе відбувалося по телефону або в електронній переписці. А вони хотіли побачити роботодавців на власні очі, бо так спокійніше. Ми ж пояснювали, що це неможливо, бо ми знаходимося у Венесуелі. Або призначали зустрічі, наприклад, у Санкт-Петербурзі, але потім відміняли їх, бо “у нас тут срочное дело нарисовалось, сам понимаешь…”, – переказує куратор.
Російський військовий Сергей Сидоров воював у терористичних організаціях “ЛНР” й “ДНР”, брав участь в окупації Криму та отримав за це нагороди на батьківщині
“Вагнерівці” в легенду українських спецслужбістів таки повірили.
Отримавши авіаквитки, вони сіли на автобус у Москві й рушили до Білорусі – в аеропорт “Мінськ”, щоб звідти полетіти до Венесуели з пересадкою у Стамбулі.
Читайте також:
СБУ оприлюднила імена бойовиків ПВК “Вагнера”, вбитих під Дебальцевим
Основні кримінальні статті, за якими Генпрокуратура оголошувала підозру “вагнерівцям” – це організація та участь в терористичному акті, сприяння діяльності незаконного формування та вбивство групи осіб.
Масштабні злочини з великою кількістю жертв “вагнерівці” вчиняли не голими руками.
Майже всі завербовані українськими спецслужбами “вагнерівці” – артилеристи. Половина з них – оператори ПЗРК “Ігла-Супер” – переносного зенітно-ракетного комплексу протиповітряної оборони, що використовується в наступальній схемі та знищує повітряні цілі на робочій дистанції 200-2000 метрів.
Терористи використовували ПЗРК “Ігла-Супер”, щоб збивати українські літаки влітку 2014 року
Лише в першому півріччі 2014 року з таких переносних зенітно-ракетних комплексів російські військові на Донбасі збили 11 українських літаків і 10 гелікоптерів.
Наприклад, 14 червня 2014 року близько 01:10 терористи збили установкою “Ігла-Супер” український військовий літак Іл-76МД №76777. Внаслідок аварії загинули 49 осіб – 9 членів екіпажу і 40 військовослужбовців на борту.
Збитий під Луганськом український літак Іл-76МД, 14 червня 2014 року
Наказ збити літак “за порушення повітряного простору республіки” віддавав тодішній ватажок терористичної організації “ЛНР” Валерій Болотов.
Втім, йому вдалося уникнути українського правосуддя. Терорист пішов у відставку і переїхав до Москви. Де згодом помер від серцевого нападу.
Натомість на гачку українських спецслужб у рамках “вагнерівської” спецоперації опинився Денис Харитонов, який виконав наказ Валерія Болотова. Цей самий терорист улітку 2014-го знищив також два українських літаки Су-25.
Саме за ці злочини президент Російської Федерації вручив йому медаль “За заслуги перед Отечеством”.
Харитонов отримав нагороду за збиті ним українські військові літаки
“За даними радіорозвідки, двоє завербованих нами “вагнерівців” – Денис Харитонов та Сергій Щербаков – знаходилися на відстані близько ста метрів від місця, звідки російський “Бук” вистрілив у малазійський “Боїнг” 17 липня 2014 року, – пояснює куратор спецоперації. – Навряд чи вони там просто прогулювалися в той час. У разі захоплення Щербаков та Харитонов могли стати цінними свідками причетності Російської Федерації до збиття цього літака”.
Через провал “вагнерівської” операції Україна втратила цінних свідків збиття малазійського “Боїнга” рейсу МН17
“Із 2015-го по 2019 рік я очолював Об’єднаний комітет розвідки України, – розповідає ексголова РНБОУ Олександр Турчинов. До 7 червня 2014 року він виконував обов’язки президента України. – Одне із завдань, які ми ставили нашим розвідникам – це захоплення і доставка в Україну тих російських злочинців, які причетні до збиття військових літаків та цивільного “Боїнга” MH17, який приніс смерть 298 пасажирам”.
Наші спецслужби були дуже близькі до захоплнення цих терористів.
Але позаяк спецоперація була зірвана, тепер цим злочинцям “світять” тільки заочні вироки суду.
Юрій Луценко обіймав посаду генерального прокурора України до 29 серпня 2019 року і застав період, коли спецоперація “Вагнерівці” лише набирала обороти. На противагу керівництву Головного управління розвідки Міноборони, Служби безпеки України та офісу президента, які заперечують факт проведення “вагнерівської” спецоперації, Луценко публічно заявив: “Як ексгенпрокурор я знаю, що це була спецоперація українських спецслужб”.
І це не лише слова. Адже спецоперація, яка тривала понад рік, залишила сліди у вигляді тисяч сторінок документів у ГУР МОУ, СБУ, Генпрокуратурі, суді та офісі президента.
Адже кожен крок,
зроблений розвідниками та слідчими в ході операції,
записується.
“Якщо йдеться про терориста, який знаходиться поза полем досяжності українських спецслужб – на тимчасово окупованих територіях або на території інших держав, то використовується закон про зовнішню розвідку та закон про контррозвідувальну діяльність. Заводиться спеціальна оперативно-розшукова справа, за якою проводяться установочні дані на ймовірних терористів”, – пояснює Юрій Луценко юридичну сторону процесу спецоперації.
Отримавши ці установочні дані, СБУ порушує оперативно-розшукову справу – керуючись тим же законом про оперативно-розшукову діяльність. І в рамках цієї справи отримує докази причетності осіб до конкретних злочинів.
Президент Російської Федерації Володимир Путін нагородив Сергія Павленка двома медалями “За відвагу” за його участь у російсько-українській війні
Якщо оперативники здобувають достатньо доказів причетності військових до терористичної діяльності, їхній керівник звертається до слідства, до суду – і розсекречує матеріали оперативно-розшукової справи. Після цього інформація переходить у матеріали кримінального провадження, а потім – у Генеральну прокуратуру для підготовки підозри.
Весь цей алгоритм у роботі українських спецслужб було дотримано і в справі спецоперації “Вагнерівці”.
“На етапі збору інформації та активної фази вербовки “вагнерівців” роботу виконувало Головне управління розвідки Міноборони, – розповідає куратор спецоперації. – Щоб легалізувати зібрані матеріали, на фінальній стадії до спецоперації долучилася Служба безпеки України. Департамент контррозвідки та Департамент оперативно-технічних заходів СБУ “легалізовували” матеріали, які зібрали оперативники, та знімали гриф “цілком таємно”. Головне слідче управління СБУ готувало підозри і передавало їх до суду. Служба оформляла матеріали справи проти російських військових злочинців, щоб отримати ухвалу про затримання підозрюваних “вагнерівців”.
Терористи давали установчі документи на себе під процесуально оформлені аудіозаписи
Деякі документи були підписані за кілька днів до “зливу” спецоперації.
Наприклад, ось так 13 липня 2020 року роль Шамана у вербовці “вагнерівців” на роботу у Венесуелі описує Служба безпеки України:
“В 2019-2020-х роках було встановлено, що на території РФ було створено збройне формування “МАР”,
яка вербує осіб для участі в бойових діях на території Сирійської Арабської Республіки, Боліварської Республіки Венесуела.
Встановлено, що вербування проводить представник “МАР” Сергій Петрович, який є громадянином Російської Федерації, Міляєв Артем Вікторович, який безпосередньо веде переговори з найманцями та планує в подальшому очолити групу під час участі в бойових діях”, – пише начальник 5-го управління Департаменту контррозвідки СБУ Олександр Поклад своєму колезі, в.о. голови Головного слідчого управління СБУ Андрію Швецю.
Керівництво Департаменту контррозвідки та Головного слідчого управління СБУ займалося спецоперацією “Вагнерівці”
СБУ вже кілька років збирала “повну штатку” на ПВК “Вагнера” в різних її проявах – як на Донбасі, так і в Сирії та інших гарячих точках, тож мала у своєму розпорядженні анкетні кількох десятків “вагнерівців”, які були підібрані для відправки “для участі в бойових діях”. Ця інформація ледь вмістилася на 569 аркушах.
Читайте також:
Розкриті таємниці ПВК “Вагнера”: СБУ розкрила всю “штатку” та виписала підозру ватажкові
Згодом слідчі СБУ отримали три компакт-диски із аудіозаписами вербовки “вагнерівців”.
“Відповідно до клопотання заступника генпрокурора Мамедова Г.А. про розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації щодо проведення негласних слідчих дій в рамках кримінального провадження №42014000000000457 від 31 травня 2014 року направляємо вам розсекречені матеріали НСРД з метою використання їх у рамках досудового розслідування”, – написав головний контррозвідник керівнику ГСУ СБУ.
Аудіо вербовки “вагнерівців” розсекретили та розшифрували в СБУ 24 липня – за кілька днів до запланованого затримання
Як і передбачає закон, СБУ задокументувала процес огляду дисків та розшифровки аудіозаписів. А після цього – долучила їх у вигляді доказів до матеріалів кримінального провадження.
Повідомлення про підозру “вагнерівцям” слідчі оформляли вночі 29 липня – напередодні затримання, бо за законом, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення.
Повідомлення про підозру “вагнерівцю” Денису Харитонову та іншим терористам було оформлене вночі 29 липня – за кілька годин до того, як літак мав приземлитися в аеропорту “Бориспіль” у Києві
Залишалася дрібничка – вручити ці підозри особисто в руки терористам.
Хто і як завадив це зробити – читайте в другій частині нашого розслідування.
Найближчими днями. Буде ще цікавіше.
Читайте також:
Арахамія пояснив, чому влада не хоче створювати ТСК щодо “вагнерівців”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
