Те, що влада назвала “вдосконаленням” Виборчого кодексу – просто дискредитація ідеї відкритих списків, – Черненко

Олександр Черненко
народний депутат України VIII скликання (БПП), колишній голова Комітету виборців України

(FB)

Більше року тому Верховна Рада Україна попереднього скликання проголосувала за Виборчий кодекс.

Але прийшло нове скликання і заявило: 2Це неправильний Виборчий кодекс, бо за нього голосували неправильні депутати”.

Президент наклав вето, і монобільшість заходилася вдосконалювати Виборчий кодекс в турборежимі.

Режим був настільки “турбо”, що більшість принципових змін було внесено аж через рік, у передостанній день сесії, за півтора місяця до старту кампанії.

Тепер хотів би проаналізувати “вдосконалення”.

Для початку відмічу ті моменти, що дійсно покращили документ.

Насамперед, це технічні й процедурні правки. Ні для кого не секрет, що в попередньому скликанні ВК рухала жменька ентузіастів, які фізично не змогли виловити всі “блохи” і неузгодженості в проєкті Кодексу. Зараз, за експертного сприяння ЦВК і окремих депутатів, документ виглядає більш струнким і структурованим.

Також до позитивів можна віднести зменшення застави на місцевих виборах.

Є певні суперечливі новації, які дехто сприймає, як позитивні, а дехто, навпаки висловлює обґрунтовані побоювання, що це призведе до зловживань. Як, наприклад, можливість змінювати місце голосування фактично без підтверджуючих документів. З одного боку, це дає можливість голосувати переселенцям та іншим мобільним групам, а з іншого – створює небезпеку голосування виборцям, що не належать до громади.

Зрештою, аналіз статистики та аномалій після виборів дасть можливість оцінити прогресивність даної норми. Але авансом віднесемо її до позитиву.

На цьому позитивні зміни, як на мене, і закінчилися.

Але дивіться, що у Виборчому кодексі з’явилося.

З-під дії ВК вивели розділ про ЦВК і залишили регулювання цього органу окремим законом.

Суттєво розширили повноваження ЦВК та його територіальних представництв, які планують створити в майбутньому. Ці представництва дуже часто будуть підміняти собою роботу виборчих комісій. Але в комісіях забезпечене збалансоване представництво політичних сил, а територіальні підрозділи ЦВК будуть складатися з чиновників.

Фактично знищили службу розпорядника реєстру виборців, як окрему інституцію, підпорядкувавши його секретаріату ЦВК.

Для “просування” кандидатів по списку ухвали бар’єр “25% від виборчої квоти”, що робить “відкритість” списків досить умовною.

На парламентських виборах затвердили таку форму бюлетеня, що не сприяє голосуванню за окремих кандидатів.

Запровадили партійну виборчу систему для малих громад (від 10 тис. виборців), що є абсурдним для виборів в невеликих ОТГ. Аргумент, що це сприятиме розбудові партій, не витримує критики. Адже право висувати кандидатів у всі громади отримали обласні осередки партій. Це збільшуватиме політичну корупцію на етапі висування.

Запровадили заставу для кандидатів в малі громади. Хоч застава і відносно невелика, але для мешканців сіл вона може стати перепоною чи демотивуючим фактором для участі у виборах.

Як політичний хабар виглядає гарантія обов’язкових квот у виборчих комісій фактично для депутатських груп у Верховній Раді. Депутатські групи – це аморфні утворення, а така норма суттєво знизить можливість представництва у комісіях для непарламентських суб’єктів виборчого процесу.

І вишенька на торті – імперативний мандат! Антидемократична норма, яка покликана остаточно загнати місцеве самоврядування в партійне стійло. Що перекреслює саму ідею “відкритих списків” як механізму розбудови партій знизу. Якщо хтось, неугодний керівництву партії, отримає мандат завдяки підтримці виборців, то партія завжди зможе в нього цей мандат забрати.

Як один з авторів Виборчого кодексу, відверто скажу, що свого часу ми прийняли не ідеальний документ. Але те, що сьогодні називають “вдосконаленням” – це просто дискредитація самої ідеї відкритих списків.

Читайте також:
“Картельна змова” владних та опозиційних партій, – експерт про зміни до виборчого законодавства