Мельничук – потвора, але “злочини”, які йому шиє Кремль – це спільні “злочини” нації, що воює, – ветеран “Айдару” Дикий

Євген Дикий
колишній командир взводу батальйону “Айдар”, голова Національного антарктичного наукового центру МОН, біолог, громадський активіст

(FB)

Намагався промовчати, бо суто по-людськи мені дуже не в кайф “вписуватись” за мого колишнього комбата та екснардепа Сергія Мельничука (затриманого на кордоні в Греції за карткою Інтерполу, виставленою Росією – “Н”).

Але дискусія таки вийшла за межі нашого внутрішнього “айдарівського” середовища та розплескалася фейсбучком, а також вийшла далеко за межі питання про одну конкретну особу, зачіпає речі принципові та фундаментальні. Тож відмовчатись не вийде, на жаль.

Отже, коротко, тезово – і або не читати, або обов’язково дочитувати до кінця:

1. Так, Мельничук – та ще потвора. Я особисто, цитуючи Великого Класика, мрію “побачить цю падлюку на параші, за грою в півника з неголеним убивцей” (с). Вважаю його злочинцем, і якщо колись доживу до правової Української Держави (на жаль, є обґрунтовані сумніви), навіть буду готовий дати покази у суді.

2. Але судити його слід за його “художества” у тилу, а жодним чином не за те, що він воював проти свнсбк, та боронив Україну від окупантів.

3. Більше того, навіть якби він був справжнім військовим злочинцем (а він ним не є, його кримінал – після фронту, в тилу), ба навіть більше – якби він був серійним убивцею чи ґвалтівником-педофілом (а його гріхи незрівнянно менші) – судити його можемо та повинні ми і тільки ми. Це – наша, українська справа, між своїми. Віддавати ж захисника України, яким би він не був поза фронтом, окупантам України – це зрада. Не у фейсбучному сенсі, а саме в сенсі статті 111 ККУ. А ще це повна відсутність національної самоповаги та інстинкту самозбереження. Нації відрізняються від випадкових зібрань “особистостей” саме системою розпізнавання “свій – чужий” та правильною розстановкою пріоритетів: спершу разом відбити напад чужинців та захистити свою країну, а потім між своїми вирішувати, хто був правий, а хто накоїв біди та має за це за законом відповісти. За законом країни, яку разом відстояли, а не за законами окупантів.

4. Звинувачення, які мсклі висунули Мельничуку – зовсім не ті претензії, які до нього маємо ми, українські законослухняні громадяни.

Ті “злочини”, які йому шиє Кремль – це наші спільні “злочини”, тобто те, що він пішов воювати проти російської окупації.

Якщо Мельничук “злочинець”, то в цьому сенсі “злочинці” ми всі, без винятку. І допустити прецедент видачі окупантам людини за те, що вона воювала проти окупації – це одночасно визнати, що, по-перше, ми програли війну РФ і тепер усім керують переможці на чолі з Пуйлом, і по-друге, що в цій війні ми були не у своєму праві захисників, а, власне, тими, ким нас називає Раша-ТВ: карателями та вбивцями “невинних” іхтамнєтов та “повсталого народу Домбабве”.

5. Не розуміти сказаного вище – сліпота, притому сліпота зі смертельними наслідками. І ніякі риси чи вчинки конкретного Мельничука, хоч риси його дуже потворні, абсолютно не зміню.ють цієї принципової позиції. Саме на цьому ми століттями програємо всі війни сусідній Імперії Зла, хоч героїчно виграємо окремі бої – ми дозволяємо собі під час “розборок” між СВОЇМИ користатись допомогою ЧУЖИХ, і віддаємо тих своїх, хто нам не подобається (не важить, навіть якщо йдеться про своїх злочинців – як у даному випадку), на поталу нашим спільним ворогам.

Це саме те, чому Сурков нещодавно публічно відмовив нам у праві називатись нацією – і він частково правий, бо нації дійсно так не вчиняють. Навіть ворожа нам Імперія Зла, яке геть не “добра мати” своїм підданим, все ж у першу чергу боронить від будь-кого чужого всіх своїх вірнопідданих бійців, навіть коли це відверті злочинці, але діяли заради Імперії. А вже потім сама всередині чинить їм суд та розправу, не важить, праведну чи ні – головне, що вона робить це винятково САМА.

Для мене, українського патріота-добровольця, Мельничук поганий тим, що своєю поведінкою зганьбив честь патріотів-добровольців. Але ж для Москви він поганий тим, що взагалі є українцем та хоча б якийсь час був одним із патріотів-добровольців. Невже не зрозуміла фундаментальна різниця цих позицій?!

Підсумовуючи: Мельничука слід витягати “всім миром”, рятувати від видачі до РФ і кістьми лягати, щоб у принципі ні про які подібні видачі не могло б навіть бути мови. І будь-які розмови про те, гідний він цього чи ні – вкрай неправильні, небезпечні та корисні виключно Росії. Справа не в ньому, а в нас, наших принципах та правах, зокрема нашому праві на оборону від агресора.

А вже потім, коли (якщо…) побудуємо правову Українську Державу – так, він тут має відповісти за всі свої вчинки, перед нами та за нашими законами. І ніщо не має бути “індульгенцією”, навіть участь у нашій визвольній війні (хіба пом’якшувальною обставиною).

Але для того, щоб тут колись була наша правова держава та наші закони, в першу чергу нам усім слід разом триматись проти Імперії Зла, і зокрема витягати з її лап усіх наших, навіть таких, як Мельничук. Це має бути аксіомою і навіть не дискутуватись – звісно ж, якщо ми Нація, а не те, чим нас вважає Сурков.

Dixi.

Читайте також:
Затриманого в Греції екскомбата “Айдару” Мельничука звільнили з-під варти