СПЕЦТЕМА:
COVID-19 covid-19
Діагностовані випадки:
355601 +6677
Летальні випадки:
6590 +126
Одужали:
145336 +2799
Дані МОЗ України. Проведено ПЛР-тестів: 3087288 (+33361). Оновлено: 08:47 26.10.2020

Повернення в Харкові проспекту Жукова провокує “війни пам’яті” та буде оскаржене, – УІНП

 

Рішення Харківської міськради щодо перейменування проспекту Петра Григоренка на проспект маршала Жукова, ухвалене 26 лютого, “провокує війни пам’яті, ображає пам’ять про ветеранів Другої світової війни, є незаконним і не сприяє консолідації суспільства”, тому буде оскаржене.

Як передає “Новинарня“, про це йдеться в заяві Українського інституту національної пам’яті, поширеній у п’ятницю, 28 лютого, що є в розпорядженні редакції.

Зазначається, що ухвала Харківської міськради порушує частину 6 статті 3 Закону України “Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій”, яка прямо забороняє присвоювати імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у Комуністичній партії та вищих органах влади Радянського Союзу. Як зазначають в УІНП, Георгій Жуков підпадає під дію цієї статті, оскільки обіймав низку керівних посад в СРСР, зокрема був міністром оборони у 1955-1957 роках і членом Президії ЦК КПРС у 1957 році.

У зв’язку з цим Інститут невідкладно звернеться до правоохоронних органів.

“Наполягатимемо на персональній відповідальності усіх причетних до порушення закону осіб”, – сказано також у заяві.

“Проголосоване рішення не має нічого спільного із належним вшануванням пам’яті про Другу світову війну. Адже замість поваги до учасників війни харківські можновладці займаються спекуляціями і протиставленням двох ветеранів війни – Петра Григоренка, генерал-майора Червоної армії, який водночас є всесвітньо відомим правозахисником, та маршала Червоної армії Георгія Жукова”, – сказав голова УІНП Антон Дробович.

В Інституті нацпам’яті зазначили: “в умовах військової та інформаційної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини української території спроби увічнення “маршала Побєди” Георгія Жукова також можуть бути використані в інформаційно-пропагандистській кампанії РФ. У такий спосіб країна-агресор може спробувати просувати міфи про “спільну історичну долю росіян та українців”, “Велику Вітчизняну війну”, що становить потенційну загрозу національній безпеці України”.

“Платитимуть за рішення, яке загрожує спровокувати конфлікт у прифронтовому регіоні, самі харків’яни. Йдеться щонайменше про понад 100 000 гривень, необхідних для заміни табличок”, – додали в УІНП.

Інститут також звертає увагу на інформацію про маніпуляції з голосуванням щодо назви проспекту, яке тривало наприкінці 2019 року, що “свідчить про низьку підтримку маніпулятивних рішень міської влади з боку харків’ян”.

На офіційному сайті Інституту оприлюднено також за посиланням депутатів міської ради, які голосували за незаконне рішення, а також інших посадових осіб, причетних до його підготовки. “Це допоможе жителям Харкова дати оцінку діям місцевої влади на найближчих виборах”, – зазначили в УІНП.

Крім того, УІНП пояснєю:

Чому варто вшанувати саме Петра Григоренка

Петро Григоренко

Петро Григоренко (1907-1987) — генерал-майор радянської армії, який став дисидентом; ветеран Другої світової війни, начальник штабу 8-ї стрілецької дивізії 4-го Українського фронту й всесвітньо відомий правозахисник. Він має безпосередній стосунок до Харкова, адже він у 1929-1931 навчався в Харківському технологічному інституті (сьогодні – Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”).

Історик дисидентського руху, політв’язень і громадський діяч Василь Овсієнко називає Григоренка “першим представником радянського керівного класу, який ще в 1961 р. виступив проти партократії”.

Петро Григоренко відстоював право депортованих кримських татар на повернення на батьківщину. Кримськими татарами шанується як один із національних героїв кримськотатарського народу. Був ідейним натхненником створення на основі дисидентського руху легальної правозахисної організації, що врешті привело також до появи в 1976 році Української гельсінської групи.

За опір радянській тоталітарній машині Петра Григоренка позбавили звань та нагород, переслідували, неодноразово арештовували, примусово лікували у психіатричних лікарнях. Він же активно виступав проти використання психіатрії у політичних цілях. Великою мірою завдяки Петрові Григоренку український правозахисний рух став відомим у світі.

Чому називати Георгія Жукова “маршалом Перемоги” недоцільно

Георгій Жуков

Георгій Жуков як воєначальник і людина — постать вкрай неоднозначна. Існує чимало даних, що він не рахувався з втратами, не беріг солдатські життя, але завдяки їм потрапив до пантеону радянських полководців і воєначальників періоду Другої світової війни як “зірка першої величини”.

Після нападу Німеччини на СРСР, перебуваючи на посаді начальника генерального штабу Червоної армії та члена ставки головного (верховного) командування, Жуков повинен був організувати відсіч армії Третього Рейху спочатку на Південно-Західному, а потім — на Західному фронті. Однак організовані ним контрудари не покращили становища, а призвели до розгрому військ. Відхід Червоної армії перетворився на втечу. Втрати у живій силі, озброєнні та військовій техніці були колосальними.

Наприкінці липня 1941 року його усунули з посади начальника Генерального штабу і призначили командувачем Резервним фронтом. Лише особиста прихильність Сталіна уберегла Жукова від долі розстріляного командувача Західним фронтом генерал-полковника Дмитра Павлова.

Із жовтня 1941-го до серпня 1942 року Жуков командував військами Західного фронту. 1942 рік виявився роком жорстоких поразок і величезних втрат. Жуков проводив безперервні наступальні операції, які завершувалися невдачею чи провалом. Наприклад, загальні втрати у Ржевсько-В’яземській операції склали близько 777 тисяч осіб — майже 75% від чисельності військ до початку операції. Найкривавішими стали дві Ржевсько-Сичевські операції — у серпні та в листопаді- грудні 1942 року. Небезпідставно рядові бійці дали Жукову прізвисько “Катафалк”.

Ще одна малоприваблива сторінка в біографії маршала — операція “Полярна зірка” (лютий- квітень 1943 року). Після прориву блокади Ленінграда він планував розгромити німецьку групу армій “Північ”, звільнити Ленінградську область і створити передумови для успішного наступу в країни Балтії. Але операція завершилася провалом, а Червона армія зазнала важких втрат.

Улітку 1944 року Жуков координував дії 1-го і 2-го Білоруських фронтів в операції “Багратіон”. Головні заслуги у проведенні успішної операції, в результаті якої від нацистів була звільнена територія Білорусі, Жуков присвоїв собі, фактично відібравши їх в інших, зокрема у командувача 1-м Білоруським фронтом Костянтина Рокоссовського.

Дослідники вказують, що поза Другою світовою війною Георгій Жуков був причетний до ряду злочинних дій: мародерства під час окупації Східної Німеччини, придушення Берлінського повстання 1953 року та Угорської революції 1956-го. У 1954 році під його керівництвом відбулися сухопутні навчання на Тоцькому полігоні із застосуванням атомної бомби, у яких взяли участь близько 45 000 військових.

1957 року Георгія Жукова зняли з посади міністра оборони через насаджування культу власної особи.

Читайте також:
“Рішення Кернеса щодо проспекту Жукова – насмішка із Зеленського”, – заст. директора УІНП

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

35
 

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: