Кремль іще чекає “другий фронт”, – Забужко про самоспалення науковця в Удмуртії

 

Оксана Забужко
письменниця, філософиня 

(FB)

Це — знакова подія, дуже (куди важливіша, ніж російські вибори, якими нам забивають ефіри!): від сьогодні в удмуртів (а по факту — в усіх народів РФ, від минулого року приречених Кремлем на втрату рідних мов і стрімке винародовлення-русифікацію в межах одного покоління) з’явився “свій Василь Макух“.

Альберт Разін, який здійснив в Іжевську спробу публічного самоспалення на знак протесту проти “звільнення від обов’язкового вивчення” удмуртської мови в школах Удмуртії (та сама процедура, котру Москва проробила була над нами в 1970-ті і котру досі вихаркуємо з кров’ю!), — за останніми даними, помер у лікарні.

І ось це вже серйозно, так: це знак, що ті мови “не хочуть умирати”.

На Кремль іще чекає недооцінений експертами “другий фронт”: “свої”, “домашні” “націоналізми” — наші природні союзники…

Вічна пам’ять тому чоловікові, такі жертви ніколи, НІКОЛИ не минають марно.

Історія — та сама фізика, тільки, сказати би, “тонкого плану”, і розпад РФ на дрібніші різнонаціональні утворення неминучий, як падіння на землю фізичного тіла під дією сил ґравітації: сarthago delenda est.

* * *

…Ще про самоспалення, постскриптум. Боюсь, нам, із нашим препаскудним знанням справжньої історії СРСР, погано видно історичний контекст вчинку удмуртського вченого.

Нагадаю, що від 1968 р., коли після окупації Чехословаччини стало ясно, що всі надії на десталінізацію скінчились і імперія знов зімкнула щелепи (як казав мій науковий керівник, “стало ясно, что все, конец!”), — поневоленими країнами Східної Європи прокотилася ціла хвиля самоспалень.

Сутінки СРСР, які сучасним росіянам здаються “щасливою добою” (порівняно з тим, що вони мають нині!), для колоній осяяні вогнем живих смолоскипів із запахом горілого м’яса. Назву тільки найвідоміші (найбільш “підручникові” в своїх країнах) імена:

вересень 1968 — Ришард СІВЄЦ (Польща),
листопад 1968 — Василь МАКУХ (Українська РСР),
січень 1968 — Ян ПАЛАХ (Чехословаччина), Шандор БАУЕР (Угорщина),
лютий 1969 — Ян ЗАЇЦ (Чехословаччина)
квітень 1969 — Евжен ПЛОЧЕК (Чехословаччина)
травень 1972 — Ромас КАЛАНТА (Литовська РСР)
січень 1978 — Олекса ГІРНИК (Українська РСР)
березень 1980 — Валенти БАДИЛЯК (Польща)

Самоспалення Альберта Разіна, на моє переконання, слід розглядати саме в цьому контексті: він протестував проти прийнятого торік у Росії федерального закону, який звільняє жителів “суб’єктів федерації” від обов’язкового вивчення місцевих (неросійських) мов, — РФ і тут іде слід у слід за СРСР, по тій самій второваній похилій, і кінець цієї “імперії напіврозпаду” теж буде таким самим, питання тільки в термінах.

Але от якраз від тих країн, котрі пів віку тому пройшли через це страшне “очищення вогнем” у боротьбі за свою ідентичність, у тому числі й від України, — мали б надійти сьогодні удмуртському народу (і всім іншим поневоленим народам РФ!) слова підтримки й жести солідарности (наприклад, апеляція до міжнародних правозахисних організацій із закликом до РФ припинити політику винародовлення, тощо).

Якщо ми промовчимо, вийде, що від своїх власних “живих смолоскипів” піввікової давности ми нічого не зрозуміли і нічому не навчилися.

Шануймося (с).

Читайте також:
“Помру за мову”: в Удмуртії вчений Разін спалив себе перед Держрадою. ВІДЕО

“Доказ, що світом править слово”, – Забужко про скандал із гаслом “Слава Україні!” на ЧС

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна