“Якби не настрої в оточенні Зеленського і Медведчука”. Голова комітету ВР оцінив подання до КС щодо закону про мову

Микола Княжицький
народний депутат (фракція “Народний фронт”), голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності

(FB)

Отже, понад 50 депутатів, які є ворогами української мови (у наступному скликанні таких буде значно більше) подали позов до Конституційного Суду з вимогою скасувати Закон про українську мову.

Чесний Конституційний Суд мав би повернути скаргу, бо закон вступає в силу лише 16 липня, а відповідно до закону про Конституційний Суд, розглядати конституційність нечинних законів заборонено. Але суди в нас повернулися до домайданних часів Януковича, тому проаналізую скаргу.

Скаржники стверджують, що, російська мова повністю виключається з трудових відносин, зі сфери освіти, науки, культури, телебачення і радіо, що “призводить до порушення вільного розвитку та використання російської мови в Україні”.

Відповідаю: це не закон про російську мову. І не про англійську, польську чи мови народів Півночі. Це закон про державний статус української мови. Відповідно до Конституції та рішення Конституційного Суду 1999 року, такий закон повинен бути. І саме такий закон прийнятий Радою в квітні.

Що стосується закону про мови меншин, то він має бути розроблений Урядом впродовж шести місяців після набрання чинності Законом про мову – про це прямо сказано в перехідних положеннях, і Уряд з цим погодився.

Скаржники далі пишуть, що порушена Хартія про регіональні мови.

Це традиційний метод ворогів українців – посилатися на уявні порушення Хартії, захищаючи русифікацію.

Відповідаю: ніяка Хартія не може скасовувати обов’язковість застосування державної мови. Про це сказано в самій Хартії, сказано в Законі, а також йдеться у рішенні українського Конституційного Суду 1999 року, і у висновках Венеційської комісії.

Я про це детально розповідав у себе на сторінці місяць тому, тож щоб не повторюватись просто дам посилання на цей пост.

Далі автори скарги зазначають: Закон не відповідає регламенту ВР, оскільки Голова Верховної Ради виніс на голосуванні проект в редакції, запропонованій очолюваним мною комітетом (який є головним в питаннях мов), але не врахував поправки “Опоблоку” та його сателітів.

Пояснюю: Закон не може визнаватись неконституційним через те, що не відповідає регламенту, а лише через невідповідність Конституції.

Але суть в іншому: Верховна Рада розглядала закон впродовж 20 (двадцяти!!!) засідань. На сьогодні це рекорд! За цей час Рада розглянула понад 2300 правок. Я тлумачив кожну на вимогу депутатів, а Голова Верховної Ради Андрій Парубій або його заступники Ірина Геращенко, Оксана Сироїд ставили на голосування. Усі правки були розглянуті в конституційний спосіб. 

Наступний пункт скарги. Голосували депутати, які письмово не зареєструвались, а відео зафіксувало три випадки коли депутати голосували не лише за себе, але й за когось іншого.

Пояснюю: за закон проголосувало 278 депутатів з 226 необхідних. Отже, щоб його скасувати, треба довести, що щонайменше 53 депутати проголосували неособисто. Але навіть фантазери, які готувати скаргу “Опоблоку”, таких порушень знайти не змогли.

І можна було б іронічно ставитися до цієї скарги, якби в оточенні Зеленського і Медведчука не були так рішуче налаштовані на зміну або скасування Закону.

Читайте також:
Закон про мову треба скасувати, а з Путіним домовитися, – партнер Зеленського