Відпочинок і реабілітація військових: як отримати путівку й оздоровитися. Інтерв’ю з начмедом ЗСУ

 

автор: Геннадій Карпюк
військовий аналітик

Настало літо – пора відпочинку. Із пересічними громадянами наче все зрозуміло – розглядай варіанти, вивчай пропозиції на ринку туризму й оздоровлення, заробляй, рушай відпочивати. Проте певна частина українців мають пільги, зокрема й учасники бойових дій. Ветерани та багато діючих військовослужбовців потом і кров’ю заробили бонуси й переваги від держави для відновлення здоров’я.

Цей матеріал присвячено особливостям реабілітації та відпочинку наших військовиків.

Як отримати путівку

Почнемо зі з’ясування питання, як військовослужбовцю, учаснику бойових дій чи військовому пенсіонеру оформити путівку?

Військовослужбовців, членів їхніх сімей та сімей загиблих військових, працівників ЗСУ, супроводжуючих інвалідів війни І групи на санаторно-курортне лікування можуть направляти з військової частини, якщо в них є один з діагнозів, визначених наказом Міноборони №703 від 09 грудня 2015 р.

Санаторно-курортні путівки надають раз на рік на підставі рішення санаторно-курортних відбірних комісій. А от реабілітацію можна проходити за рік неодноразово. Головна умова – наявність висновку лікарської комісії.

Учасникам бойових дій, які вже не є військовослужбовцями, для отримання путівок слід звертатися до органів соцзахисту.

Такі путівки безплатні для учасників бойових дій та осіб, направлених на медичну і медико-психологічну реабілітацію після етапу лікування й із належним висновком госпітальних ВЛК.

Інші бажаючі отримують ці путівки за зниженою вартістю. 25% їх вартості сплачують військовослужбовці, а 50% – члени їх сімей.

Скористатися знижками можуть лише ті з них, чий дохід не перевищує трьох прожиткових мінімумів.

З іншого боку, з 2014 року через законодавчі обмеження зменшилася можливість діючих військовослужбовців в пільговому режимі поїхати до санаторно-курортних закладів (СКЗ). Медична реабілітація надається безоплатно винятково після проведення госпітального лікування. Тобто, умовою направлення на медичну чи медико-психологічну реабілітацію є попереднє перебування на госпітальному етапі. Санаторно-курортні відбірні комісії зважують по кожній особі показання і протипоказання щодо ймовірного її перебування у відомчих СКЗ.

До мережі закладів, де військові можуть поправити здоров’я, входять центри медичної реабілітації і санаторного лікування “Трускавецький”, “Пуща-Водиця”, центральні військові санаторії “Хмільник” і “Приморський”, санаторні відділення військово-медичних клінічних центрів Центрального й Південного регіонів, спеціалізовані реабілітаційні підрозділи на базі Головного військового клінічного госпіталю, Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, шпиталю в Старокостянтинові і Військово-медичного клінічного центру професійної патології.

Їхній загальний ліжковий фонд становить близько 2 тис. місць. Це небагато, бо з анексією Криму загарбник прибрав до рук кілька провідних СКЗ Міноборони України: відомство втратило понад 4,3 тис. ліжко-місць в оздоровницях.

До війни щороку оздоровлювалися 89 тис. наших військових. Тепер така можливість зменшилася приблизно уп’ятеро.

Читайте також:
Брат за брата. Як у Житомирі працює центр реабілітації АТОвців знаменитого “кіборга” Кузьміних

Реанімація військових санаторіїв: потрібен повний апгрейд

Міноборони прагне ефективно розподіляти кошти, надані на медичну сферу, аби розвивати власні заклади реабілітації. Йдеться не лише про збільшення ліжко-місць, що потроху відбувається, чи капремонти, які є неабияким викликом у сенсі витрат. Відомча реабілітологія опановує нові методики відновлення відповідно до профілю закладу.

Начальник медичної служби ЗСУ Ігор Хоменко

– Міністерство оборони має дев’ять реабілітаційних закладів. З початку 2019 року майже 1,8 тис. військовослужбовців пройшли санаторно-курортне лікування, з них 314 – учасники АТО й ООС, – розповідає очільник Головного військово-медичного управління – начальник медичної служби ЗСУ генерал-майор медичної служби Ігор Хоменко. – Медичну і медико-психологічну реабілітацію за цей час пройшли 937 осіб, здебільшого учасники бойових дій.

На санаторно-курортне лікування у 2019 році заплановано понад 11 тис. путівок.

Торік відновлювальне лікування отримали понад 7 тис. осіб з них майже 4,6 тис. мають статус УБД. Фізичну реабілітацію отримали 237 військовослужбовців – також здебільшого ті, які воювали.

  • Наскільки система розподілу путівок є справедливою і доступною?

– Усі ці путівки розподілені через військкомати на оперативні командування. Так, якби теоретично майже 300 тисяч людей захотіли водночас їхати, вони довго чекали б на свою чергу. Проте, на жаль, завантаженість наших санаторіїв не перевищує 80%, бо в холодний сезон мало хто їде відпочивати. А ще урядова постанова 2014-го обмежила можливості діючих військових на пільгове санаторно-курортне забезпечення. Ми тривалий час намагаємося змінити такий стан речей.

  • Після незаконної анексії Криму й припинення розбазарення земель оборони чи вдалося почати відновлення відомчого санаторно-реабілітаційного ресурсу?

– Більшість цих санаторіїв – самоокупні. Їм цьогоріч держбюджет передбачив усього 36 млн. гривень, але вони здатні розвиватися за рахунок платних путівок і послуг. Все залежить від успішності менеджменту.

Приємно констатувати, що в “Пущі-Водиці” триває масштабний ремонт, “Хмільник” розширився з 280 до 325 ліжко-місць. У “Трускавецькому” і “Приморському” відновлюємо корпуси. У “Приморському”, що на Азові, починали з 40 ліжок, уже маємо 100 і незабаром вийдемо на 200. Тут закладаємо сучасний військовий санаторій.

Справжня реанімація очікує на колишній чорноморський санаторій “Лермонтовський”, де ми підніматимемо багатопрофільний Центр медичної реабілітації та санаторного лікування “Одеса” на 400 місць із цілорічним функціонуванням. Для цього слід докласти багато зусиль і ресурсів. Адже отримали ми його від минулих власників у жахливому напівзруйнованому стані. Вже вишукали 4 млн гривень на закупівлю для нього обладнання.

Це наш перший санаторій на Чорному морі, відвойований разом із Мін’юстом.

Свого часу Міноборони постійно втрачало такі заклади на чорноморському узбережжі. “Лермонтовський” от теж втратив частину території, будівель. І цим має займатися прокуратура. Я так розумію, що в певних осіб були цілком конкретні плани на чудову, велику ділянку на узбережжі. А тепер дехто з них нас звинувачує в “рейдерстві”. Деякі відомі народні депутати публічно підтримували ці голослівні звинувачення.

Насправді після 2014-го ми почали повертати об’єкти військово-медичної інфраструктури.

От і у згаданий об’єкт в Одесі вкладатимемо кошти, і люди залюбки туди їздитимуть. Після “апгрейду” тут зможуть оздоровитися щорічно близько 6 тисяч осіб. Цьому сприятиме сучасне реабілітаційне обладнання. Загалом, до кінця року планується проводити капремонт приміщень і закупівлю обладнання для “Одеси”.

  • Як досягти адекватної конкурентності в наданні послуг у таких закладах? Напевно, потрібні свіжі ідеї?

– У цьому напрямку активно працюємо. Керівникам санаторіїв я кажу: не витрачайте кошти на обладнання – з цим допоможемо. Вкладайте гроші у створення комфортних умов. Так ми придбали за 1,8 млн гривень флюорограф для “Пущі Водиці”.

І нам слід збільшувати кількість закладів реабілітації. У Словаччині, де чисельність збройних сил становить 16,5 тисяч осіб, функціонують чотири військові санаторії. А наша армія має понад 250 тисяч…

  • Але, якщо врахувати Крим, у нас теж було де військовим відновлювати здоров’я…

– Так, але є нюанс. Ще до подій 2014-го Міноборони постійно втрачало рекреаційні ресурси, які в різний спосіб від нас “віджимали” інші відомства, впливові бізнес-групи і персони. Зокрема, це такі підприємства, як Центральний військовий санаторій “Ялтинський”, військові туристські бази “Севастополь” і “Кічкіне”. Їх повернення лежить у контексті повернення Криму. А от щодо інших закладів ми готові працювати і розширювати військову інфраструктуру реабілітації та відновлення.

Читайте також:
Поліпшення реабілітації військових ЗСУ: зцілює база “Тисовець”. ФОТО

“До війни ніколи не думали, що доведеться займатися масштабною тривалою реабілітацією військових”

  • На прикладі держзакупівель для військово-медичної служби ви показали, як можна ефективно використовувати кошти і помітно економити. Чи стосується ця практика і теми реабілітації та відновлення?

– Обов’язково. Потрібен повний контроль за витрачанням коштів. Йдеться про закупівлю обладнання, яке ми постачаємо до санаторіїв. Той же флюорограф для “Пущі Водиці” закуплено за значно нижчою ціною, ніж пропонували. І про це знають начальники санаторіїв. Якщо встановимо факти недоцільних витрат, на прізвища та звання не дивитимемося: відповідатимуть усі згідно із законом.

  • Наскільки реабілітація наших військових наближена до стандартів НАТО?

– У багатьох натовських країнах, досвід яких вивчаємо, за реабілітацію військових відповідає медслужба. Ми ж займаємося винятково її медичним аспектом. Плануємо створити потужні реабілітаційно-медичні клінічні центри. По-перше, це Ірпінь, а також Вінниця. Кожен матиме свою специфіку.

І нам у цій справі допомагають. Приміром, країни НАТО поставляють в Ірпінський госпіталь реабілітаційне обладнання на 60 тис. євро. Днями тут побувала делегація Офісу Агенції НАТО з підтримки і постачання (NSPA) в Україні. Вони передали шпиталю медичне реабілітаційне устаткування, що відновлює рухову активність кінцівок після черепно-мозкових травм, інсультів. А для навчально-спортивної бази зимових видів спорту “Тисовець” наші партнери передали мікроавтобус.

До речі, в Ірпені вже створено відділення ампутантів, плануємо там відкрити і спінальне відділення. У таких комплексах хворий перебуватиме від початку – після операції, лікування і доти, поки одужає не лише фізично, а й психологічно.

Це важливо, бо відома статистика самогубств після тієї ж війни у В’єтнамі чи афганської кампанії. Це клопіт медичної психології.

І це проблема, бо таких фахівців ніби готують, але рівень їх підготовки не відповідає викликам, які стоять перед нами.

Читайте також:
Війна за ветерана. Як суспільство й держава борються за психологічну адаптацію учасників АТО

  • Яка специфіка вишколу військових реабілітологів? Знаю, що у відділенні відновлювального лікування ВМКЦ Західного регіону пройшли лікування і реабілітацію понад 1200 пацієнтів…

– Українська військово-медична академія саме таких фахівців спеціально не готувала. Але слід відкривати спецкурси. Багато в цій справі допомагають іноземні колеги. Якщо чесно, до війни ніколи не думали, що доведеться займатися масштабною і тривалою реабілітацією військових. Раніше в нас було поняття “санаторно-курортне лікування”, а про реабілітацію навіть не чули. А про медико-психологічну реабілітацію – тим паче.

Тепер чітко розуміємо: це окремий напрямок, царина роботи психологів.

Військові мають ментально ставати нормальними людьми після пережитих поранень і стресів.

Читайте також:
Роки “Творчої Криївки”: реабілітація мистецтвом, і не тільки

От, днями мав зустріч зі знайомим, в якого ампутовано дві ноги. Він пройшов комплекс реабілітації в Ірпінському госпіталі. Зараз цей чоловік підкорює Говерлу, стрибає з парашутом та допомагає таким же, як і сам, відновитися й бути впевненим у майбутньому.

Це яскравий приклад того, як слід супроводжувати військовика – від поранення до повного фізичного й психологічного одужання.

Деякі протезовані навіть продовжують службу в армії. Це молодий напрямок військової медицини, де нам бракує фахівців.

Читайте також:
США надають 5 млн. доларів на реабілітацію військових та приймуть на лікування 10 поранених

Фінансування обмежене, закордон допомагає

  • Чи можна сказати, що Україна є полігоном для виробників реабілітаційного обладнання та загалом ваших іноземних колег?

Так, вони співпрацюють з нами. Зі свого шпиталю у ФРН американські колеги постійно прилітають до нас – приходять на операції, вивчають досвід. Навіть на його основі вносять корективи у свої протоколи.

Загалом лікування за кордоном пройшов 461 військовослужбовець ЗСУ – переважно в Німеччині, Естонії, Литві, Болгарії. Приміром, естонські колеги відкрили новий напрям – займаються реабілітацією жінок-військовослужбовців. Зараз туди полетіли наші фахівці, щоби вивчити цю цікаву методику.

Недавно ми в “Борисполі” передавали німецьким партнерам наших поранених. Вони визнають: військово-медична служба ЗСУ набула значно кращих професійних кондицій.

Зараз ми вже не віддаємо іноземцям безпосередньо поранених, а тільки тих, чиє лікування передбачає комплекс процедур тривалістю від кількох місяців і до років. Там не рятують їх життя, а відновлюють певні функції.

  • Чи впроваджуватимете елементи Медичної інформаційної системи і в темі реабілітації?

– Існує програма уряду США з впровадження Медичної інформаційної системи для ЗСУ (програма USAI-IT). Хочемо створити цю автоматизовану систему (розробник програмного забезпечення – компанія Dr. ELEKS – Авт.). Супровід пораненого починається з першого рівня – поля бою, і триває на всіх етапах – аж до реабілітації (запроваджено стандарт НАТО – чотири рівні надання медичної допомоги).

На кожній стадії в наших закладах можна буде бачити історію хворого: аналізи, дослідження, знімки, маніпуляції, операції тощо, які стосувалися персонально його. Це полегшить нам завдання.

Тобто в реабілітаційному центрі теж бачитимуть цю історію й краще уявлятимуть тактику взаємодії з конкретним пацієнтом. Тут допомагають американські партнери.

Починаємо наразі з 28 робочих місць такої системи. А треба їх облаштувати тисячі… Військові медики вже проходять належні тренінги – навчання не проблема. Головний “традиційний” виклик – фінансовий ресурс…

  • Тобто, фінансування військової медицини досі не на належному рівні?

– На жаль, нам особливо не додали фінансування порівняно з минулим роком. Ми просили 1 млрд гривень, а отримали 555 мільйонів. Тобто, по всіх напрямках коштів таки бракує, хоч і не так критично, як раніше…

На наступний рік проситимемо понад 1 млрд гривень відповідно до найнеобхідніших потреб. Сподіваюся, на 2020 рік нам збільшать фінансування.

Поки викручуємося за рахунок економії. Хоча нарешті варто зрозуміти: там, де стоїть питання життя чи здоров’я, економити надзвичайно складно. Нездорові люди не будуть ефективними за штурвалом літака чи в танку. Передусім, слід дбати про здоров’я цілої нації – тоді і в військових медиків буде менше клопотів.

Читайте також:
Понад 100 військових ЗСУ торік пройшли реабілітацію за кордоном

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

   

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: