Повторення пройденого: як військовий радник Зеленського Апаршин “розвивав” ЗСУ свого часу

 

Дмитро Тимчук
військовий журналіст, координатор групи “Інформаційний спротив”, народний депутат України від “Народного фронту”

(FB)

Нещодавно ми аналізували основні пункти перспектив розвитку сфери оборони, заявлені командою новообраного президента.

На сьогодні, як відомо, єдиний представлений “військовий радник” у цій команді – Іван Апаршин. У 2005 році – помічник міністра оборони України, в 2005-2007 – директор Департаменту воєнної політики та стратегічного планування МО.

Погодьмося, в критиці Івана Апаршина нинішнього стану сфери оборони багато правильного, багато пропозицій теж конструктивні (правда, не менш як 90% з них або давно реалізовані, або – на стадії реалізації).

Але щоб розуміти, наскільки слова “військового радника” Зеленського можуть відповідати подальшим реальним справам, ми вирішили проаналізувати стан ЗСУ під час роботи його директором Департаменту воєнної політики та стратегічного планування МО, взявши до уваги, що САМЕ ВІД ЦІЄЇ СТРУКТУРИ свого часу залежала розробка планів реформування та розвитку армії. І порівняти ті процеси з нинішньої критикою й пропозиціями.

Аналізованим періодом прийнятий 2006 рік – щоб не було аргументів, що в 2005-му людина тільки приступила до роботи, а 2007-й не довела до кінця.

Інформація була взята з головного офіційного публічного звітного документа Міноборони – “Біла книга-2006. Оборонна політика України”.

Як передмова: в березні 2006-го вищим керівництвом держави було затверджено розроблений МО (читай – тим самим Департаментом військової політики і стратегічного планування) Стратегічний задум застосування ЗС України, в ньому було вказано сім “типових сценаріїв” застосування ЗСУ, включаючи блокування кордону й оборонну операцію. На підставі “задуму” був розроблений Стратегічний план застосування ЗСУ, на підставі якого і реформувалася армія. Тобто плани оборони ніби були, але от коли ми дізнаємося, як до них готувалися – виникають дуже серйозні питання.

Отже, за деякими пунктами “Білої книги-2006”:

1. Пункт “Оптимізація структури і чисельності Збройних Сил” з урахуванням “потреби в силах і засобах для виконання завдань, визначених Стратегічним планом застосування Збройних Сил”.
Тут заявлені два підпункти (і обидва, що характерно, на одну тему – різати, різати і ще раз різати).

Підпункт “вдосконалення структури” – за рік у Сухопутних військах скорочені 1 бригада, 3 полки, 3 полігони, 12 окремих батальйонів. У Повітряних силах – 30 підрозділів. У ВМС – чисельність скорочених підрозділів не вказана, згадується лише, що скорочено близько 2 500 чол.

Підпункт “планове скорочення чисельності” – армія за рік скорочена на 24 000 штатних посад, з них 15 000 – посади військовослужбовців.

Одначе цікавий Стратегічний план був розроблений Іваном Апаршиним. Нинішня заява Апаршина про “непотрібність” двох нових створюваних баз ВМС, очевидно, навіяна тим самим планом.

Сама градація “розвитку армії” в той період виглядала наступним чином:

  • на 2005 рік – 180 тис. військовослужбовців (загальна чисельність ЗСУ, із цивільним персоналом – 245 тис.);
  • 2006 рік – 165 тис. військовослужбовців (відповідно, 221 тис.);
  • 2007 рік – 152 тис. військовослужбовців (200 тис.).

Із 2014 року результати цього “реформування” довелося виправляти у форсованому режимі. За останні п’ять років, за даними ГШ ЗСУ, сформовано 44 нових військових частин (бригад, полків, окремих батальйонів), в тому числі бойових військових частин – 33.

2. Розпродаж “надлишкового майна”. Найважливіший напрямок діяльності МО того часу. В існуючому тоді Департаменті використання і утилізації надлишкового озброєння, військової техніки та майна МО в 2006 році створено Центр обліку надлишкового та списаного військового майна ЗСУ.

У рамках “звільнення армії від невластивих функцій” продовольче забезпечення починає передаватися на аутсорсинг цивільним компаніям. Зазначено, що заплановано передати цивільним і “обслуговування казармено-житлового фонду”, “охорону військових об’єктів”, “побутові та транспортні послуги”, “виконання господарських робіт”.
” результаті виявилося, що аутсорсинг в суворих українських реаліях перетворився на колосальну корупційну годівницю. В останні роки ВСУ від нього відмовляються.

3. Бойова підготовка. до Згідно Стратегічного плану, в 2006 році вступили в силу нові норми тактичних навчань у військах: бригадні тактичні навчання з бойовою стрільбою було встановлено проводити 1 раз на 3-5 років, батальйонні – 1 раз на 3 роки, ротні – 1 раз на рік.

” результаті за 2006 рік в усіх Збройних Силах проведено: бригадних навчань – нуль (для порівняння, в 2018 році було проведено понад 30 бригадних навчань), батальйонних навчань – 1 (в 2018 році – майже 300), командно-штабних навчань і тренувань – 53 (в 2018 році – понад 1 300).

Справедливості заради зазначимо, що така ж “напружена” бойова підготовка відзначалася і далі, аж до агресії РФ. Здається, це трохи проливає світло на питання, чому в 2014-му в усіх ЗСУ виявилося тільки 6 тисяч боєготових військовослужбовців.

4. Нові озброєння. У 2006 році ЗСУ закуповували нові озброєння і техніку (цитата) “невеликими партіями”. Так, у 2006-му українські ВМС (до яких сьогодні “військовий радник” відчуває явну слабкість, судячи з його заяв) за весь рік отримали з нових озброєнь… 55 рятувальних плотів. І все.

Сухопутні війська в той рік отримали з нових ОВТ аж 2 танкових тренажери, 78 автомобілів і 30 парашутів. Повітряні сили – 17 од. засобів радіотехнічного забезпечення.

Ось такий бенкет духу. Нагадаємо: в останні ж роки чисельність нових зразків ОВТ, які отримують ЗСУ, вимірюється тисячами.

Цікаво, що зараз Іван Апаршин пропонує свої послуги в організації “перевірки ефективності використання бюджетних коштів, передбачених на підготовку виробництва нових озброєнь, зокрема для ВМС України”. Слушна думка! Довіряй, але перевіряй.

Але ось який нюанс з приводу прозорості витрат. У 2006-му було “проведено поточний ремонт трьох суден для Військово-Морських Сил”. Правда, який саме ремонт проводився (може, просто поручні трапів пофарбували) й у скільки він обійшовся бюджету – Міноборони тоді посоромилося уточнити. Військова таємниця. Ось така прозорість.

І ще один момент. Із сумнівним “достатком” нових озброєнь, повним ходом йшла, крім розпродажі, й утилізація існуючих. У 2006 році “утилізовано” 6 900 од. озброєння і військової техніки, з них 2 600 – озброєння основних номенклатур (літаки, танки, ББМ, артилерійські знаряддя, автомобільна техніка).

5. Система управління ЗСУ. МО рапортувало: “У 2006 році практично завершено розподіл повноважень між Міністерством оборони та Генеральним штабом” з ліквідацією дублюючих структур.

Ми не знаємо, що означає фраза “практично завершено”, але питання розподілу повноважень стоїть і на сьогодні (виправити ситуацію покликаний прийнятий ВР у червні 2018 року закон про національну безпеку). Що, звичайно ж, ніяк не знімає відповідальності з керівників МО з 2006-го по сьогоднішній день, але все ж.

6. Військовий резерв. Розуміючи, що в реальності в Україні підготовленого резерву не існує, ву 2006 році МО доповіло про початок підготовки “добровільної служби у військовому резерві” – заплановано підготувати для 11 військових частин 1200 резервістів. Для порівняння, на кінець 2018 року ГШ ЗСУ рапортував, що оперативний резерв ВСУ становить близько 200 тисяч осіб, з яких 40 тисяч (оперативний резерв першої черги, ОР-1) відпрацювали бойову злагодженість в складі військових частин, до яких приписані.

7. Грошове забезпечення. Зараз Іван Апаршин заявляє (і дуже конструктивно!) про викривлення в структурі грошового забезпечення військовослужбовців – в тому плані, що основну його частину становлять не виплати за звання-посаду-вислугу (як повинно бути), а різні доплати. Однак у 2006 році Міноборони визнавало (цитата): “65% щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця складають різні доплати і премії”…

Читайте також:
“Оборонний” радник Зеленського привітав рішення Порошенка доплатити за першу лінію ООС

8. Речове забезпечення. МО в 2006 році давало такі цифри (цитата): “Забезпеченість основними предметами обмундирування становить 65% мінімальної потреби”. Мінімальної потребі…

Список можна продовжувати. Але до чого ми це все?

Та до того, що нинішній процес розвитку і реформування армії можна (і потрібно!) критикувати – конструктивна критика гостро необхідна. Але при цьому вкрай важливо, щоб нове військово-політичне керівництво продовжувало ті позитивні процеси, які йдуть в ЗСУ останні п’ять років, коли країна в умовах війни забирала у й без того плачевної “соціалки” гроші на ЗСУ. І ми дуже сподіваємося, що це саме керівництво не повернеться до підходів 2006 року. Бо тоді дуже скоро стане гріш ціна всій сфері оборони України.

Читайте також:
У Зеленського пообіцяли бійцям на передовій 1 тис. євро зарплати. Через п’ять років

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

   

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: