“Ми проґавили ту межу, за якою здоровий глузд став сприйнятливим спершу до гротеску, а потім і до брехні”

Дмитро Лиховій
журналіст, головний редактор “Новинарні“, військовослужбовець резерву ЗСУ

(FB)

Ми розуміємо, що вибори президента США 2016, Брекзіт, референдум у Нідерландах відбувалися під значним зовнішнім впливом, через інтервенції в соцмережі і в свідомість. Про це вже навіть знято фільми, проведено розслідування комісії Мюллера, Цукерберг навіть якісь висновки робив.

Ми усвідомлюємо, звідки йшов цей вплив і які цілі він переслідував. Російські інтереси щодо персоналій, керований хаос, підрив руху України на Захід.

Ми це почали відчувати на собі значно раніше – бо ближчі до ворога.

Численні ура-патріотичні мережеві групи про “зраду”, перефарбовані мазури-жуки – ще у 2016 році Ярослава Міщенко оформила це у велике розслідування, а Texty.org.ua навіть оформили інтерактивну “Тролесферу“.

Ми (у нашій бульці) це вже визнали, переварили, усвідомили як загальновідомі факти, проїхали.

Але настали вибори. І ми – несподівано – відчули себе частиною великого трешняку й експерименту, за наслідками якого з усіх альтернатив владі перемагає чи не найтупіша. Та, яка насправді зайшла передусім через соцмережі (телевізор для її просування був допоміжним, розминочним, другорядним).

Усвідомлення впливу вивітрилося.

У свідомості більшості людей корупція стала “тотальною”, війна – “суцільними іловайськами” (а потім її взагалі перестали помічати), армія – одним великим “розкраданням”.

Звичайно, і корупція, і відкати, і помилки в управлінні – є, ми про них писали й обурювалися всі п’ять років. І я ніколи не погоджуся з тими коментаторами, які заявляють, що Пороха взагалі не потрібно було чіпати і приймати його будь-яким, хоч би що він робив і ким себе оточував.

Але при цьому ми (суспільство) проґавили ту межу, за якою настало майже загальне – хибне – визнання, що зараз “пропало всьо”, все значно гірше, ніж будь-коли, а позитиви якщо і є, то несуттєві.

Межу, за якою не помітили, що критичне мислення – дуже вибіркове і стосується одного персонажа.

За цією межею здоровий глузд став сприйнятливим спершу до гротеску, а потім і до брехні.

Люди у відстоюванні одних, загалом правильних, принципів та переконань, почали “здавати” інші – не менш важливі – цінності. “Тут бачу, тут не бачу, а тут хай-либонь”.

У моїй стрічці – дуже багато різних людей, і по деяких із них (це бувають і безбашенні АТОвці, і галичани, і армійські волонтери, і антикорупціонери, і мега-патріоти) я бачу фінальне нагнітання цього “експерименту” над аудиторією. Свідоме, несвідоме, меркантильне чи ні – то вже не так важливо. Головне – результат, до якого ми прийшли.

Можливо, і в нас колись знімуть свій “Брекзіт” (із Шульгою замість Камбербетча) і розплутають ці клубки загального помішательства й ненависті до тих початків, де можна намацати зовнішні впливи.

А поки що факт: експеримент над українцями вдався. Їх не тільки відкинуло на роки назад, так вони ще й пересралися.

Ось допис ФБ-користувача із Західної України, який “надихнув” мене на цей пост:

Читайте також:
Зеленський перемагає в другому турі з 72%, – КМІС