Помер режисер-“єдинорос” Говорухін. ПІДБІРКА ЦИТАТ УКРАЇНОФОБА

Уранці 14 червня в санаторії “Барвиха” під Москвою у віці 82 років після важкої хвороби помер відомий російський кінорежисер і політичний діяч шовіністичного спрямування Станіслав Говорухін.
Про це на ранковому засіданні Держдуми РФ повідомив її спікер Вячеслав Володін.

Говорухін зняв близько двох десятків художніх та п’ять публіцистичних фільмів, при цьому з 1994 року був депутат Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації від партії “Єдина Росія”, головою комітету Держдуми з питань культури, довіреною особою президента Путіна на виборах.
Він – народний артист РФ (2006) та заслужений діяч мистецтв Української РСР (1986).

При цьому Говорухіну з травня 2017 року було заборонено в’їзд в Україну – через підтримку анексії РФ Криму та агресії на Донбасі.

На це Говорухін в інтерв’ю ЗМІ заявив: йому все одно, що думають про нього в Україні, він туди не збирався, Крим в принципі ніколи не був українським, і Росія правильно зробила, що повернула “свої території”.

Також Говорухін був у числі тих російських митців, хто 2014 року поставив свій підпис під листом на підтримку Путіна в його антиукраїнській політиці.

“Новинарня” зібрала кілька показових цитат Станіслава Говорхіна щодо України:

“Такую кровь не смоешь. Может, через 100 лет и помиримся, если Земля ещё будет существовать. Но на отрезок моей оставшейся жизни я прекрасно понимаю, что уже не поеду ни в Киев, ни в Харьков”.

“Двадцать лет я жил и работал в Одессе, на Одесской киностудии, и хорошо знаю, что такое украинский национализм. На себе неоднократно испытывал”.

“А Одесса… Я с брезгливостью отношусь к городу. К горожанам, которые позволили сделать с собой такое. В Одессе же миллион с лишним жителей! Трусливый народ – одесситы. Я их хорошо знаю…
Такое невозможно было бы в Севастополе – там каждый бы взял тесак, топор, ружьё. Есть народы, которые не запугаешь. Чеченцы. Или керченцы. Мужественные, сильные. И вся история их такова. А одесситы заткнулись, испугались и сидят… И постепенно меняют свои взгляды. Зомбируются понемногу и тоже рассказывают про москалей, которые воюют с Украиной…”

“Завоевывая и обороняя Крым и отводя тем самым дамоклов меч от наших предков на землях, ставших ныне Украиной и Российской Федерацией, Российская Империя и Советский Союз потеряли за 250 лет не менее 4 млн человек. Могут ли несколько капель чернил в 1954, 1991 и 1997-99-м годах растворить в себе эти потоки крови?”

“Мы должны понимать, что возможности возвращения Крыма и Севастополя мирным, а тем более, военным (о таком не заговаривали даже самые радикальные российские “украинофилы”) путем в наше время затруднительны, если не невозможны в принципе. Крым можно вернуть только вместе с Украиной… Самое лучшее из того, что мы можем придумать: сделать все, чтобы Украина сохранилась в общем экономическом, религиозном, культурно-историческом пространстве с Россией. Суверенитеты можно потерпеть, отсутствие общей исторической судьбы – нет”.

У червні 2014 року в Талліні під час зйомок фільму “Кінець прекрасної епохи” режисер стрічки Станіслав Говорухін, перебуваючи у нетверезому стані, разом із членами знімальної групи напали на двох громадян України та побили їх. Сталося це після того, як українці підійшли до Говорухіна із запитанням про причини підписання ним листа на підтримку дій президента Росії Володимира Путіна проти “України. За словами потерпілих, ініціатором бійки був п’яний російський актор Федір Добронравов, якому також закрили в’їзд в Україну, заборонивши також серіал “Свати”, де він виконує головну роль.

Серед найвідоміших фільмів режисера Говорхіна – “Вертикаль” (1967), “Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо” (1972), “Місце зустрічі змінити не можна” (1979), “Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна” (1981), “У пошуках капітана Гранта” (1986), “Десять негренят” (1987), “Так жити не можна” (1990), “Росія, яку ми втратили” (1992), “Ворошилівський стрілець” (1989).

Читайте також:
В Україні 2038 дітей, чиї батьки загинули в АТО.
Геращенко: “Подивіться їм в очі, росіяни. А на кота Матроскіна сліз шкода”