Новий Герой України. Фільм “Міф” про Василя Сліпака вийшов у прокат. ВІДЕО

автор: Олена Максименко

Фільм “Міф” – із тих, після яких клубок у горлі змішується з якоюсь світлою радістю і жагою життя.
І, мабуть, не може бути інакше, адже кожен, хто знав Героя України Василя Сліпака – Міфа, на прем’єрі в Києві по кілька разів повторював: “Він був дуже веселим!”
Хвилину мовчання перед початком показу в пам’ять загиблих воїнів розбавив тихий лемент малечі – багато глядачів прийшли з дітьми, і в цьому теж був певний витончений символізм.

Фото: Анатолій Гаєвський

Документальний фільм “Міф”, присвячений українському волонтерові, бійцю-добровольцю й оперному співаку з Франції, зняли Леонід Кантер та Іван Ясній, відомі за іншою документальною картиною – “Добровольці Божої чоти”.

Робота над картиною про загиблого Василя Сліпака тривала 17 місяців, “і ми щасливі, що нарешті маємо можливість його представити в тому вигляді, в якому ми мріяли його створити”, каже режисер Леонід Кантер.

“Раді, що в цьому залі є і старі, і маленькі. Фільм не має вікового обмеження, його можуть дивитися абсолютно всі люди на Землі, і ми будемо сподіватися, що якомога більше людей його побачать.
Дуже хотіли зробити з цього фільму комедію, тому в ньому є багато гумору, бо Василь був дуже веселою людиною, ви можете сміливо сміятися, не думаючи, що – Господи, я ж зараз дивлюся фільм про загиблих героїв… Насолоджуйтеся життям, смійтеся разом із нашим героєм, бо так чи інакше, в кінці фільму він загине, і вам ще буде час поплакати з приводу цього”, – пояснює Кантер.

Василь Сліпак 19 років прожив у Франції, був солістом Паризької національної опери. Під час Революції Гідності організовував Майдан у Парижі, збирав волонтерську допомогу для українських активістів.
Під час війни йому стало несила далі допомагати дистанційно, й артист пішов кулеметником у Добровольчий український корпус “Правий сектор”.

Побратими тривалий час не знали про його попереднє життя оперної зірки, тим часом як близькі до останнього не відали, що Василь воює на передовій.
Позивний “Міф” виник від улюбленої ролі – оперної партії Мефістофеля з “Фауста”.

“Ми не знали, він не говорив, що йде воювати, – розповів Орест Сліпак, брат Міфа. – Коли він їздив на фронт, то казав, що збирає допомогу, що він думає над якимись музичними проектами. А на питання “чи ти воював?” він ніколи не відповідав ствердно. І про всі його бойові подвиги ми дізналися, як і всі, з телебачення, вже після…”

“Коли він був малим, то пізно почав говорити, а коли почав, то зразу заспівав” – цими словами починається і закінчується фільм.

Картина побудована на контрасті двох світів.

Париж, блискучий і недосяжно-феєричний, богема, фантастичні й величні образи, у яких Василь виходив на сцену – і фронтові будні на Донбасі, бліндажі, окопи, розриви…

Деякі зйомки проходили у Львові, де народився герой. Також у картині використані кадри з Революції Гідності, а ще – анімоване оповідання Джанні Родарі “Джельсоміно в країні брехунів” про хлопчика, який мав унікальний голос та боровся ним із негідниками. Анімацію створив майстер карикатури, музикант і художник Юрій Журавель.

“Василь дає відповіді на запитання в цьому фільмі”

“Його привезли до нас з Франції, командир привіз, – згадує Галина Клемпоуз із позивним Перлинка, бойова посестра Сліпака. – Ми не знали, я взагалі не знала, хто він! Знала, мабуть, тільки Лєра (Валерія Бурлакова, також бойова посестра Міфа – Авт.), ми про це не були повідомлені, ми просто познайомилися: «Міф», «Перлинка» – по позивних. Потім пізніше пані Наталя, мама Лєри, викидає статтю про те, що Василь Сліпак, оперний співак з Франції, знову на фронті. Він не хотів, щоб знали про це, не хотів, щоб його слава якось впливала на наші стосунки в підрозділі!”

“Був як всі, робив все як всі, нарівні з усіма. Поселився в кінці бліндажу на короткому ліжечку, мені знається, він і не поміщався толком там…” – каже Галина.

Як і попереджав режисер, у фільмі не бракує гумору і приводів посміятися. І навіть трагічна, заздалегідь передбачувана розв’язка не може нівелювати вповні той заряд позитиву й любові до життя.

“Він був дуже позитивним і дуже веселим, – згадує Перлинка. – Він нас заряджав завжди на усмішки. Були моменти, коли в нас не виходили якісь справи організаційні, справи в побуті на позиції… Я йшла дуже засмучена – цей момент, мабуть, мені запам’ятався на все життя. Він підходить – кулак до лоба: «Так, ми думаємо про хороше, посміхайся!» – після цього не можна було не посміхатися!”

Крім Міфа, на сьогодні з життя пішли ще декілька героїв картини, які в кадрах згадують на передовій свого побратима.

“В нас коли гинуть наші побратими, часто ставиш собі запитання, чому ти не спілкувався на ту тему, чому не запитував, не дізнавався більше… – говорить Перлинка. – І коли я вперше побачила цей фільм, я зрозуміла, що Василь у ньому дає відповіді на запитання – ті, які ми хотіли б йому поставити за життя. Він з нами спілкується через фільм”.

“Також з цього фільму з нами спілкується Сім’янин покійний, також в цьому фільмі з’являється і Розписний, і друг Патрон на задньому плані Бугая… Для нас це дуже важливо як для побратимів, те, що ми бачимо їх живими”, – каже Галина.

Фото: Анатолій Гаєвський

Усі любили Василя по-різному

Режисер Леонід Кантер зізнається, що без допомоги брата, Ореста Сліпака, зробити картину би не вдалося – “він відкрив усі двері до життя Василя”.

“Ми досить багато проводили разом часу, ми ставили багато запитань, потім ми починали шукати конкретних людей, почали працювати, їздити, записувати інтерв’ю, збирати матеріали”, – згадує Орест знімальний процес.

“У Львові, в Києві, в Парижі ми були разом, знімали, багато дискутували… Найбільша боязнь така була – чи вдасться знімальній групі відтворити Василя таким, який він був. Адже він був людиною дуже широких поглядів, володів дев’ятьма мовами, мав масу контактів – він був співак, і волонтер, і доброволець. І після перегляду я був задоволений”, – зізнається Орест.

Серед композиторів, які створили та надали музику для фільму – Євген Гальперін, який співпрацював із Люком Бессоном та Баррі Зонненфельдом і був близьким другом Василя; Роман Григорів та Ілля Разумейко (формація Nova Opera), Едуард “Діля” Приступа.

Перед початком київського показу Діля і Nova Opera виступали у фойє кінотеатру “Україна”.

Говорячи про труднощі знімального процесу паризько-донбаського кіно, Леонід Кантер зауважує: “Це документальна стрічка, і нам не треба було працювати з актором, якимось чином його дресирувати, щоб він правильно виконав свою роль. Натомість нам важливо було отримати довіру людей, аби вони щиро ділилися своїми емоціями, своєю любов’ю з Василем Сліпаком”.

“У фільмі ви побачите багато людей, які часом мають протилежні точки зору, часом конфліктні, і деякі точки зору вас, можливо, роздратують. Але я хочу, щоб ви зауважили: абсолютно всі, без винятків, герої цього фільму дуже сильно любили Василя Сліпака. І це неоднозначне ставлення – через те, що він був дуже неоднозначною особою”, – каже Кантер.

Читайте також:
Фільм “Міф” про співака і добровольця Василя Сліпака: побачити і змінитись

“Співав гімн на передовій о п’ятій ранку”

І це дійсно так: дехто з персонажів його засуджує через нерозважливий вчинок, дехто каже, що стріляв він гірше, аніж співав, натомість інші чудово розуміють, чому Василь не міг вчинити інакше.

У цих спогадах, монологах, репліках порушується цілий пласт світоглядних питань, котрі лише загострюються при близькості війни.

Понад усе, питання вибору, питання відданості тій єдиній правді, яку відчуваєш десь у глибині себе і яка часто не вкладається у звичні для соціуму раціональні рамки.

“Розповідали, що він дуже їх веселив! – говорить режисер Іван Ясній про те, як сприймали Міфа побратими. – Починаючи з п’ятої чи шостої ранку, коли він починав на передовій співати гімн, і це, скоріш за все, чула й ворожа сторона, будилася, і всі наші, які хотіли спати після нічного чергування, були трошки злі на Василя. Але він завжди, будучи на «передку», любив жартувати”.

“Людина була, здається, без страху – всі говорили, що він нічого не боявся… Насправді, він був максималістом, завжди шукав щось найкраще, найвище, і тому він пішов кулеметником на передову”, – свідчить Ясній.

Нищук: Василь міг залишитись поза обставинами, але відчував відповідальність

На київській прем’єрі не бракувало почесних гостей: міністр культури Євген Нищук, міністр інфраструктури Володимир Омелян, представники посольств Японії, Австрії, В’єтнаму, Британії, Німеччини.

У натовпі були помічені письменники брати Капранови, письменник і сценарист Андрій Кокотюха, поет і видавець Іван Малкович, режисер-документаліст Володимир Тихий та інші.

Серед глядачів було багато нинішніх бійців АТО, волонтери та ветерани.

Загалом, зустрічі на таких заходах – це окреме соціокультурне явище, перфектна нагода зустріти однодумців і зрозуміти, наскільки ж їх, насправді, багато.

Кадр із фільму

“На превеликий жаль, фільмів про героїв сьогодні можуть бути тисячі, бо їх гине тисячі, – зауважив Нищук. – Цей фільм – це ще й знак до усвідомлення відповідальності того, що гинуть тисячі найкращих людей за цілісність цієї держави, за її свободу, за її гідність. І розкидатися фразами, що я поза процесом, поза всім, що відбувається [не можна]…”

“Власне, герой Василь Сліпак не зміг бути поза обставинами, в яких опинився його народ. А він був людиною світу, людиною Європи, який міг в будь-який момент туди поїхати”, – наголошує міністр.

За що він загинув

Невдовзі “Міфа»” побачать також за кордоном – на черзі покази в Італії, Канаді та Франції.

Український глядач зможе побачити фільм у прокаті в кінотеатрах, починаючи з 8 лютого.

“Ця війна, насправді, болить всім, просто не всі про неї знають, – свідчить Леонід Кантер. – Коли про неї дізнаються – навіть не українці, не діаспора, я кажу зараз про іноземців – коли вони дізнаються в такий живий спосіб, відчувають емоції – ті, що переживаємо ми, – вони одразу включаються. Тому що насправді, війна – це біль абсолютно для всіх людей. Ми не хочемо закликати їх до чогось конкретного, ми хочемо, щоб вони відчули те, що нам болить”.

У фільмі “Міф” Василь Сліпак, фактично, представляє ті тисячі загиблих, які уже є в цій війні, і, на жаль, іще будуть.

Він говорить за тих безіменних і невідомих, за тих, чиї тіла іноді навіть не вдається ідентифікувати. Говорить так, щоб це було чутно на весь світ. Своїм життям і смертю він створює новий міф, заснований на реальних епізодах новітньої історії. Історії, хай там що, яскравої і потужної.

“Армія в нас не професійна, навіть не зважаючи на те, що вона контрактна, – говорить Лєра Бурлакова, бойова посестра Міфа. – Кожен із добровольців, контрактників мав до війни якийсь свій фах, свій шлях. У багатьох дуже цікаві долі. Дуже важливо розуміти, що означає фраза «віддають життя за Україну». В цьому фільмі ви бачили життя тільки одного з тисяч загиблих”.

Кадри з фільму:

<

►

>

“За що загинув Василь Сліпак” – звучить риторичне питання як підзаголовок картини.

“Насправді я зараз представляю ще й тих побратимів, які зараз на фронті, які не можуть бути присутні в залі, – зауважує Перлинка. – Не один Василь загинув за Україну – це дійсно тисячі хлопців. І ми хочемо сказати, що ця війна – не тільки з російським агресором, як всі звикли вважати. Ми сприймаємо так, що це війна за нову Україну, і тому ми там (на фронті). Даємо шанс всім тим, хто тут, будувати її нову”.

“Так, можливо, війна колись закінчиться, і ми далі докладатимемо всіх зусиль, щоб змінити щось у мирному житті. Але поки що ця можливість є у вас”, – каже Перлинка.

Читайте також:
У Львові відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО
співакові Сліпаку-“Міфу”. ВІДЕО