Стали відомі ще четверо захисників України, які загинули в грудні. ФОТО

Стали відомі імена ще чотирьох захисників України, які загинули чи померли внаслідок бойових дій з початку грудня.

Це Андрій Кавун із Кривого Рогу, Юрій Рудик із Рівненщини, Дмитро Конокеєнко з Одеської області та російський доброволець Віктор Матюхін, який приїхав воювати за Україну з Казахстану.

Дмитро Конокеєнко “Чорномор”

За повідомленням у соцмережі, загинув біля Маріуполя внаслідок артилерійського обстрілу 3 грудня.

За даними штабу АТО, того дня під час обстрілу позицій Збройних сил України поблизу Широкиного внаслідок вибуху мінометного боєприпасу калібру 120 мм загинув військовослужбовець, ще один дістав поранення.

Як відомо, в районі Широкиного оборону тримає 59-та окрема мотопіхотна бригада ОК “Південь” (ППД – Подільськ, Гайсин).

Дмитро Конокеєнко “Чорномор” народився 11 серпня 1991 року на Одещині в місті Чорноморськ (кол. Іллічівськ). Мешкав у Подільську (декомунізований Котовськ).

“Він постійно піднімав мені настрій своїми смс-ками, був одним з тих, хто завжди відповість на дзвінок по можливості. Коли запитувала, що привезти, то просив щось солоденьке. Речі здебільшого просив не собі – побратимам, котрі потребували. Коли зі мною траплялось лихо, одним з перших цікавився, як я почуваюсь… Аж поки лихо не трапилося з ним. Його більше немає. Загинув під час артилерійського обстрілу під Маріуполем.
Діма був світлою, щирою людиною, мав переможний настрій, в розмовах зі мною ніколи не жалівся на життя. Тепер в мене залишились клаптики спогадів, в тому числі ця переписка… Він буде жити в цих споминах, і споминах інших, хто знав його. Герої не вмирають!” – написала в “Фейсбуці” волонтерка Марія Дудник.

Юрій Рудик

46-річний поліщук Юрій Рудик із 10-ї гірсько-піхотної бригади ще 18 листопада був поранений снайпером на Луганщині і понад два тижні перебував у глибокій комі. 4 грудня воїн помер, не приходячи до свідомості, в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. Мечникова.

“Він із 109-го гірсько-штурмового батальйону. На жаль, не було шансів. Він довго боровся за життя, але поранення в голову було дуже важким”, – розповіли “Новинарні” в “десятці”.

Раніше в Луганській обласній ВЦА повідомляли, що 18 листопада в зоні АТО зазнали поранень двоє військовослужбовців — внаслідок ворожих обстрілів околиць міста Золоте та смт Новотошківське Попаснянського району.
Тієї доби в АТО були поранені загалом четверо бійців.

Юрій Рудик – 1971 року народження, із села Майків Гощанського району, Рівненська область.
За даними РДА, вступив на військову службу за контрактом чотири місяці тому – 21 липня 2017 року.

До збору коштів для дороговартісного лікування Юрія долучалися небайдужі жителі Рівненщини…

5 та 6 грудня в Гощанському районі оголошено днями жалоби.

Андрій Кавун “Бархан”

Народився 14 липня 1986 року в місті Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Військовослужбовець 74-го окремого розвідбатальйону (ППД – смт Черкаське Дніпропетровської області, дислокація – Донецький напрямок).

Помер 4 грудня в обласній клінічній лікарні імені Мечникова після важкого поранення, отриманого в зоні АТО минулого тижня.

Про загибель земляка повідомила Тетяна Губа, волонтер і радник голови Дніпропетровської ОДА. За її словами, Андрій Кавун перебував у комі і помер не приходячи до тями. Медики “Мечки” зробили все, що могли.

За даними з соцмереж, Бархан служив також у 43 омпб “Патріот” (тербат Дніпропетровщини).

По закінченні контракту збирався одружитись.

Залишились батьки, сестра.

Поховають бійця 6 грудня – в День Збройних сил України.

Віктор Матюхін “Казах”

Про нього не повідомив прес-центр штабу АТО і речник Міноборони. 51-річний друг Казах – доброволець ДУК “Правий сектор”, 1-ша штурмова рота.
Загинув від кулі снайпера поблизу села Піски, поруч із Донецьким аеропортом, 4 грудня.

Віктор Матюхін, 9 травня 1966 р.н., був незвичайною людиною.

“Я його зустрів в окопах під Авдіївкою. Високий, з великими вусами, козацькою зачіскою, він нагадував мені запорозького козака. Яким же було моє здивування, коли мені сказали, що цей боєць із Казахстану. Я підійшов до нього, привітався українською і у відповідь почув таку ж українську мову. Тільки трішки з акцентом. Я запитав його, навіщо хлопці брешуть, що він із Казахстану. Він з усмішкою відповів, що таки правду кажуть: він приїхав воювати з цієї азіатської республіки”, – пише про полеглого Михайло Ухман.

Він не був українцем. Ба, навіть був російським священиком, великодержавником, ультраправим учасником “Русских маршей”.
Раніше жив у Росії. За повідомленнями в соцмережі російських націоналістів, Матюхін був ігуменом у Троїце-Сергієвій лаврі РПЦ, але перейшов у Катакомбну церкву (ІПЦ) — інок Мойсей. Був членом общини козаків міста Сергієв Посад та активним учасником російського націоналістичного руху, у 2008 році проривав кордон ОМОНу на Арбаті.

Переїхав до України з Казахстану. Працював на різних роботах, зокрема, кіномеханіком. Жив у Львові.

В ДУК з літа 2016, був найстаршим бійцем 1 ошр.

“В інтернеті у нього була своя армія прихильників (юзернейм – Віктор Штанг – “Н”). Останнім часом ми говорили з ним, що можна було б зняти документальний фільм на хвилин 15, який би розказав історію казахського добровольця, котрий приїхав воювати за Україну. Віктор згодився на це. Та ворожа куля перекроїла усі плани. Вона змінила його слова, які він часто повторював: “Я воюю за Україну не для того, щоб померти, а для того, щоб потім щасливо жити”, – написав Ухман.

Віктор загинув на Введення. Залишилась дружина.

Прощання з другом Казахом відбудеться завтра 6 грудня о 13:00 в місті Дніпро, біля моргу лікарні ім. Мечникова (пл. Соборна, 14).

Вічна пам’ять полеглим за Україну.

З початку грудня загинули вже п’ять захисників України. Першим був Володимир Мальцев.

Читайте також:
Загиблі герої листопада: обличчя 14 українських воїнів і 15-й – у полоні