Чекайте на “Книгу пам’яті”. У Міноборони пояснили, чому не оприлюднюють прізвищ загиблих в АТО

автор: Ольга Гордійчук

Про події із зони АТО громадськість дізнається зі зведень штабу операції та з брифінгів уповноважених речників Міноборони (раніше вони формально представляли адміністрацію президента, яка акцептувала інформацію з Донбасу).
Але щодо бойових втрат серед військових, котрі загинули за Україну, ми чуємо лише подобові цифри: “двоє загинули, один загинув…” Так було і тоді, коли Збройні сили втрачали десятки бійців щодня. Так і тепер, коли, за офіційними даними, за весь серпень у результаті бойових дій загинули чотири військовослужбовці.

Хто саме схований за цими числами, якими вони були людьми – Міноборони не повідомляє.
Подекуди про це розповідають у місцевих держадміністраціях. Частіше цю інформацію журналісти випитують у близьких, друзів та родичів загиблих, у своїх джерел серед військових. Інколи – через труднощі перевірки інформації – в ЗМІ трапляються помилки.

Свого часу на веб-сайті Міноборони діяв розділ, у якому було перелічено загиблих в АТО військових та місця цих втрат. Однак ця сторінка містила чимало неточностей, її припинили оновлювати і прибрали з сайту.

Начальник управління комунікацій та преси Міністерства оборони Олексій Чернобай у коментарі “Новинарні” заявив, що невдовзі мартиролог буде поновлено в іншому вигляді.

“Уже пройшли погодження для створення зали героїв на території Міноборони, і скоро з’явиться «Книга пам’яті», куди будуть занесені всі загиблі”, – сказав полковник Чернобай.

Як відомо, таким досвідом вшанування полеглих військових міністр оборони Степан Полторак перейнявся під час візиту до Канади.

Відповідаючи на запитання, чому МОУ не називає громадськості прізвища загиблих на війні, начальник управління комунікації Чернобай зокрема повідомив: “Є багато факторів, через які ми не можемо подавати цю інформацію. Брифінги речника Міноборони з питань АТО відбуваються через добу [після подій]. Вони створені для оперативного інформування щодо змін на фронті. Коли ж військовослужбовець загинув, потрібен певний час, щоб сповістити рідних. Зазвичай ця робота не відкладається, їм терміново повідомляють, але бувають ситуації, коли важко знайти рідних, не відповідає номер телефону. Неправильно, якщо родини дізнаються таку новину від ЗМІ”.

“По кожному випадку загибелі військовослужбовця військова служба правопорядку відкриває кримінальне провадження, щоб з’ясувати обставини загибелі, – пояснив також Олексій Чернобай. – Проводиться службове розслідування, яке може довго тривати. Якщо в один день загинули двоє осіб, розслідування по одній людини може тривати довше, ніж по іншій. Якщо ми про когось сказали, а про когось не сказали, то це погано сприйметься громадськістю”.

“Ми публікуємо інформацію про поховання загиблих, але виникають ситуації, коли рідні не хочуть, щоб це розповсюджували”, – додав також полковник.

“З початку АТО у нас створений відділ, який займається напрямком загиблих військовослужбовців. По кожному, хто загинув при виконанні бойових завдань, подаються документи на нагородження державними нагородами. Наразі державні нагороди отримали 2256 загиблих військовослужбовців, їхні прізвища є в указах президента, це можна подивитися на сайті”, – зазначив Чернобай.

Пояснення представника МОУ – щодо потреби першочергового оповіщення рідних, а не медіа, та вимог щодо достеменного з’ясування обставин загибелі військового – можна вважати заочною відповіддю на вимоги голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець. Наприкінці травня цього року вона запропонувала колегам починати кожне пленарне засідання із хвилини мовчання за загиблими в АТО напередодні із зачитуванням прізвищ та імен полеглих воїнів.

Утім, у Міноборони так і не пояснили, чому відомство залишає бойові втрати анонімними через тижні й місяці після загибелі військових.

У прес-службі Генштабу Збройних силНовинарні” пояснили, що цей напрямок курирує суто МОУ.
А речник міністерства з питань АТО Олександр Мотузяник зазначив, що цілком поділяє позицію свого безпосереднього начальника Чернобая.

Позицію тих, хто вимагає оприлюднення мартирологу героїв АТО, представляє громадський активіст Роман Кулик, який у час мобілізації був заступником командира роти з роботи з особовим складом 39 омпб 55-ї окремої артилерійської бригади.

У коментарі “Новинарні” він заявив: “Важливо висвітлювати імена, біографії, обставини загибелі і служби військових. Це потрібно, щоб підвищувати інтерес і увагу суспільства до армії та війни через емоційний відгук. Щоб люди не відмежовувалися від проблеми. Найкраще це робити, показуючи конкретних людей, які загинули при виконанні бойового завдання. Показуючи мужність їхніх вчинків. Також це важливо з мобілізаційної точки зору. Чим більше молодь буде читати про героїв, тим більшою буде мотивація наслідувати патріотів”.

“Сумніваюсь, що слова «внаслідок бойових дій загинуло двоє військових» спонукають йти в армію. Це викликає негативні емоції”,- говорить Роман.

“Брак офіційної інформації спотворює реальну картину загибелі військового: одні кажуть, що це герой загинув у бою, інші – що це “аватар”. Кристалізація кожної втрати важлива також для того, щоб розподіляти людей, які загинули як герої, і людей які загинули внаслідок певних ситуацій всередині частини чи по дурості.
Мова не про применшення чийогось героїзму, а про те, що треба навести в цій справі лад”, – акцентував колишній військовий.

При цьому Роман Кулик зазначив: під час брифінгу речника АТО розповідати обставини загибелі кожного військовослужбовця недоречно.
Потрібно або створити окремий орган, або щоб якийсь із наявних департаментів Міноборони чи Генерального штабу взяв на себе функції оперативно з’ясовувати деталі загибелі, біографії військовослужбовців і подавати їх суспільству.

“Нехай би на сайті Міноборони почали давати інформацію про загиблих з біографічними довідками, фотографіями, коментарями людей, які з ними служили. Це має бути перевірена інформація. У деяких випадках, щоб розібратися, бойова втрата чи ні, має пройти хоча б тиждень”, – каже молодший лейтенант запасу Роман Кулик.

Наразі збирають та систематизують інформацію про загиблих в АТО, викладаючи її в загальний доступ, передусім волонтери. Один із найбільших таких ресурсів – “Книга пам’яті полеглих за Україну” (memorybook.org.ua).

 

Член команди цього проекту Герман Шаповаленко пояснив “Новинарні“, що вони працюють із відкритими джерелами і не намагаються оперативно дізнаватися імена загиблих, натомість свідомо створюють сторінки пам’яті загиблих із “відставанням” у два місяці.

“У нас трапилось кілька випадків, коли ми оперативно оприлюднювали інформацію про загиблих на своїх сторінках у соцмережах і припускалися при цьому прикрих помилок – наприклад, публікували фотографію тезки загиблого. Помилки подібного роду дуже болючі насамперед для родин бійців, тому ми за можливості перевіряємо декілька разів таку інформацію, аби унеможливити подібні помилки у майбутньому”, – розповів Шаповаленко.

“Мартиролог героїв: фундамент пам’яті російсько-української війни”.
Запрошуємо на дискусію в рамках фестивалю “Історія.UA”

Імена, фото, біографії загиблих – у спецпроекті “Новинарні“:
вересень 2017
серпень 2017
липень 2017

червень 2017
травень 2017
квітень 2017

березень 2017

лютий 2017
січень 2017
грудень 2016
листопад 2016

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *