5 полеглих героїв вересня: найменші втрати ЗСУ з початку війни – поіменно

 

Хоч би що казали про так зване “шкільне перемир’я”, оголошене ТКГ 25 серпня, а завдяки йому вересень став місяцем найменших втрат Збройних сил України з початку війни на Сході, підрахувала “Новинарня“.

Те саме ми казали про серпень. Але якщо тоді нарахували 13 загиблих і 75 поранених, то втрати ЗС України у вересні, оголошені штабом АТО в щоденних зведеннях – 4 загиблих і 31 поранений.

Ці дані слід скоригувати. Адже речники Міноборони не враховують в офіційній статистиці добровольців із нелегалізованих збройних формувань, як-то УДА і “Правий сектор”. А український мартиролог вересня відкрив якраз боєць ДУК ПС Олег Динька.

Тож загальні бойові втрати армії України в місяці вересні – 5 загиблих, 31 поранений і травмований.

Крім того, двоє прикордонників загинули, підірвавшись на міні.

 

Одинадцять (!) днів із минулих тридцяти для ЗСУ обійшлися як без загиблих, так і без поранених унаслідок бойових дій.

Українська армія стає міцнішою і професійнішою. На фронті поступово стає тихіше.

Утім, у жодному разі не забуваймо про полеглих героїв, наголошує “Новинарня“. За наш спокій вони заплатили найдорожчим – власними життями.

Пом’янімо їх поіменно. По обличчях. По біографіях.

1. Олег Динька “Єгер”

Штаб АТО і речники Міноборони не включили Олега Диньку, позивний “Єгер”, до переліку бойових втрат. Авжеж, він був бійцем ДУК “Правий сектор”, а в нас такі “позасистемні” добровольці досі проходять повз офіційні зведення. Тож і картина “шкільного перемир’я” формально не була зіпсована.

Але Динька загинув по-справжньому6 вересня під Пісками 42-річний доброволець підірвався на ворожій розтяжці з гранатою Ф-1.

“Єгер був одним з найкращих бійців підрозділу. Завжди прагнув поліпшити свої знання, навчитись чомусь новому. Досконало стріляв із декількох видів зброї, неодноразово підбивав техніку ворога.  Завжди йшов першим у бій та жадав повного очищення українських земель від російського окупанта і зрадників України”, – розповіли про Олега побратими з 1-ї штурмової роти ДУК ПС.

Олег Миколайович народився 25 жовтня 1974 року в селі Григорівка під Запоріжжям.
В обласному центрі працював у юриспруденції, торгівлі, будівництві, торгівлі нерухомістю.

На початку 2015 року Олег Динька був мобілізований до лав ЗС України – солдат, гранатометник механізованого батальйону 1-ї окремої танкової бригади, воював на Донеччині.

У квітня 2016 року Динька демобілізувався, а влітку знову пішов в АТО, тепер уже в лавах Добровольчого українського корпусу.

Після прощання в рідній Григорівці друга “Єгеря” поховали на Кушугуському кладовищі в Запоріжжі.

Залишились мати та дружина.

2. Ігор Телюк “Сокіл”

7 вересня в Авдіївській промзоні загинув Ігор Телюк – солдат, кулеметник 1-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних запорожців. Життя воїна обірвала куля снайпера.

Ігор народився 30 вересня 1979 року в смт Клавдієво-Тарасове, а мешкав у селі Бабинці Бородянського району Київської області.

Закінчив київське ВПУ №4, де здобув фах “верстатник широкого профілю 3-го розряду”. Працював у Бородянці за фахом, а також на інших роботах у Київській області.

31 січня 2016-го підписав зі Збройними силами контракт на три роки.

Залишилися дружина та донька, мати, брат і сестра.

3. Максим Кривиденко

У Максима Кривиденка була довга історія особистого протистояння з російськими агресорами.

Він народився 30 січня 1994 року в селищі Сарата на Одещині. Відслужив “строчку”, а далі був Майдан. У березні 2014-го Максим вирушив з українськими активістами до Криму, де став одним із заручників аксьоновського окупаційного режиму.

Тоді прихильники “російської весни” взяли в заручники групу активістів “Автомайдану” і близько тижня їх утримували, піддаючи тортурам.

Як розповідав після звільнення “автомайданівець” Олексій Гриценко, у 20-річного на той час Кривіденка були прострелені ноги, і саме його найбільше били представники так званої кримської “самооборони” .

“На Максимові відривалися по повній. Вони побачили «Вконтакте» його фото з Євромайдану. Всі п’ять днів стріляли по ньому з травматичної зброї. Він натерпівся більше за всіх – я переживав, щоб він вижив”, – розповідав Гриценко.

Незважаючи на фізичні та моральні травми після катування, Кривиденко не зламався – пішов із серпня 2014-го до лав ЗСУ відстоювати територіальну цілісність України на сході. У 2016-му демобілізувався, але на “гражданці” залишався недовго – повернувся в уже рідну частину, 18 омпб.

Загинув Максим 23-річним – старший солдат, стрілець-снайпер 18-го окремого мотопіхотного батальйону “Одеса” 28-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Ввечері 9 вересня, в розпал “шкільного перемир’я”, позиція Кривиденка біля міста Красногорівка на Донеччині була уражена ворожим мінометом калібру 82 мм…

4. Сергій Альмужний “Матрос”

Увечері 14 вересня в районі шахти “Бутівка” від кулі снайпера загинув Сергій Альмужний, позивний “Матрос” – старший солдат, командир відділення розвідвзводу 3-го мехбату 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ ім. Чорних запорожців.

Сергій Валерійович народився 10 січня 1987 року в селі Красилівка Ставищенського району на Київщині.

“Батько [Сергія] воював в Афганістані та повернувся звідти живим, проте невдовзі трагічно загинув. Хлопець закінчив Красилівську середню школу, відслужив строкову службу спочатку у Луцьку, а потім у місті Ізмаїл, матросом у Морській охороні Держприкордонслужби”, – пише в соцмережі про Альмужного волонтер Ян Осока.

Власне, зі служби в морській охороні походить військовий позивний Сергія – “Матрос”.

До війни він ще працював трактористом, їздив на заробітки до Києва. А в серпні 2014-го пішов добровольцем до 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, 5-й батальйон, із яким пройшов важкі бої в зоні АТО та вихід з Дебальцевського котла.

У 2016 році Матрос приєднався до “Внутрішнього корпусу батальйону “Донбас”, а з листопада служив гранатометником у 3-й роті “Донбас” 16-го окремого мотопіхотного батальйону “Полтава” 58 омпбр.

Як розповів екс-комбат “Донбасу” Семен Семенченко, Сергій Альмужний взимку разом із військовослужбовцями 16-го батальйону приїздив під час відпустки підтримати громадську блокаду торгівлі з ОРДЛО в районі Бахмута.

“Простий, чесний, небайдужий… Маленький, смішний, весь час потрапляв в різні веселі історії. Але коли намагалися відсторонити його комбата через те, що відпустив [військовослужбовців] у відпустку на блокаду – обірвав телефони всім, кого знав. Став на захист командира. Коли “Донбас” заблокували в Львові, дзвонив і вимагав дати трубку начальнику поліції. Він, мовляв, повинен почути що говорять бійці на фронті, – згадував Семенченко про Матроса. – Рвався зі своїм підрозділом на передок. Після блокади потрапив в Авдіївку…”

У коментарях до допису Семенченка військовослужбовець Роман Кириченко написав про загибель Альмужного: “Ми з одного взводу. На позиції, снайпер у шию. У Матроса теж була гвинтівка. Дуель”.

Володимир Майборода зазначив, що “наш брат Матрос” загинув на позиції зі зброєю в руках.

Сергій Альмужний активно вів сторінку у “Фейсбуці”. Зокрема, 12 вересня він поширив відеосюжет “Радіо Свобода” про захисників шахти “Бутівка”.

Поховали 30-річного солдата в рідній Красилівці.

Залишились дружина та донька, мати, дві сестри й брат.

5. Роман Довгий

23 вересня поблизу села Новоолександрівка (Попаснянський район Луганської області) від кульового поранення під час вогневого протистояння з противником загинув Роман Довгий – боєць 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10 огшбр.

Романові було 26. Він народився 22 лютого 1991 року в місті Первомайськ Миколаївської області.

Виховувався в робітничій родині. У спогадах вчителів та учнів Первомайської школи №7, де навчався Роман, він залишився добросовісною, скромною, порядною і працьовитою людиною.

Після закінчення вечірньої школи Довгий проживав разом з мамою, меншим братом та вітчимом.

Пізніше вирішив пов’язати своє життя зі службою у Збройних силах України, пішов служити за контрактом.

“Незважаючи на «перемир’я», ми зазнаємо бойових втрат… У зіткненні з ворожою ДРГ загинув старший солдат Довгий Роман Сергійович. Вічна пам’ять захиснику України”, – повідомила на своїй сторінці у ФБ 10-та гірсько-штурмова бригада.

В останній путь загиблого проводжали з батьківської домівки. Попрощатися з героєм прийшли чимало первомайців, керівництво міста, депутати міської ради, громадські активісти, військові побратими.


Втрати особового складу Держприкордонслужби,
не включені штабом АТО до числа бойових

28 вересня близько 17:00, під час несення служби в наряді неподалік залізничної станції “Ільєнко” (Станично-Луганський район Луганської області), за 800 м від кордону з Росією, внаслідок підриву на фугасі з “розтяжкою” загинули на місці двоє українських прикордонників. Обидва – з Одещини.

6. Дмитро Деде

Народився 1984 року в селі Єлизаветівка Тарутинського району Одеської області, мешкав у селі Підгірне неподалік.

Старший прапорщик, дільничний інспектор прикордонної служби 1-ї категорії відділу прикордонної служби “Станично-Луганське” (в/ч 9938, с. Гарасимівка) Луганського прикордонного загону ДПСУ.

В зоні АТО – з осені 2016, до того служив у в/ч 2197, Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного РУ ДПСУ.

Залишились дружина та двоє дітей, син і донька.

7. Сергій Гувір

Народився 1993 року в селі Крутоярівка, Білгород-Дністровський район Одеської області.

Старшина, інспектор прикордонної служби 3-ї категорії — черговий відділу прикордонної служби “Станично-Луганське” (в/ч 9938, с. Гарасимівка) Луганського прикордонного загону ДПСУ.

В зоні АТО – також з осені 2016-го, раніше служив у в/ч 2197, Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного РУ ДПСУ.

Залишились батьки і вагітна дружина.

* * *

Вічна пам’ять полеглим.

На фото-заставці – Олег Динька, загиблий боєць 1-ї штурмової роти ДУК ПС.

Читайте також про загиблих у попередні місяці:
серпень 2017
липень 2017

червень 2017
травень 2017
квітень 2017

березень 2017

лютий 2017
січень 2017
грудень 2016
листопад 2016

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

- реклама -

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: