Як представники В-4 запевняли Україну в підтримці і що відповів посол Угорщини про мову в освіті

 

Держави Вишеградської групи (Угорщина, Чехія, Словаччина та Польща) готові й надалі підтримувати Україну в її європейських прагненнях, боротьбі з корупцією та інших кроках, спрямованих на реформування й демократизацію держави.
У цьому запевнили посли країн В-4 на спільній прес-конференції в Києві.

Певна іронія долі полягає в тому, що зібрав представників Вишеградської четвірки в Україні Ерно Кешкень – надзвичайний і повноважний посол Угорщини, яка з 1 липня вже вп’яте головує в цій групі.

І саме в той день, коли пан Кешкень разом із представниками інших дипмісій В-4 гостинно приймав українських журналістів у затишному й смачному ресторані «Угорський дім», міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто в Будапешті повідомив про рішення уряду блокувати всі подальші рішення Європейського Союзу, спрямовані на зближення з Україною.

Втім, під час прес-конференції пан Кешкень відповідати на запитання про погіршення відносин між нашими державами відмовився. Хоча по завершенні брифінгу охоче прокоментував «скандальний» закон про освіту, через який, власне, Будапешт із Києвом і побили глеки.

автор: Леся Шовкун

Одноголосся в різних тональностях

Втім, спершу про загальну позицію Вишеградської групи щодо України. Усі промовці – Ерно Кешкень, посли Чехії Радек Матула та Словаччини – Юрай Сівачек, а також заступник глави дипмісії Польщі Яцек Жур (посол Ян Пєкло не зміг бути присутнім) – одностайно наголошували на тому, що їхній міждержавний союз залишається відданим партнером України.

За їхніми словами, В-4, в якій три країни з чотирьох (окрім Чехії) є нашими безпосередніми сусідами, особливо зацікавлена в тому, щоб Українська держава розвивалася, міцніла, реформувалася. І, звісно, в тому, щоб в Україні настав мир.

На шляху реформ Вишеградська четвірка послідовно підтримувала й підтримуватиме український уряд. А щоб надавати консультаційну та фінансову підтримку було зручніше, учасники В-4 певною мірою розподілили між собою галузі української економіки.

Скажімо, Польща підтримує реформу самоврядування, а також надає грантову підтримку малому й середньому бізнесу Східної України. А Чехія опікується сферою мас-медіа, антикорупційною складовою та питаннями освіти.

До слова, якщо угорський посол запитань про «освітній конфлікт» під час брифінгу уникнув, то його колеги пояснили: хоч у питанні підтримки України Вишеградська група єдина, в конкретних речах між її учасниками можуть виникати розбіжності.

Глава словацької дипмісії зауважив, що «тональності ставлення до реформи освіти» у чотирьох держав досить різні. А посол Чехії Радек Матула взагалі назвав закон про освіту «дуже важливим для України» й висловив сподівання, що українське законодавство оновлюватиметься і в інших галузях.

Втім, за словами угорця Ерно Кешкеня, пояснюється така «різниця тональностей» просто: у чехів, словаків та поляків, які мешкають в Україні, ситуація геть відмінна від тієї, що склалася з угорською меншиною.

Мова – питання тонке

Ерно Кешкень

«Словаки, чехи, інші меншини в Україні перебувають в інакших умовах. Річ у тім, що угорців, румунів і молдаван в Україні дуже розвинена шкільна система. Саме тому це нас так турбує», – пояснив посол Кешкень, відповідаючи на запитання по завершенні прес-конференції.

«Ви ж зрозумійте, в Закарпатській області мешкає 150 тисяч угорців. В угорської меншини є 71 школа, де здобувають освіту тільки угорською мовою. Звісно, українську там теж викладають, але основна мова – угорська!» – пояснює пан посол.

І запевняє: ті представники угорської меншини, які хочуть вступити у вищі навчальні заклади в Україні, українську мову й так вивчать.

«Хто хоче потрапити в університет – він вивчить мову і складе іспит. Але не можна скорочувати права нацменшин, це суперечить усім європейським стандартам», – вважає очільник дипмісії Угорщини в Україні.

І висловлює жаль з приводу того, що українська влада «не дочекалася думки Ради Європи, Венеціанської комісії… Думаю, варто було б послухати різні думки, перш ніж ухвалювати цей закон».

Пан Кешкень запевняє: «Закон про освіту» суперечить українській же Конституції, позаяк означає скорочення прав національних меншин порівняно з попередніми.

«Я не хотів би сказати, що депутати не знають свою Конституцію, але рекомендую її прочитати ще раз (зокрема, 22-гу статтю, 53-тю)».

Читаємо: «Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.»

«Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.»

«Угорці вважають, що закон про освіту поганий, неприйнятний. А саме – сьома його стаття. Як її в останню хвилину ухвалювали! Це неприйнятно, це не було узгоджено з представниками нацменшин. У нас були всілякі узгодження, зустрічі, але думку нацменшин не брали до уваги – це були просто формальні зустрічі. Я сам був і в пані міністра, і в Комітеті освіти ВР, казав, що не треба так ухвалювати. Але вони нас не чули. Заспокоювали, що все буде добре», – обурюється Ерно Кешкень.

Водночас очевидно, що «сваритися» він не хоче – постійно наголошує на тому, що «як цей закон виконуватиметься – це інше питання, ще будемо дивитися, обговорювати». Заяви свого безпосереднього шефа-міністра про рішення угорського уряду щодо блокування співпраці ЄС з Україною також не коментує – мовляв, що це «такі тонкі питання…»

Читайте також:
Клімкін пообіцяв угорцям і румунам розвиток мов нацменшин

«У нашій конституції є стаття про угорські меншини в інших країнах, що вони представляють, які в них цілі. Угорський уряд має їх підтримувати», – нагадує посол.

Звісно, в контексті цієї розмови складно оминути запитання про те, а скільки ж українських шкіл в Угорщині, яка диктує нам умови щодо освіти угорською в Україні?

«У нас є юридична можливість ці школи створювати!» – наголошує очільник дипмісії. «Хочете – будь ласка! Вони (українці в Угорщині. – «Н») зараз хочуть створити, але для цього треба зібрати школярів. А там ситуація зовсім інша, бо в нас, якщо не помиляюся, лише десь 7,5 тисячі українців в Угорщині. У нас є факультети української мови, якщо є студенти – будь ласка, вчіться. А школи є повністю словацькі, румунські, німецькі».

На зауваження, що Україна повинна дбати про вивчення української, якої в тій же угорській меншині на Закарпатті багато хто взагалі не розуміє, посол Угорщини наголошує:

«Наскільки знають українську мову представники нацменшин – це одне питання. Але це не може бути причиною, щоб скоротити права нацменшин. Це – зовсім інше питання.
Я не проти української мови. Не проти, щоб усі мешканці України розмовляли українською мовою. Є викладачі, є книжки – працюйте, дійте інакше. Але не скорочуючи права нацменшин!»

Читайте також:
“Ніж у спину і стурбованість”.
Угорщина і Румунія розкритикували український закон про освіту

Довідка

Вишеградська група (Вишеградська четвірка) – об’єднання чотирьох центральноєвропейських країн: Польщі, Чехії, Угорщини і Словаччини. З’явилася внаслідок зустрічі президентів Польщі Леха Валенси і Чехословаччини Вацлава Гавела та прем’єра Угорщини Йожефа Антала 15 лютого 1991 року в угорському місті Вишеград, після ухвалення Вишеградської декларації.

Головною метою тоді була названа інтеграція до євроатлантичних структур.

Появу після розпаду Чехословаччини  нового регіонального утворення диктували спільність цілей закордонної політики, спільність історичного досвіду та географічна близькість.

Були ухвалені умови про лібералізацію торгівлі в межах групи, що спричинило появу в 1993 році Центральноєвропейського порозуміння про вільну торгівлю (CEFTA).

У 1994—1998 роках зусилля країн Вишеграда переважно були спрямовані радше на інтеграцію з ЄС і НАТО, ніж на лобіювання взаємних інтересів, зустрічі голів держав відбувались нерегулярно.

Наприкінці 2004 року президент Польщі Александр Кваснєвський зазначив, що Вишеградська група може виступати зі спільними ініціативами, які стосуватимуться політики ЄС щодо її східних сусідів, у тому числі України, і мати істотну роль у побудові площини європейських цінностей.

У листопаді 2014 року на зустрічі в Братиславі президент України Петро Порошенко та президенти країн «Вишеградської четвірки» домовились про започаткування нового формату співробітництва, зокрема постійної взаємодії на рівні міністрів закордонних справ та оборони країн «Вишеградської четвірки» та України.

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

- реклама -

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: