“З людьми треба говорити”. Що роблять замполіти в ЗСУ і що мусили б робити

Мартин Брест
демобілізований боєць 41-го механізованого батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ, працівник ІТ-галузі, блогер

(FB)

Тепер замполіти називаються “заступник когось там по морально-псіхологічному забезпеченню?”
Он як.

Нє, чим займається замполіт батальйону – я знаю. Він робить розслідування. І розслідувань стільки, що вистачає зайняти сто відсотків його робочого часу, і ще весь час офіцера-психолога, якого зазвичай віддають батальйонного замполіту в допомогу.

Коли займатися з особовим складом? З людьми коли говорити? А ніколи. Тому що в ті рідкісні хвилини просвітління, коли замполіт закінчив сто перше розслідування, але ще не приступив до сто другого, і ось зараз би поїхати на позицію, перетерти з пацанами, заодно і в дисциплінарну практику вписати хоч щось реальне… а ось і ніфіга. Тому що транспорту немає. Тому що комбат поїхав у бригаду на міцику, а черговий уазик помер ще восени. А шишарик (армійський ГАЗ-66)… шишарик на ходу, тільки бензина немає, і начальник складу ПММ б’ється головою об чавунний штаб ОТУ в спробі видряпати хоч півтонни. Іди, товаришу капітан, покури та починай, благословившись, сто друге розслідування. А в щомісячних звітах замполіту в ОК знову якусь чухню напишеш. Як завжди.

Нє, чим займається замполіт роти – я знаю. Він зазвичай замінює собою трьох відсутніх у роті офіцерів. Командує взводом, наприклад, веде облік і контроль зброї, б/к і техніки, і рулить ротою, коли ротний їде на нескінченні наради в штаб. Їде на купленому вскладчину “жигулі”, пофарбованому віником у брудно-донбаський колір і заправленому залишками того самого бензину, якого закуповується в армію дох*ра, а на ділі – них*ра, спробуй в ОТУ вициганити зайвих двісті літрів, охрінієш. Як завжди.

Нє, чим займається бригадний замполіт на бойових – і це зрозуміло. А займається він, як замкомбрига, всім. Тупо – всім. Як завжди.

Але ніхто з них не займається поясненням людям того, що відбувається в армії взагалі. Навіщо Мінські. Чому не стріляє арта (ха-ха))) Де ВОГи на АГС. Чому військовий х***ть місяцями на “нулі”, живе в суміші бруду, мишей і осколків, а відпустки у нього – аж 30 днів на рік, мінус дорога. Менше, ніж у вчителя в школі. Чому нагород так мало у сержантського-солдатського складу. Коли буде поповнення. Чому не буде поповнення. Якого х*ра немає лісу на бліндажі. Чи є шанс отримати квартиру. Які перспективи кар’єрного росту.
Ну і найголовніше: як служити далі? Як не рвонути з армії на вільні хліби? Навіщо військовий все це робить і що саме робить МОУ для військових? Бо робить чимало, тільки військові них*ра цього не знають.

Все це повинні робити замполіти рівня бригада-батальйон-рота. Але в них тупо немає часу і можливості.

Чим займаються замполіти ОТУ, АТО, ОК і так далі – не відомо нікому. Взагалі. Хоча по паперах там все норм, “робота робиться”.

Є в нас “Управління морально-психологічного забезпечення”, в просторіччі ем-пе-три. Військові психологи, що входять до невеликого штату цього “mp3”, регулярно збирають мобільні групи і їздять в АТО працювати по психології з військовими. А ось по замполітській роботі – нема ні управління, ні мобільних груп, них*ра. Всім пох*ру. І люди звільняються з армії, хоча могли б служити нормально.

З людьми треба говорити, і говорити з повагою. А не ставитись, як до “окопного бидла” (с) замкомбрига 27-ї бригади. Як завжди.

Читайте також:
“Над кожним із нас застигла жінка, що з такою любов’ю цілувала нас щоночі – війна”, – Мартин Брест