Тимчук про «перемир’я» з 1 квітня: за фактом, провалено ще до офіційного початку

 

Дмитро Тимчук
військовий журналіст, керівник Центру військово-політичних досліджень, ординатор групи “Інформаційний спротив”, народний депутат України від “Народного фронту”

Щодо «перемир’я» з 1 квітня: ситуація і перспективи (FB)

Традиційна, на жаль, секретність, щільною завісою якої офіційний Київ закутує переговори в Мінську, дозволяє Москві і «ЛДНР» широко спекулювати на темі «перемир’їв», які із завидною постійністю оголошуються, і так само постійно зриваються.

Здається, мало хто з українців вірить, що цього разу на Донбасі раптом настане затишшя. І нині такі песимістичні прогнози обґрунтовані самою логікою переговорів, які відбулися 29 березня в Мінську, хоча про деталі ми можемо знати «з того боку», а не від наших рідних представників.

Отже, що ж сталося?

Нинішнє «перемир’я» стало предметом торгу, коли представники «ЛДНР» укотре в обмін на «тишу» зажадали від Києва надати окупованим районам «особливий статус». Здається, це остання спроба Кремля проштовхнути свій сценарій виконання багатостраждальних Мінських угод, адже паралельно Москва посилено реалізує «придністровський сценарій»: визнання документів «ЛДНР», оголошення лінії фронту «державним кордоном», «націоналізація» підприємств – всі дані дії саме з цієї опери.

Отримавши чергову відмову, Москва для підтримки свого «мирного іміджу» не стала «скасовувати» запропоноване перемир’я. Але явно піде второваним шляхом – можливо, зобразивши на певний час деяку деескалацію бойових дій на Донбасі, а потім повернувши ситуацію до вихідної точки.

За фактом, «перемир’я» вже провалено, ще до офіційного початку. І інформаційна істерика в «ЛДНР» з підготовки цього зриву, зрозуміло, зі звинуваченнями на адресу ЗСУ – тому свідчення (повідомлення в ЗМІ окупантів: «обстановка в ДНР напередодні вступу в силу домовленостей про введення режиму припинення вогню з 1 квітня різко загострилася…» і далі – типу обстрілу з боку ЗСУ зазнали 100500 населених пунктів, загинуло 100500 мирних жителів, легко поранений 1 «ополченець», або «напередодні перемир’я Нацгвардія України перекидає в район Донецька карателів-нацистів з «Азову» і т.д.).

Та сама доля вочевидь чекає і відведення військ від Станиці Луганської, заявлене на 6 квітня («ЛНР»:«Народна міліція завжди готова відвести сили і засоби відповідно до Мінських домовленостей, ми це демонстрували неодноразово, навіть не один десяток разів… але наші дії повинні відбуватися в дзеркальному порядку з українською стороною, поки жодного разу Україна не підтвердила того, що вони збираються відвести свої сили й засоби від Станиці Луганської»).

Читайте також:
Генерал з СЦКК пояснив, чому противник атакує Широкине і Світлодарськ
та не йде з-під Станиці

Але питання не в тому, як саме буде зірвано нинішнє «перемир’я» – питання в тім, що буде далі?

Сьогодні ми спостерігаємо, що бойові дії з боку окупантів – не спроба розширити межі контрольованих Москвою районів (не знижуючи градус конфлікту, РФ водночас не перекидає на Донбас додаткові сили й засоби, достатні для таких операцій – нинішній масштаб перекидань лише підтримує життєдіяльність двох «армійських корпусів» у колишньому форматі).

Відповідно, ця сама «підтримка градусу напруженості» – не більше ніж триваючі спроби тиску на Київ з метою таки вибити з нього «московський сценарій» Мінська.

Але на це в Путіна все менше надії. Підсумок – альтернатива у вигляді заморожування конфлікту.

За логікою, з визнанням Москвою «ЛДНР» та реалізацією «придністровського сценарію» інтенсивність і масштаби бойових дій повинні істотно скоротитися. Бо сенсу в їх продовженні особливого немає: будуть сформовані квазідержавні формування в особах «ДНР» і «ЛНР», зі своєю «економікою» й «арміями», зі своїми «державними кордонами», з уже офіційною «допомогою Росії братським республікам» – і здрастуй, нове Придністров’я або Абхазія як елемент перманентного сковування України.

Однак у реальності окупанти зовсім не готуються до деескалації. Навпаки: генштаб ЗС РФ ухвалив рішення підвищити чисельність російсько-терористичних військ на Донбасі з нинішніх 38 тис. осіб (за даними українського командування – 36 тис.) до 50 тис.; і «ДНР», і «ЛНР» готуються до введення строкової служби; активно триває поповнення боєприпасів, спорядження та ін. предметів МТС в обох «армійських корпусах» за рахунок частини НЗ Південного військового округу ЗС РФ; росіяни щосили вдосконаляюють систему управління і забезпечення окупаційних військ. Плюс безліч додаткових підтверджень від джерел групи “ІС” – наприклад, відправляючи нині своїх «козаків» на Донбас, «отаман» Микола Козіцин напучує: мовляв, скоро Путін визнає «ЛДНР», після чого почнеться «велика війна»…

Простіше кажучи. На сьогодні Москва створює передумови до об’єктивного загасання бойових дій на Донбасі. Але одночасно російсько-терористичні війська посилено готуються до активного продовження конфлікту.

Цей парадокс ми, група “ІС”, поки зрозуміти не можемо.

Єдине розумне пояснення – що Путін, продовжуючи бойові дії, намагається до кінця розхитати ситуацію в Україні, використовуючи конфлікт на Донбасі вкупі з дестабілізацією політичної ситуації всередині країни, і граючи на невдоволенні населення не тільки вкрай негативною соціально-економічною ситуацією в країні, але і на втомі від війни.

Але він таким чином не перший рік щосили штовхає до прірви Україну, що балансує на межі хаосу і анархії. І все безрезультатно.

Коли цей упир нарешті зрозуміє, що марно битися своєю кремлівською головою об українську стіну – незрозуміло.

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна