Під Маріуполем загинув морпіх Олександр Вознюк – син священика з Лубен, автор вірша “Что за слово такое – война?”

Командування ВМС України повідомило про загибель унаслідок бойових дій на Сході молодшого сержанта морської піхоти Олександра Вознюка. Про це йдеться на фейсбук-сторінці ВМС ЗСУ.

“Україна втратила ще одного свого вірного сина. У районі проведення антитерористичної операції на території Луганської і Донецької областей під час виконання завдань із захисту суверенітету і територіальної цілісності України загинув наш бойовий побратим – молодший сержант Вознюк Олександр Олегович”, – зазначено в дописі.

Командування, весь особовий склад Військово-Морських сил Збройних сил України, товариші по службі глибоко сумують і співчувають рідним і близьким полеглого морського піхотинця.

Олександр Вознюк

ОНОВЛЕНО. Як стало відомо, Олександр Вознюк – молодший сержант, військовослужбовець за контрактом 36-ї окремої бригади морської піхоти, артилерист.
Він загинув унаслідок підриву на міні поблизу Маріуполя.

Нещодавно він відзначив 24-річчя (12 сiчня 1992 р.н.). Мешкав у місті Лубни Полтавської області. Син настоятеля храму всіх Святих УПЦ КП в Лубнах отця Георгія (Юрія) Лобачевського, протоієрея.

Війна застала Олександра в Криму, в селі Перевальне, під час служби в лавах ЗСУ. Уже невдовзі після того Вознюк воював на східному фронті.

Був нагороджений медаллю УПЦ Київського патріархату “За жертовність і любов до України”, яку не встиг отримати, повідомляє “Полтава 365”.

Олександр Вознюк є автором вірша “Что за слово такое – война?” Ці рядки він присвятив своєму товаришу Юрію Загребельному, загиблому в АТО 29 жовтня 2014 року так само під Маріуполем.

У жовтні минулого року цей вірш було оприлюднено в художньому прочитанні на відео сайтом Міністерства оборони.

Что за слово такое – “война”?

Что представляет собою она?

Наверное, там, где гибли люди.

Наверное, там, где ломаются судьбы.

Там, где разруха и множество боли.

Там, где сражались за право на волю.

Там всюду руины и множество боли.

Там множество тел неизвестных на поле.

Там всюду стрельба, разрывы, огонь.

Там всюду лишь страх, там всюду лишь боль.

Там крепко сжимают в руках автомат.

Там слышен свист пуль, разрывы гранат,

И везде горит земля.

Плачет Родина моя.

Здесь я родился, здесь я живу,

Если придется, то здесь и умру.

Но буду стоять, но буду сражаться.

Пусть лучше умру, чем попросту сдаться.

Цена всему этому – слезы и боль.

Прольются те слезы из неба рекой

Из маминых глаз и отцовской души.

Они нас ведь ждут, а мы здесь, на войне.

Но все мы вернемся когда-то домой.

Там встретит нас мама словами: “Живой…”

И всех тех ребят, что с нами там были,

Мы помним о вас, мы вас не забыли.

Мы жизни свои не напрасно отдали –

За чистое небо мы все там сражались.

За правду и веру, за наших детей,

За пролитые слезы отцов, матерей.

За вами мы плачем, за вами скорбим,

И больше войне здесь мы быть не дадим!

В Олександра залишилася восьмирічна донька.

Як повідомляв прес-центр штабу АТО, з початку доби до 18:00 зафіксовано майже 80 обстрілів, на Маріупольському напрямку били ворожі “гради”, загинув один боєць ЗСУ, вісім – отримали поранення.

Читайте також:
У Дніпрі помер від ран офіцер-“кіборг” Гуцаленко,
який піднімав прапор України над ДАПом. СПОГАДИ