“Армія майбутнього вже поруч”. Контрактник НГУ – про півроку в бригаді швидкого реагування

 

Данило Борисенко
військовослужбовець бригади швидкого реагування Національної гвардії України

(FB)

Ішов до відбою четвертий день польового виходу. Стійко перенісши все “тяготи і злигодні” та запхнувши в себе класичну вечерю їдальні для строковиків, особовий склад в особі мене теж перейшов у стан “сидячи на спині”.

Капрал Аякс згорнувся калачиком біля ліжка комбата й тихо сопів, бачачи свої захопливі собачі сни про полювання, і що йому там ще снилося.

Зведений зенітний взвод відпочивав перед завтрашнім тренуванням (я все ж вважаю за краще саме так це називати; навчання мені подобаються менше, та й сенс передають не так точно).

Ось про ці тренування я й хотів написати.

І начебто після семи місяців на контракті пора було б уже звикнути оцінювати те, що відбувається, в теперішньому часі, все ж хочу порівняти з 2014 роком. Для наочності.

Я нарешті відчуваю себе на своєму місці. В тому сенсі, що солдат воюючої країни повинен або воювати, або тренуватися воювати, аби незабаром застосувати свої навички на практиці. Не сидіти в ППД і стирати берці об асфальт. А максимально можливу кількість часу проводити на полігоні, де відпрацьовувати навички стрільби, медицини, топографії та інших військових наук у практичному застосуванні. Носити з собою свою особисту зброю й свою екіпіровку. Оцінювати реальні потреби в речовому, медичному, господарському забезпеченні. Обкатувати водіїв та екіпажі/розрахунки. І т.д., і т.п.

Ми якраз цим і займаємося, що особисто мені приносить велике моральне задоволення.

Читайте також:
Бригаді швидкого реагування НГУ бракує людей. Хоча платять 10 тисяч

Є можливість підігнати й доповнити екіп, перевірити роботу трекінгових шкарпеток і черевиків, постріляти, нарешті.

Колектив теж обкатується і притираються один до одного, хоча, як на мене, це процес нескінченний 🙂

Ну й організація всього цього дійства дуже сильно відрізняється від совкової армії.

Не знаю, як зараз де, але в “бригаді майбутнього” ми тренуємося не для галочок у відомості. Всі зусилля спрямовані на те, щоб людина навчилася і зрозуміла. Щоб відчув зброю й команду. Щоб дисципліна була не “тому що так треба”, а щоб краще працювало.

Боєприпасів видають, звичайно, обмежену кількість. Але не 12 патронів на весь день стрілянини. Сьогодні, наприклад, всі “навалили” дуже від душі. З різних позицій і на різні дистанції. Одиночними й чергами.

І так. Що ще важливо. Дуже багато хто серйозно ставиться до власної екіпіровки й укомплектованості. Люди стали добре розбиратися в шарах одягу і моделях взуття, обвісі на АК-серію, шоломах, плитоносках і РПС, рукавичках, окулярах, активних навушниках… З кожної зарплати певна сума витрачається на це. Хоча з “вещовкою” в нас і так дуже непогано, а перед виїздом “туди” буде ще краще.

На полігон видали спальники, нові, американські. Все сезонні й дорогі. ВСІМ АБСОЛЮТНО. Спальники супер, і в масштабах бригади це дуже великі гроші. Але на нас їх витрачають, і це дуже радує.

Держава вкладає в армію майбутнього, яке ось уже поруч. Контрактники не просто патріоти, а й професіонали своєї справи. Екіпіровані, мотивовані і треновані.

О, до речі. Демісезонні берці “Талан” продовжують тішити. На -10 градусів навіть із теплими шкарпетками вони холоднуваті, якщо не рухатися постійно. Але до -5 відмінно.

Так само тішать зимові М-ТАС – якраз їх ношу при більших, ніж -5, морозах.

Обидві пари дихають, обидві пари надзвичайно зручні й комфортні. Загалом, що Талан, що “Військове взуття Харків” реально радують якістю.

О! Ще згадав. Аватари? Ми не чули. Реально не чули. Блін, в це напевно неможливо повірити тим, хто пройшов хоч одну хвилю мобілізації. Ну немає їх у нас, і квит. Для мене це, напевно, один з основних показників мотивації людей. Справжньої мотивації захищати свою країну.

…Капрал Аякс солодко потягнувся, зітхнув і пробурчав щось дуже втомлене. Ще б пак, цілий день пасти стадо зі 30 осіб. І щоб ще ніхто не загубився. І завтра пасти. І післязавтра… І скільки ще попереду таких насичених днів, поки господар натренується…

Хоча хіба це так уже й важливо, якщо він лежить поруч, на ліжку, і його не потрібно чекати з роботи, тому що його робота тепер і Аяксова теж …

Читайте попередні враження Борисенка про тренування в бригаді НГУ:

“На шляху із совка”. Контрактник Нацгвардії порівняв нинішні умови з 2014-м

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: