“На шляху із совка”. Контрактник Нацгвардії порівняв нинішні умови з 2014-м

Данило Борисенко
військовослужбовець бригади швидкого реагування Національної гвардії України,
мобілізований до лав ЗСУ в 2014-2015 рр.

(FB)

Що ж, я вже три місяці військовослужбовець за контрактом. Бригада майбутнього, стандарти НАТО. Жорсткий відбір, кращі з кращих. Мотивація, сухий закон, забезпечення, техніка, зарубіжні інструктори.
Це на папері. Реальність, звичайно, дещо відрізняється 🙂

Але на недоліках я не зупинятимусь. У недоліків є свої причини – відсутність законодавчої бази для тих же натовських стандартів (живемо ми за статутами ЗСУ, тому всі хороші починання, які їм не відповідають, ніби незаконні, питатимуть все одно згідно діючих статутів), десь нестача грошей, десь брак часу – бригада ще в стадії формування, так що всіх охочих ласкаво просимо.

Поговоримо про хороше порівняно з 2014-м. А порівнювати є що.

1. Колектив.
Сам формат створення бригади [швидкого реагування Нацгвардії] тільки з добровольців-контрактників, та ще помножений на багатоступінчастий відбір, не дає шансу сюди потрапити тому непотребу в фізичному і моральному плані, яким військкоми комплектували ЗСУ в 2014 році.
Ні, тоді теж було багато гідних людей. Але “аватарів” у нас немає взагалі. Це дуже помітно і дуже тішить. Ось мене буквально щодня.
Плюс дуже багато атошників. Із ЗСУ, із добробатів. Всі знають, навіщо сюди прийшли, всі рвуться на фронт.

2. Навчання.
Так, у нас є інструктори. Іноземних нам, як зенітникам, не дісталося, але є дуже розумні люди з тактики, рукопашного бою, топографії… Є обов’язкові уроки англійської мови. Є обов’язковий час для занять фізпідготовкою плюс відмінний майданчик із купою тренажерів.
Я не бігун ні разу. Терпіти не можу бігати. На відборі трохи легені не виплюнув. Але без жодних труднощів за перший місяць довів відстань до 6 км по пересіченці.

3. Забезпечення.
Ось тут претензій найбільше, як і всюди. Для себе я вирішив уже, що на це я поки заплющую очі. Час воєнний, країна в боргах, бюджети по швах тріщать… Не все відразу.
Але вже набагато краще, ніж у 2014-му. До НАТО як до неба рачки, але краще, ніж в 2014 році, значно. Хто тоді воював, зрозуміє. Гріх скаржитися.
Так, не подобається мені [взуття] “Талан”. Але вони міцні і досить зручні, ноги не натирають.
Так, “Корсар” як бронік, – доволі сумно. Але він уже з захистом шиї, паху, з системою Молле і кевларовими вставками.
Є [автомати] АКМ і АКС, але є й “Форти”.
Техніка нова. Так, із недоліками, але нова й наша, українська. Так, її не вистачає, але не все ж відразу.
Забезпечити бригаду – це шалені гроші. І все ж це рухається, постійно хтось щось отримує, приїжджає, надходить…

4. Умови.
Скажімо так – в процесі. І все ж набагато краще від 2014-го. На полігоні кухня відмінна, вода зі свердловини, душ гарячий двічі на день.
Так, намети, так, пил і бруд. Ну ми звичні, цими умовами нікого не здивуєш. А ось гарячим душем здивували, це так 🙂

І тренування, тренування, тренування… Всі розуміють, що скоро “туди”, всі стараються, Бойове злагождення злагоджується щодня. 🙂

Ось перечитав все, що написав. Просто рай якийсь. Не всі, звичайно, гладко. Є багато нюансів. Але для мене важливо, що ми на шляху із совка, треба тільки довести справу до логічного кінця.

Хоча перед поїздкою в АТО до волонтерів за допомогою звертатися доведеться 100%. Поки все на всіх не вистачає.

Якось так. Привіт із полігону. 🙂

Бійці бригади швидкого реагування НГУ. Фото Юлії Бабич

Читайте також:
Революційний проект:
бригада швидкого реагування Нацгвардії отримує бойовий прапор

“Я – патріот України”. Розповідь ізраїльського воїна,
який тренує бригаду легкої піхоти НГУ