Бабіч: Журба старих рабів у країні Свободи

 

Гліб Бабіч
офіцер ЗСУ (169-й навчальний центр Сухопутних військ ЗСУ “Десна”), позивний Лентяй

(FB)

Багато звільнених рабів на схилі віку журилися.

Вони сумували за кільцем на шиї та галерними кайданами. Батоги, брудна рогожа, ревіння наглядачів, стерті до крові руки і скотиняча їжа забулися або здавалися задоволенням.

Зате як надималися силою м’язи від тяжкої роботи! Як стогнала рабиня з панських покоїв, притиснута молодим сильним тілом! Якими гостро смачними були недоїдки з хазяйського столу!
Молодість, молодість, молодість! Можна тільки відчувати. Не треба думок і волі – лише терпіння.

Старі звільнені раби не розуміли інших звільнених. Тих, хто просто обробляв свою ниву. І прокидався вночі із криком, якщо відчував уві сні нашийник раба.

Вони ненавиділи їх. Тому що самі так і залишилися рабами.

Ще вони ненавиділи їхніх дітей, які сміються. І своїх дітей, народжених вільними.

Старі звільнені раби збиралися разом і кликали мертвого кесаря. А потім, недогукавшись, нового кесаря. Вони витягали тонкі шиї, закликаючи нашийник, і шепотіли посинілими губами заклинання, закликаючи батіг.

Їм здавалося, що разом із рабством повернеться молодість, дзвінке силою тіло й хіть. І смерть перестане зазирати вечорами до вікна.

Старі звільнені раби дуже боялися смерті й ненавиділи молодих. За те, що вони залишаться жити.

Вони ненавиділи тих, хто не боїться смерті і щасливий померти вільним. За те, що від цього вочевидь віє безсмертям.

Старі раби прагнули повернути свою молодість і своє рабство. Молодість для себе й рабство для всіх. Вони були страшні у своїй вірі та завзяті в своєму божевіллі.

Але в рідкісні моменти просвітління вони розуміли, що їхні спогади – тлін, а надії – хвороба.

І вони були згодні на все, щоб потягти із собою в могилу всіх, разом із власними дітьми. Вони цілувалися з безнадійними, виходили на площі та розносили проказу й чуму. А в червоних сльозавих очах горіла шалена надія, що станеться рабське диво.

Вони стискали під одягом старий невільничий нашийник і невміло молилися незрозуміло кому.

А Сатана просто чекав.

Читайте також:
Військовий ЗСУ – про новий Майдан:
Армія в штормі не бере участі. Армія – це засіб порятунку від шторму

Офіцер “Десни” зізнався, що це він поставив білборд про “зраду”, й розповів навіщо

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна