Тіло загиблого на Луганщині полковника НГУ Бойка знайшли волонтери

 

Тіло полковника Національної гвардії України Олександра Бойка знайшли і доставили до Сєвєродонецька. Про це 12 серпня повідомив речник МВС Артем Шевченко.

“Після довгих пошуків тіло вбитого 3 червня у бою під Попасною полковника спецназу Нацгвардії Олександра Бойка доправлено у Сєвєродонецьк”, – написав Шевченко у “Твіттері”.

У коментарі “Громадському радіо” керівник групи з обміну полоненими “Патріот” Олег Котенко зазначив, що це не була передача тіла з боку бойовиків, а тіло Бойка знайшли члени пошукової групи.

“Його знайшли в «зеленці». Ймовірно, там, де він загинув”, - сказав Котенко.

Читайте також:
Дружина полковника Нацгвардії Бойка вважає, що його кинули на полі бою

Як інформувала “Новинарня“, 20 червня Нацгвардія повідомила, що полковник Бойко зник безвісти (можливо, потрапив у полон) під час виконання бойового завдання біля міста Золоте на Луганщині.

Перед тим, одразу після бойового зіткнення, речник Міноборони з питань АТО розповідав про підтверджену загибель військовослужбовця Національної гвардії.

Група спецназівців НГУ, що потрапила під обстріл біля Золотого 3 червня, повернулася без командира – Бойка, і дружина офіцера вимагала належного розслідування події. Від того часу тривали пошуки Олександра та спроби отримати від бойовиків “ЛНР” його тіло.

Олександр Бойко народився 3 грудня 1981 року в Хмельницькому, останні два роки мешкав в Івано-Франківську.
Командир 2-ї розвідувально-пошукової групи, заступник командира окремого загону спецпризначення “Вега-Захід” НГУ.
Випускник Одеського інституту Сухопутних військ. Десять років проходив службу у 8-му полку спецпризначення. На фронті з 2014 року.

Вдома 35-річного воїна чекали мати, сестра, дружина та 7-річна донька.

Обставини зникнення Бойка з’ясовував журналіст Юрій Бутусов.

Спираючись на дані слідства, він називав Бойка підполковником.

За словами Бутусова, група Бойка у складі 15 розвідників отримала завдання штабу АТО провести розвідку в смузі 24-ї механізованої бригади у районі Попасна-Катеринівка-Золоте.

“Завдання звичайне, спецназ та снайпери Нацгвардії проводять регулярні пошуки в “сірій зоні”, в тому числі й у цьому районі. Позиції противника в тому районі, куди вони йшли, були слабко вивчені. Бойко взяв із собою не всю групу, а лише п’ятьох бійців. Причини не ясні. Можливо, не хотів ризикувати всіма”, – писав Бутусов.

Група далеко відійшла від позицій українських військ й зблизилася з позиціями противника, а приблизно об 11:00 під час руху через ліс потрапила під обстріл.
Підполковник Бойко отримав кілька серйозних поранень. Бійці віднесли його в бік і “повідомили, що від отриманих ран Олександр помер на місці”.

З командира зняли екіпірування та зброю, а саме тіло вирішили при відступі вдень не нести. Група вийшла розрізнено.

“На пошуки свого друга негайно вийшов з іншою групою інший заступник командира “Веги” – підполковник Владислав Аллеров (син командувача НГУ)”, – розповів Бутусов.

Однак виявити в зазначеному місці тіло Бойка групі Аллерова не вдалося: під час пошуку група вийшла на позиції противника, зазнала тривалого обстрілу і була змушена припинити пошуки.

Версії: або у визначенні місця залишення тіла сталася помилка, або Бойко не загинув, а після важких поранень зумів заповзти у якесь укриття.

Командування АТО для пошуку офіцера запросило перемир’я в цьому районі — зовсім близько до позицій бойовиків “ЛНР”. Російська сторона заявила, що в результаті багатоденних пошуків тіло не знайшли.

За даними Бутусова, Бойко знімав операцію на відеокамеру, яку закріпив на собі. Її забрали з собою нацгвардійці при відступі, тож слідство має змогу переглянути запис пересування групи через густий листяний ліс, обстріл, поранення, важкий стан командира (він не говорив і не стогнав, “його руку підняли — вона впала”), накладення турнікетів на рани на ногах та спробу евакуації.

Члени розвідгрупи Бойка переконують, що підполковник помер, а тіло залишили, щоб при відступі не загинули всі.

За словами Бутусова, є великі питання до рівня підготовки бійців спецназу НГУ, які покинули пораненого чи вбитого командира, до моральності цих дій, а також до вищого командування.

Читайте також:
Бойові втрати червня: імена й портрети загиблих героїв. УТОЧНЕНО

 

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *