“Перший бій УПА був з німцями”. Історик – про те, як Повстанська армія протистояла нацистам

У ніч із 7 на 8 лютого 1943 року в місті Володимирець на Рівненщині відбувся перший бій УПА. Це був бій з німецьким військом. Сотня Григорія Перегіняка “Коробки” атакувала німецький гарнізон.

До річниці першого бою Української повстанської армії Центр досліджень визвольного руху підготував спільно з Архівом СБУ та виклав у вільний доступ колекцію документів.
61 документ відображає збройне та інформаційне протистояння між німецькими окупантами та Українською повстанською армією й підпіллям Організації українських націоналістів.

Також ЦДВР надав “Новинарні” для публікації статтю відомого історика Івана Патриляка на тему:

УПА — відповідь нескореного народу нацистам

автор: Іван Патриляк
доктор історичних наук, декан історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху

Можливо, спроба здобути незалежність партизанською боротьбою і була утопічною, але наростання антинімецького опору було повсякденною реальністю

Питання боротьби ОУН та УПА проти німців та їхніх союзників є доволі цікавою і багатогранною темою.

Стосунки українського націоналістичного руху й Німеччини зазнавали постійних змін залежно від геополітичної ситуації. Однак за будь-яких умов націоналісти намагалися діяти так, щоб максимально використати обставини на користь боротьби за самостійну Українську державу.

Коли потреби України, в уяві лідерів ОУН, вимагали співробітництва з Німеччиною — вони йшли на співпрацю, коли була необхідність берегти сили, перебуваючи в стані нейтралітету — націоналісти займали вичікувальну позицію, але коли обставини вимагали боротьби з Райхом, УПА вела цю боротьбу жорстоко, масштабно і безкомпромісно.

Звільнення Діброви

Першою масштабною атакою українських повстанців проти німецької окупаційної адміністрації став напад сотні Григорія Перегіняка — «Коробки», «Довбешки» («Довбенка») на районний центр Рівненської області Володимирець вночі з 7 на 8 лютого 1943 року.
У річницю цього бою нагадаємо про його перебіг та подальшу боротьбу упівців проти нацистів.

Григорій Перегіняк – “Коробка”

У Володимирці утримували арештованого діяча ОУН на Сарненщині «Діброву», і саме це стало причиною нападу на містечко.

Чоловіка тримали в підвалі будинку німецької жандармерії. Гарнізон окупантів, що стояв у Володимирці, перевищував кількісно сили повстанців. Він складався з 30 німецьких жандармів, 70 російських козаків та 80 узбеків – колишніх військовополонених Червоної армії.
Утім, високим рівнем боєздатності ці останні не відзначалися. Отже, повстанці вирішили взяти несподіваним нападом у нічну пору.

Блискавична атака вдалася. Повстанці захопили казарми козаків і приміщення жандармерії.
Убили сімох, у тому числі трьох козаків і чотирьох німців, серед них і коменданта жандармерії, шістьох козаків забрали в полон і після допиту стратили в лісі неподалік Володимирця.

Головної мети націоналісти досягли: було визволено з ув’язнення «Діброву».

Також захопили 20 карабінів, 65 ковдр і доволі багато амуніції.

Сотня втратила одного бійця і двох було поранено.

Після блискавичної атаки, користуючись безладом, що запанував у містечку, сотня швидко відійшла з райцентру.

Загибель Коробки

Розуміючи, що німці почнуть переслідування партизанського відділу, Перегіняк, очевидно, віддав наказ рухатися на північ у район поліських боліт — ідеальної місцевості для того,щоб «відсидітися», перечекати німецьке переслідування.

Німці й справді організували проти повстанської сотні каральну експедицію силою 350 вояків, яка вийшла на табір Перегіняка 22 лютого в лісовому масиві неподалік від містечка Висоцьк на Рівненському Поліссі.

Повстанці, обороняючись, почали відступ углиб лісу.

Під час нападу німців «Коробка» був не в таборі, а на сусідньому хуторі. Почувши шум бою, він спробував дістатися до свого відділу, але натрапив на німців і загинув у перестрілці.

Після його смерті командування сотнею перебрав на себе Никон Семенюк — «Ярема».

Так завершився перший етап антинімецької збройної боротьби повстанської сотні «Коробки».

“Німці були приголомшені шаленим спротивом”

Далі напади УПА на німецькі тюрми задля визволення побратимів продовжилися.

У відповідь на перші атаки повстанців нацисти розпочали терор проти мирного населення. Та українці під тиском не втишилися, а навпаки, почали масово приєднуватися до повстанців.

У лютому 1943-го дії націоналістичних повстанських відділів повністю охопили південну Рівненщину.
На початку березня повстанський рух почав поширення на південь від автомобільної траси Рівне—Житомир. Напади на німецькі господарчі об’єкти та склади на території між Рівним і Новоград-Волинським стали систематичними.

Німецька листівка, спрямована проти ОУН

Нацистські аналітики стверджували, що готується справжнє повстання.

«Зараз тільки й говорять про “останній бій” проти “німецьких варварів”», — доносила розвідка.

Нацисти панічно повідомляли, що націоналістичні партизани атакують уже посеред білого дня, нападають на потяги, визволяють людей, підготовлених для вивозу до Німеччини.

У багатьох районах уже не існує німецької адміністрації, коло Рівного спалено всі тартаки й убито близько 400 їхніх керівників і робітників.

Повстанська армія зуміла досягнути протягом весни чималих успіхів і змусила гітлерівців рахуватися з українським повстанським рухом як серйозною загрозою для свого панування в регіоні.
Провідні німецькі сили були залучені для придушення спротиву націоналістів.

УПА Костопільщини: листівка із закликом боротися з німцями всіма доступними засобами. Джерело: ЦДВР

Зі спогадів знаємо, що німці були приголомшені шаленим спротивом повстанців – фактично партизанського руху, який дав гідну відсіч регулярній армії.

Маховик антинімецької боротьби стрімко розкручувався.

Упівські сотні з боями просувалися на Волинське Полісся, де потіснили більшовицьких партизанів на територію Білорусі, а також вдавалися до тактики глибоких рейдів на територію Житомирщини й Київщини.

Коли прийшов фронт

Улітку 1943 року керівництво ОУН(б) створює на території Галичини, в Карпатах і на Прикарпатті відділи Української народної самооборони, й антинімецька боротьба поступово розгортається на цих теренах.

Можливо, спроба здобути незалежність партизанською боротьбою і була утопічною, але наростання антинімецького опору було повсякденною реальністю.

Читайте також:
Після дня народження Бандери на Львівщині спалили музей-криївку УПА. ФОТО

Націоналісти намагалися взяти під свій повний контроль суцільні території, в тому числі захопити районні центри. Це подекуди вдавалося, хоча для утримання їх на довший час сил у командування Повстанської армії не вистачало. Тому «повстанські республіки» здебільшого виникали в сільській місцевості — там, де поблизу були великі лісові масиви.

Проте в масштабні плани командування УПА щодо державного будівництва внесло корективи наближення німецько-радянського фронту. Німецькі фронтові частини буквально затопили Волинь, відступаючи під ударами Червоної армії.

На зламі 1943—1944 років фронт прийшов безпосередньо на територію діяльності УПА-Північ та УПА-Південь. Повстанські відділи опинилися у фронтовій смузі. Ще подекуди тривали запеклі бої з німецькими окупантами, та оунівці вже готувалися до нової реальності – приходу тоталітарного сталінського режиму.

Так закінчився один із блискучих військових періодів у історії УПА, коли вона дала гідний масштабний бій одній із найпотужніших армій світу.

“Лише перебіг війни диктував приналежність ворога”

Отже, повстанський рух довший час мав беззаперечно антинімецький характер.

Можемо стверджувати, що основною метою оунівців було визволення України від загарбників, і лише перебіг війни диктував приналежність ворога. Коли території перебували під німецькою окупацією – українські націоналісти вели методичну, добре сплановану боротьбу проти нацистів.
Це була всебічна кампанія: крім збройних нападів, велася потужна інформаційна робота – повстанці поширювали листівки, вели пропагандивну роботу, зривали відправлення населення на примусові роботи до Німеччини.

І саме українських націоналістів нацисти сприймали як найбільшу загрозу своєму пануванню в краю протягом 1942—1944 років.

УПА зробила максимум, що в такій ситуації могла зробити партизанська армія без жодної зовнішньої підтримки.

Будь-які спекуляції на цю тему розбиваються об документально підтверджені численні факти боротьби УПА проти нацистських загарбників.

Вони дають підґрунтя сказаному в травні 1945 року командиром УПА Романом Шухевичем у зверненні до своїх вояків:

Роман Шухевич

Великий вклад у перемогу над Німеччиною внесли й Ви, Українські Повстанці.

Ви не допускали, щоб німець свобідно господарив на українській землі і вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. Ви не дозволили йому грабити українського села, не допускали до вивозу в Німеччину.
Ваша караюча рука гідно відплачувала за розстріли і палення сіл…

У боротьбі з Німеччиною наша Українська Повстанча Армія зорганізувалася і пройшла першу бойову школу».

* * *

P.S. Після закону про відкриття архівів, прийнятого в рамках декомунізації, тисячі раніше таємних документів КГБ про УПА, а також матеріалів самих ОУН та УПА, конфіскованих чекістами, доступні кожному. Багато із них зусиллями ентузіастів викладені он-лайн — в Електронному архіві визвольного руху.

Інфографіка: Центр досліджень визвольного руху

Читайте також:
Путін=Сталін. Через “Деклярацію” ОУН 1945 року
Росія закрила доступ до всього онлайн-архіву українського визвольного руху

Убивця Бандери Сташинський жив у ПАР
і досі може там жити, – професор Плохій