Глібовицький: Нема сенсу забороняти прокат фільму “Волинь” в Україні, ми тримали й не такі удари

 

Євген Глібовицький
керівник компанії pro.mova, громадський діяч, експерт Несторівської групи

Про фільм “Волинь”, який показують у Польщі (FB)

Доки в Варшаві – подивився “Wołyń” (“Волинь”) Войцеха Смажовського… Зосереджусь на своїх кількох міркуваннях, не претендуючи ані на цілісність, ані на вичерпність.

Фільм як художній твір є продуктом суб’єктивним, не мусить відображати історичну правду чи бути політично збалансованим. Картина добре знята і змонтована, чудова гра акторів, хоч і рясніє дуже відвертими сценами насильства, які загалом в стилі режисера.

1) На мою думку, “Wołyń” є продовженням конструювання контрольованого образу минулого, яке середовище PiS (партії “Право і справедливість”) почало ще раніше інвестиціями в музеї, в першу чергу, Музею Варшавського повстання. Ці “наративи” мають більше політтехнологічний, ніж освітній інтерес, чи, наприклад, залагоджують суспільний діалог або злагоду всередині Польщі. Вони популяризують нові сенси і несуть їх (в обхід і часто всупереч експертній думці) в широкі маси, які далі реагують підтримкою правих популістів.

Фактично, це кінець спробі порозумітися на засадах Гедройця, Куроня і постбезпековому дискурсі, що ставить гідність, права людини, свободи та демократію в центр уваги. Повернення назад буде складне (якщо взагалі можливе!), бо розбита віра в те, що по мірі розвитку в обох країнах взаємне порозуміння мусить тільки посилюватись і вкорінюватись.
Відтепер розвиток демократичної суб’єктності не пов’язаний із добросусідством (раніше це сталося в польсько-литовських і польсько-німецьких стосунках, хоч і в різних контекстах), і Україна та Польща мусять знаходити нову формулу порозуміння.

Складність знаходження такої формули та нестійкість можливого результату може спонукати українську сторону перестати розраховувати на дружню підтримку Польщі, перенісши її зі стратегічного порядку в факультативний. Варшава не змогла стати фасилітатором українсько-німецького діалогу, є співучасником танення вишеградського процесу, втрачає вплив у Брюсселі, вкорінюється у своїх домашніх питаннях з Лондоном, щораз слабше чутна в Вашингтоні.
Для Києва це черговий сигнал про те, що треба вчитись користуватись із прихильності, але краще вміти розраховувати тільки на себе.

2) Не менш важливий внутрішній бік. “Отруєння історією”, яке сталось у Польщі, є своєрідним, але не цілковито унікальним. Ризик того, що українське суспільство захоче відтворити популістську частину польського шляху, є високим. Цей фільм, як і реакція на нього, покажуть в Україні, до яких наслідків може призвести намагання загнати історію в “одностайне сприйняття”, відвівши собі комфортну роль жертви.

Власне, припускаю, що запит на подібне трактування Чорнобиля, Майдану, незалежності та російсько-української війни вже є. І будуть ті, хто на цей попит відповість пропозицією. Навіть більше – через війну та запит на більшу чорнобілість за останні два роки Україна і культурно, і інституційно зробила кроки до того, щоб повторити польські помилки.

3) Розсинхронізація сприйняття як загальної картини змін в Україні, так і її елементів (наприклад, гасло “слава Україні” після фільму “Wołyń” у Польщі складно сприймати як вітання багатомовної розмаїтої нової України, а не вигук агресивних націоналістів) ускладнить роботу тим, хто і далі працюватиме на зближення і порозуміння.
Україна різна, Польща не така. Звичні [для нас] форми набули [в Польщі] унікальних місцевих сенсів, і переконати когось в чомусь буде складніше. Боюсь, що дискурс порозуміння відкинутий на роки назад.

4) Вважаю, що фільм, хоч і сприйматиметься як антиукраїнський, але немає сенсу обмежувати його показ в Україні. Це – одні із барв, якими частина ближнього світу фактично розмальовує українські контури. З цим треба жити і на добре, і на зле. І це теж частина дорослості.

Без паніки: “молода Україна” часами дуже достойно тримає удари, яких по ній, свідомо чи ні, завдає “стара Європа”. Це одне з таких випробувань.
Реакція або даватиме Україні чимраз більшу моральну силу там, де ми ще вчора самі хотіли її позичити, або навпаки, підкреслюватиме слабкість і юність наших амбіцій.

Читайте також:
УІНП видав різку заяву до польської влади з приводу системного нищення могил вояків УПА. ВІДЕО

Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом поляків, вчиненим ОУН-УПА

Глібовицький: Шлях України – не такий, як у Європи

Курс – “людобуйство”. Як польські політики закреслюють дружбу з Україною

Екс-міністр юстиції Польщі: Корупція в Україні – умова існування системи

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.