
автор: Анна Калюжна
з Донецької області
фото і відео авторки
Наша з пресофіцером підрозділу поїздка в напрямку Добропілля починається з того, що її доводиться перенести на добу. У ніч, коли ми мали виїжджати з боку Харківщини в село, звідки пересіли б на “броню”, на трасі по нашому маршруту росіяни спалили броньовану машину. Поцілили вони її за 40 км від місця активних бойових дій.
Нині ситуативна “кілзона” тут може розширюватись навіть на таку відстань.
Тож було вирішено не їхати там тієї ночі.
Дивіться відеорепортаж Анни Калюжної на YouTube-каналі “Новинарні“:
“Лозова — Добропілля” — нині, після захоплення росіянами Покровська, одна з основних транспортних артерій на південний захід частини Донеччини, яку ми контролюємо. Раніше такою була траса Дніпро — Покровськ.
Коли ми їхали з Харківщини в бік Донеччини наступного дня, стало зрозуміло чому, попри натягнуті сітки, тут час від часу влучають в автівки. Дорожники не подбали про те, щоб зробити ямковий ремонт усієї ділянки, і подекуди дорога виглядає, як поверхня місяця.
Це дуже уповільнює рух автівок.
Дорога, якою ми, пересівши на бронеавтомобіль українського виробництва, під’їжджали до фронту — краща.
Крім фільмування війни на Добропільському напрямку, наша поїздка має практичну мету — доставити на позиції в кілзоні необхідне.
Їдемо ми до найближчого і крайнього на півдні Донеччини великого міста — Білозерське. Ще трохи більше як рік тому тут панувало життя, і містечко вважалось тиловим.
Нині, рухаючись від околиць в місто разом із логістами бригади “Рубіж” Національної гвардії України, зупиняємось і ховаємося в залишки “зеленки” в середньому щоп’ять хвилин.
Дорога, яка мала б зайняти до пів години, таким чином розтягується на багато годин.
Навіть якщо порівняти з обстановкою, яку колеги зафільмували на початку осені, відчувається загострення бойових дій.
Ворожі FPV рояться в небі, зависають на довгі хвилини, вишукуючи жертву. КАБи практично щодня розбивають місто. Чутно також роботу артилерії з обох боків.
Центр Білозерського виглядає зруйнованим. На вулицях і в дворах — спалена бронетехніка.
Від гарного Будинку культури з шикарними колонами в грецькому стилі мало що залишилося. Сфотографувати і відзняти його ближче не вийшло, бо саме в момент нашого перебування поряд із ним спочатку була загроза скидання КАБів, а потім неподалік від нас ми почули звук FPV-дрона.
Дивіться також:
Шевченкове вже в кілзоні: як виживає прифронтове селище за 30 км від Куп’янська. ВІДЕОРЕПОРТАЖ
Білозерське розташоване десь за 7 кілометрів від точки зіткнення піхоти. Але при цьому виглядає так, ніби ми зараз прямісінько на “нулі”.
Офіцер “Рубежа” “Шкіпер” пояснює, що хоч ми і звикли до такого мірила інтенсивності бойових дій, але нині поняття “нуль” замінила тотальна сіра зона, або — “сіряк”:
“Лінії фронту не існує. Зараз існує просто величезна “сіра зона”, де знаходяться наші сили і сили противника, які ведуть постійну боротьбу між собою за цю “сіру зону”. В Добропіллі є вуличні бої, у нас працюють штурмові полки, також рота розвідки бригадна. Проводяться зачистки”.
Глибина інфільтрації ворога на Добропільському напрямку доволі велика.
Дронщики зазвичай сидять на відтяжці від піхоти. Але дронщикам з підрозділу Шкіпера довелося вступати в контактні бої з росіянами в самому Добропіллі. Про один із цих випадків розповідає оператор розвідного БПЛА “Тихий”. Суміжники скинули вибухівку по росіянину лише за 50 метрів від нього, і після цього їм треба було “зачистити” хату.
“Його “відпрацювали” в хаті буквально за 3-4 будинки від нашої позиції. Ми з піхотинцем “Кентом” висунулись групою, і зачистили те приміщення. Росіянин намагався відбиватись, але дарма — ми були вдвох, плюс він був контужений, бо [по його укриттю] було відпрацювання FPV-дроном і тяжким бомбером”, — згадує Тихий.
Механізовані штурми тут бувають рідко. Останній, про який відомо, відбувся в середині жовтня.
Загалом же росіяни на цьому напрямку рухаються пішими групами по 1-2 людини. Але при цьому, каже Шкіпер, їхня загальна кількість на смугу бригади в кілька населених пунктів за день може сягати зі 100 ворожих піхотинців. Це доволі інтенсивний наступ.
Через глибоку інфільтрацію ворога ми не можемо рухатись аж до Добропілля, тому його нам показують з повітря.
Загалом рух до самого Добропілля зараз обмежений не лише для нас. Саме тому ми йшли з групою логістів, яка супроводжувала на передові позиції наземний роботизований комплекс і тачку з необхідним — саме так тут зараз забезпечують військовослужбовців.

Доставка “посилки” для наших військових. Добропільський напрямок, листопад 2026 року. Фото: Анна Калюжна
А до піхотинців при такій інтенсивності ворожих ударних БПЛА необхідне доставляють великими бомберами. Їх у небі над півднем Донеччини також літає чимало.
При цьому Шкіпер розповідає, що
росіянам провізію не доставляють, тож іноді вони намагаються відбивати посилки у наших військових.
Військовослужбовці бригади “Рубіж” припускають, що росіяни так інтенсифікували наступ на напрямку саме зараз, бо хочуть встигнути зайняти місто до зимових морозів.
Інакше в голому полі без належного забезпечення на ворожих піхотинців гарантовано чекатиме смерть.
Дивіться також репортаж із Білозерського з травня 2026 року:
“Рубіж” Білозерського: як руйнується наступне після Добропілля місто на Покровському напрямку. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!