Агенти під прикриттям: що ховається за діяльністю РПЦ у Європі?

Російська церква, збудована за гроші “Росатома” за 300 метрів від аеропорту “Стокгольм-Вестерос” (Stockholm-Västerås), що є одним з військових хабів НАТО. Нерухомість РПЦ поблизу однієї з головних військово-морських баз Норвегії – “Хоконсверн” (Haakonsvern orlogsstasjon), що також є найбільшою військово-морською базою в Північній Європі. Це лише пару прикладів використання Росією релігії у своїх гібридних війнах. Нащадки чекістів продовжують роботу попередників часів СРСР й цинічно використовують “опіум для народу” у шпигунських цілях, як канал дезінформації, промивки мізків та сіяння розбрату.

Як Європа протистоїть цьому? “Новинарня” публікує переклад аналітичної статті в англомовному виданні New Eastern Europe спеціалістки з питань релігії та гібридної війни Українського центру безпеки та співпраці Зарміни Заріфі.

Головний храм Збройних сил РФ, відкритий 2020 року у Московській області. Фото: Вікіпедія

З радянських часів Російська православна церква (РПЦ) відігравала досить специфічну роль у структурі російської держави: вона була інструментом її спецслужб, передусім КДБ.

Як відомо, церковні структури використовували для збору інформації про інакодумців, впровадження лояльності до влади та поширення ідеологічних наративів Комуністичної партії.

У сучасній Росії цей підхід зберігся, проте адаптувався до нових геополітичних цілей Кремля. Зараз ми спостерігаємо, як Російська православна церква діє як один із найбільш завуальованих каналів впливу Кремля. Особливо  помітно це за межами країни: у Європі, США та Латинській Америці, де вона підтримує мережу релігійних і культурних осередків.

Ми все частіше бачимо, як цю пов’язану з державою інституцію використовують для поширення прокремлівських наративів, формування сприятливого інформаційного середовища та впливу на російськомовні спільноти. Релігійний чинник органічно доповнює політичні, медійні та розвідувальні інструменти, стаючи частиною ширшої стратегії гібридного впливу Російської Федерації, зокрема в Європі.

Серед найважливіших медійних ресурсів Російської православної церкви є телеканал “Спас”. Від початку його запуску у 2005 році він слугує як грандіозна платформа для просування наративів про “священну війну” Росії, “православні цінності” та легітимізацію військової агресії як божественної місії.

Читайте також:
РПЦ затвердила 12 молитов, які виправдовують війну РФ: в одній Путіна прирівнюють до архангела Михаїла

Патріарх Кирило, який знаходиться під санкціями кількох європейських урядів за підтримку російської війни проти України, та інші представники вищого російського духовенства систематично поєднують священничу й військову символіки. Вони закликають вірян підтримувати російську армію, “віддавати жертву” на потреби держави та сприймати участь у війні як освячений релігією акт.

Російська православна церква просуває концепції “Святої Русі” та “русского міра”, зображуючи Крим і окуповані території як “священні російські землі”, а український спротив — як зраду православ’я.

Ці наративи створюють псевдорелігійне виправдання російської агресії та допомагають легітимізувати окупацію українських територій в очах внутрішньої аудиторії. Україна стала головним випробувальним майданчиком для цих методів інформаційної війни, обрамленої релігійною риторикою.

Читайте також:
Почаївській лаврі дали ще 60 днів на розірвання зв’язків із РПЦ

Методи, випробувані проти України, все частіше використовують на європейському континенті. У Європі Російська православна церква стає інструментом гібридного впливу, що виходить далеко за межі її традиційної релігійної функції.

Європейські спецслужби вже давно документують зв’язки між російськими православними структурами та операціями впливу, включно з розвідувальною діяльністю. Останніми роками занепокоєння щодо співпраці представників РПЦ зі спецслужбами лише посилилося.

У грудні 2023 року Служба державної безпеки Швеції підтвердила, що представники Російської православної церкви співпрацювали з російськими спецслужбами, а церковні структури використовували для шпигунства за прямого фінансування держави. Влада також висловлювала занепокоєння через будівництво російського православного храму у Вестеросі поблизу стратегічної інфраструктури. При цьому на освяченні храму були присутні дипломати, яких пізніше запідозрили у шпигунстві.

Російська церква, збудована за гроші “Росатома” за 300 метрів від аеропорту “Стокгольм-Вестерос” (Stockholm-Västerås), що є одним з військових хабів НАТО. Фото: з відкритих джерел

Того ж року болгарська влада вислала керівника представництва Російської православної церкви в Софії та ще двох священнослужителів на підставі того, що вони становлять загрозу національній безпеці.

Естонська розвідка попередила, що місцева православна церква залишається під російським впливом, незважаючи на офіційні організаційні зміни, а деякі її керівники продовжують публічно виправдовувати агресію Росії проти України. Естонія також вислала митрополита Євгена, очільника Естонської православної церкви Московського патріархату, після оцінювання ризиків для національної безпеки. Естонська спецслужба охарактеризувала російські православні структури за кордоном як давно усталене прикриття для розвідувальних операцій Росії.

У Норвегії експерти з безпеки звернули увагу на купівлю Російською православною церквою нерухомості біля військових баз та об’єктів критичної інфраструктури. Це викликало занепокоєння, що церковна інфраструктура може слугувати прикриттям для розвідувальної діяльності.

Також Латвія у 2022 році ухвалила закон, що зобов’язав Латвійську православну церкву розірвати канонічні зв’язки з Московським патріархатом. Це рішення відображало дедалі більшу стурбованість використанням Кремлем релігійних інституцій як каналів впливу. Тим часом у Нідерландах кілька православних парафій дистанціювалися від Московського патріархату після того, як патріарх Кирило підтримав російське вторгнення. Цей крок свідчить про посилення опору впливу Кремля всередині європейських православних спільнот.

Читайте також:
Москва вербує африканців на війну проти України через РПЦ та “культурні центри”, – Bloomberg

Звісно, ці випадки свідчать про те, що європейські уряди дедалі частіше бачать певні мережі Російської православної церкви крізь призму національної безпеки. Проте попереду ще багато роботи.

Церква стала “духовним фасадом” війни. Від початку повномасштабного вторгнення вона ще глибше інтегрувалася в російські воєнні зусилля.

По всій країні створюють спеціальні військові підрозділи та військово-патріотичні об’єднання. Водночас російські священники служать разом із бойовими підрозділами, освячують зброю та військову техніку, організовують збори коштів і допомогу для збройних сил. На окупованих територіях присутні так звані “військові храми”, а українських священників замінюють російськими.

Форум Російської православної церкви, проведений у Москві в січні 2026 року, ефективно інструктурував російське духовенство “продавати війну” парафіянам, вбудовуючи виправдання агресії у проповіді та повсякденну релігійну практику. Це видається особливо зловісним з огляду на розгалужені мережі, які Церква створила в Європі.

Читайте також:
Понад 500 попів РПЦ зібралися в Москві на інструктаж щодо пропаганди війни

Ці дії мають системний характер і є частиною політики Кремля, а не поодинокими інцидентами.

Безперечно, це створює додаткові ризики для внутрішньої стабільності європейських суспільств. Посилює суспільну поляризацію через використання питань віри та ідентичності в політичних цілях.

Ключовим викликом для Європи беззаперечно залишається розмежування між законною релігійною діяльністю та використанням церковних структур як ворожих інструментів впливу. У довгостроковій перспективі саме дотримання балансу між безпекою та релігійною свободою стане ключовим випробуванням стійкості європейських демократій до прихованого впливу Кремля за кордоном.

Читайте також:
Боєць РДК і колишній офіцер ФСБ Ілля Богданов, якого активно намагається ліквідувати РФ, став дияконом ПЦУ й повернувся в стрій