Ще нещодавно розмови про “українську мовну модель для штучного інтелекту” здавалися чимось із царини фантастики. Проте за останні кілька місяців 2026 року ситуація кардинально змінилась: з’явилося відразу кілька українських розробок у сфері штучного інтелекту.
У травні запустили Lapathoniia – платформу доступу до українських мовних моделей із публічним чат-ботом Lapathoniia Chat.
У червні дослідницький інститут INSAIT випустив оновлену версію моделі MamayLM, а Міністерство цифрової трансформації разом із компанією “Київстар” відкрило доступ до закритого тестування державної моделі “Сяйво”.
У липні Центральний науково-дослідний інститут Збройних сил України представив закриту систему “Марічка” – спеціалізований військовий ШІ-інструмент для підтримки рішень командирів. Одразу після усіх цих анонсів виникає логічне запитання: чи є сенс Україні інвестувати у власні ШІ-розробки, якщо ChatGPT, Gemini та Claude вже здатні виконувати широкий спектр завдань і мають значно більші можливості?
Відповідь складніша, ніж здається. Адже йдеться не лише про технології, а й про те, хто та на яких умовах контролюватиме доступ до одного з найважливіших ресурсів найближчих десятиліть.
Відповідь на це запитання ми шукали разом із співзасновником Lapathoniia та членом команди розробників LapaLLM Богданом Діденком та незалежним ШІ-експертом і CEO компанії DevRain Олександром Краковецьким, а також проаналізували, як розвиваються різні українські ініціативи у сфері штучного інтелекту.
Для початку спробуємо розібратися, які саме проєкти сьогодні розвиваються в Україні. Адже це не одна ініціатива, а кілька паралельних проєктів із різними розробниками, власниками та цілями.
Важливо розрізняти саму мовну модель і сервіс, через який користувач із нею взаємодіє: наприклад, ChatGPT – це чат-інтерфейс і набір сервісів, тоді як GPT – власне мовна модель, що лежить в його основі та використовується для генерації відповідей. В Україні сьогодні розвивають обидва напрями: створюють власні мовні моделі та розробляють сервіси на їхній основі для кінцевих користувачів.
Яскравим прикладом українського ШІ-чат-інтерфейсу став проєкт Lapathoniia – приватна ініціатива Богдана Діденка та Владислава Мельника, яку команда розвиває у співпраці з кафедрою систем штучного інтелекту Львівської політехніки. Це не окрема мовна модель, а платформа, що надає доступ до українських великих мовних моделей (LLM). Її можна порівняти з маркетплейсом або вітриною, де зібрані різні українські моделі, доступні як через єдиний вебінтерфейс для користувачів, так і через API – спеціальний механізм, який дозволяє іншим програмам взаємодіяти безпосередньо з мовною моделлю.
Одним із сервісів платформи є Lapathoniia Chat – чат-інтерфейс для роботи з українськими мовними моделями.
Як пояснює Олександр Краковецький, Lapathoniia Chat коректніше порівнювати із ChatGPT як сервісом, а не з моделлю GPT, яка лежить в його основі.
Наразі через Lapathoniia Chat доступні дві українські моделі – MamayLM і LapaLLM (по 12 млрд параметрів). Уся інфраструктура сервісу розміщена в Україні, на потужностях провайдера De Novo, а сам сервіс поки працює в режимі закритого бета-тестування. Серед його функцій – пошук в інтернеті, робота з документами та зображеннями, розпізнавання українського тексту на фотографіях, інтеграції з Prozorro і Держстатом, а також режим “Рада”, у якому відповідь формується на основі результатів кількох моделей одночасно.
Іще один вартий уваги український ШІ-проєкт – MamayLM: україномовна мовна модель, яку можна використовувати через платформу Lapathoniia. Це окрема розробка болгарського дослідницького інституту INSAIT (Institute for Computer Science, Artificial Intelligence and Technology – Інститут комп’ютерних наук, штучного інтелекту та технологій), не пов’язана з командою Lapathoniia.
В основі моделі лежить відкрита мовна модель Gemma 3 від Google, яку розробники адаптували та донавчили для роботи з українською мовою. У червні 2026 року інститут представив друге покоління моделі – MamayLM v2.0 – у двох конфігураціях: 12B і 27B параметрів (12 і 27 млрд параметрів відповідно).
За словами розробників, версія 27B є найбільшою відкритою великою мовною моделлю, адаптованою спеціально для української мови. Одночасно INSAIT запустив безплатний чат-бот Mamay AI Chat з підтримкою роботи з текстом, зображеннями, аудіо, довгими документами та пошуком в інтернеті.
Водночас перші спроби роботи із Mamay AI Chat показали, що сервіс ще потребує доопрацювання. Під час тестування журналістів dev.ua чат-бот регулярно пропускав літери та “ковтав” окремі слова в українських відповідях; подібні проблеми траплялися й англійською мовою. Після публікації матеріалу розробники повідомили, що причиною стала помилка в інтерфейсі, яку уже усунули, і тепер сервіс має працювати стабільно.
Паралельно Міністерство цифрової трансформації спільно з компанією “Київстар” розробляє національну велику мовну модель “Сяйво”. Її також створюють на базі відкритої моделі Gemma 3 від Google, а “Київстар” відповідає за координацію розробки, формування інженерних команд, управління хмарною інфраструктурою, а також навчання й тестування моделі.
У червні 2026 року проєкт перейшов до етапу закритого бета-тестування. На відміну від Lapathoniia, “Сяйво” є державним проєктом: після завершення розробки модель планують використовувати в сервісах “Дії” та інших державних цифрових продуктах, а також зробити основою для нових сервісів держави й бізнесу.
З’являються в Україні й вузькоспеціалізовані розробки для оборонної сфери. У липні 2026 року Центральний науково-дослідний інститут Збройних сил України представив закриту систему “Марічка” – ШІ-асистента для підтримки ухвалення рішень командирами. Система аналізує бойову обстановку, оцінює співвідношення сил і засобів, моделює можливі сценарії розвитку подій та, за словами розробників, дає змогу командирам ухвалювати рішення за кілька хвилин замість шести-дванадцяти годин. Водночас у ЗСУ наголошують, що остаточний вибір завжди залишається за командиром: система лише прискорює аналіз і не замінює людину.
Ілюстрація: Новинарня з використанням ШІ
Разом ці проєкти – приватні, академічні, державні та військові – формують те, що вже сьогодні можна назвати українською екосистемою штучного інтелекту. Вони відрізняються між собою за призначенням, масштабом і моделлю фінансування, однак їх об’єднує спільна ідея: створити інструменти, здатні працювати з українською мовою, даними та локальним контекстом без повної залежності від глобальних технологічних компаній.
Читайте також:
Україна та Британія уклали угоду про спільну розробку військових ШІ-технологій
Запитання, навіщо Україні власні ШІ-розробки, звучить логічно. Адже ми звикли користуватися глобальними технологічними інструментами – від пошуку та електронної пошти до соцмереж, а тепер ще й ШІ-рішень.
Проте експерти, з якими ми спілкувалися, переконані: власні ШІ-інструменти Україні потрібні. Хоча пояснюють вони цю потребу різними аргументами.
Олександр Краковецький, CEO компанії DevRain
Олександр Краковецький виділяє три ключові переваги українських мовних моделей:
Водночас він застерігає від завищених очікувань. Українські моделі належать до класу компактніших великих мовних моделей (LLM – Large Language Models), тобто моделей із меншою кількістю параметрів і нижчими вимогами до обчислювальних ресурсів.
Наприклад, MamayLM v2.0 має конфігурації на 12 і 27 млрд параметрів, тоді як провідні закриті моделі на кшталт GPT, Claude чи Gemini мають значно більший масштаб, хоча їхні точні розміри розробники не розкривають. Тому коректніше порівнювати українські моделі не з найбільшими комерційними системами, а з відкритими моделями подібного класу – Gemma, Llama або Phi.
Іншими словами, на думку експерта, метою українських розробок є не створення прямого конкурента глобальним ШІ-гігантам, а вирішення завдань, де критично важливими є локальний контекст, контроль над даними та можливість адаптації під конкретні потреби.
Богдан Діденко, співзасновник Lapathoniia. Фото: Lpnu.ua
Богдан Діденко розмежовує два основні сценарії використання таких моделей: через чат-інтерфейс – для звичайних користувачів, і через API – для бізнесу та державних установ.
Для пересічних користувачів такі сервіси є передусім можливістю протестувати українські мовні моделі та зрозуміти, на що вони вже здатні.
“Lapathoniia Chat є хорошим майданчиком, щоб протестувати українські моделі, зрозуміти, що вони вже можуть, а чого ще ні, і уявити власні сервіси, які можна будувати на їх базі через API”, – каже він.
Для бізнесу й держави потенційні сценарії значно ширші. За словами Діденка, йдеться про агрегацію та узагальнення інформації, роботу з внутрішніми базами знань і документами організації, агентні сценарії, корпоративних чат-помічників та автоматизацію робочих процесів.
Ключова перевага локальних моделей для частини організацій – контроль над даними. За словами Діденка, інформація, з якою працюють ШІ-інструменти, може не залишати меж України, а самі моделі можуть бути розгорнуті на власній інфраструктурі організації та адаптовані до українського контексту. Це особливо важливо для державних установ, компаній і організацій, які працюють із конфіденційною або чутливою інформацією й не можуть передавати її закордонним сервісам:
“Для певної кількості державних інституцій і бізнесів такі моделі можуть стати достатньою альтернативою вже існуючим LLM-сервісам. У деяких сценаріях це може бути навіть єдиним можливим варіантом використання ШІ, якщо організації не підходить варіант відправляти дані на сервіси за кордоном”.
На думку Діденка, локалізація моделей важлива не лише через можливість отримувати відповіді українською мовою. Він виділяє кілька практичних переваг українських LLM.
Обидва співрозмовники називають цифровий суверенітет однією з головних причин, чому Україні потрібні власні ШІ-розробки, хоча й оцінюють їхні перспективи по-різному.
Як зазначає Олександр Краковецький,
- мовні моделі поступово стають критичною інфраструктурою – таким самим стратегічним ресурсом, як енергетика чи телекомунікації.
Водночас, додає він, повноцінну технологічну незалежність у сфері ШІ сьогодні можуть забезпечити фактично лише США та Китай. Для решти країн, зокрема України, йдеться радше про зменшення залежності та пошук балансу, ніж про повну автономію.
Богдан Діденко пропонує дивитися на це як на три рівні незалежності.
Найпереконливішим аргументом на користь розвитку власних моделей Діденко називає недавній випадок із моделями Fable 5 компанії Anthropic.
У червні 2026 року через експортні обмеження США компанія була змушена тимчасово обмежити доступ до своїх найновіших моделей для частини іноземних користувачів через нові правила експортного контролю США, які вимагали обмежити доступ іноземних користувачів до найпотужніших моделей ШІ.
“Спочатку найпотужніші версії моделей були доступні обмеженому колу користувачів і партнерів. Уже на цьому етапі важко говорити про повноцінний технологічний суверенітет: країна або організація не контролює ні модель, ні правила доступу до неї”, – каже експерт.
Після втручання уряду США, додає Діденко, стало очевидно, що “доступ до критичної технології може бути змінений або заблокований рішенням уряду іншої держави”.
Для України це означає, що
країна не контролює ані умови доступу до таких моделей, ані їхній подальший розвиток.
Звідси, за його словами, випливають три основні ризики: доступ до моделі можуть обмежити, саму модель – змінити без контролю користувачів, а вартість її використання – підвищити.
Схожий висновок робить і Олександр Краковецький. На його думку, проблема полягає не лише в можливому обмеженні доступу, а й у тому, що поведінку глобальних моделей формують інші культурні й політичні контексти. Користувачі практично не можуть впливати ні на правила доступу, ні на те, як саме моделі інтерпретують чутливі питання.
На думку Діденка, цифровий суверенітет не означає повної відмови від західних моделей. Справжня інтеграція в глобальну AI-екосистему починається тоді, коли країна не лише користується чужими розробками, а й бере участь у їх створенні та розвитку. Це, вважає він, робить її не просто споживачем технологій, а партнером, якому значно складніше обмежити доступ до нових моделей.
Україна не є винятком у прагненні розвивати власні мовні моделі. Подібні проєкти сьогодні реалізують також Польща, Німеччина, Швейцарія та інші європейські країни. Водночас обидва експерти визнають, що конкурувати із США чи Китаєм у створенні найпотужніших моделей найближчим часом Європі загалом буде складно через значно менші обчислювальні ресурси та інвестиції.
Якщо українські мовні моделі справді є питанням цифрового суверенітету, то важливо розуміти роль держави у їх створенні. Обидва співрозмовники “Новинарні” погоджуються: вона має бути не лише регулятором, а й замовником, інвестором і користувачем таких технологій.
Діденко визнає, що в ідеальному світі ринок розвивався б самостійно. Але в нинішніх українських умовах, де бракує капіталу, досвідчених AI-команд і обчислювальних ресурсів, без активної участі держави індустрія може просто не відбутися. На його думку, держава має не лише встановлювати правила, а й допомагати розвивати критичну інфраструктуру, залучати міжнародне фінансування та виступати замовником таких рішень.
Певні кроки в цьому напрямі вже робляться: окрім проєкту “Сяйво”, Мінцифри працює над правовим регулюванням штучного інтелекту й планує гармонізувати українське законодавство з європейськими правилами.
Читайте також:
В Україні рішення уряду вже перевіряє штучний інтелект, – Мінцифри
Колаж: “Новинарня” з використанням ШІ
В умовах війни окремим напрямом розвитку українських ШІ-моделей стає протидія дезінформації. Для цього розробники експериментують із підходами, які допомагають моделям краще розпізнавати пропагандистські наративи та маніпулятивний контент.
Діденко пов’язує інформаційну безпеку безпосередньо з тим, як навчають модель. За його словами, під час тренування LapaLLM команда використала незвичний підхід:
“Модель Grok від xAI застосовували для генерації проросійських наративів, а ці дані потім використовували як негативні приклади, тобто як приклади того, чого потрібно уникати у відповідях. На наших тестах модель доволі непогано орієнтувалася в етичних питаннях і теоретично може використовуватися як детектор пропаганди”.
Водночас, наголошує експерт, універсального рішення не існує. Як приклад Діденко наводить китайську модель Qwen: вона сильна у програмуванні та роботі з файлами, але через особливості тренувальних даних у політично чутливих темах може частіше відтворювати російські наративи.
“Існує цілий клас рутинних задач, у яких Qwen може бути дуже корисною… Але де саме проходить ця межа – серйозне й відкрите питання”.
Тут оцінки співрозмовників дещо різняться. Краковецький вважає, що для більшості користувачів поки що майже нічого не змінюється. Реальний ефект з’явиться тоді, коли українські моделі держава та бізнес почнуть інтегрувати у звичні цифрові сервіси.
Діденко дивиться на це інакше. На його думку, перевага невеликих українських проєктів у тому, що користувачі можуть безпосередньо впливати на їх розвиток:
“Вага вашого фідбеку при використанні Lapathoniia значно вища, ніж при використанні великих західних сервісів. Ми відстежуємо користувацький досвід і робимо зміни, щоб краще покривати очікування, потреби та реальні сценарії українських користувачів”.
На думку Діденка, успіх подібних проєктів визначатимуть не лише технології, а насамперед здатність знайти практичні сценарії використання, за які користувачі будуть готові платити.
“Ми вже проводили хакатони й зараз відстежуємо фідбек користувачів, намагаючись обрати ніші, у яких моделі будуть достатньо сильними, щоб приносити користь, а не шкодити”.
Поки що Lapathoniia працює завдяки безоплатному доступу до обчислювальних потужностей від De Novo. Однак у перспективі проєкту доведеться перейти на сталу модель фінансування.
“На початку це може бути грантова підтримка або партнерська допомога, але в перспективі потрібна стала бізнес-модель”, – каже Діденко.
Lapathoniia, MamayLM, “Сяйво” та “Марічка” – це не конкуруючі проєкти, а різні відповіді на одне запитання: чи може Україна зберегти хоча б частковий контроль над критично важливою ШІ-інфраструктурою, не залежачи повністю від рішень іноземних компаній і урядів.
І Богдан Діденко, й Олександр Краковецький погоджуються: найближчим часом Україна не наздожене ChatGPT чи Gemini. Але в розмовах про український ШІ не йдеться не про перегони за найпотужнішою моделлю. Йдеться про технологічну спроможність країни – можливість самостійно розгортати, адаптувати й контролювати системи, критично важливі для держави, бізнесу й оборони.
Чи стануть нинішні українські проєкти основою такої екосистеми, покаже найближчий рік. Таким проєктам ще потрібно вийти з бета-тестування, знайти стійкі моделі фінансування й довести, що вони здатні розв’язувати реальні задачі, а не лише демонструвати технологічний потенціал.
Читайте також:
Кіберсили ЗСУ – хакери в пікселі. Навіщо в Україні створюють війська нового домену і хто цьому перешкоджає
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
