Місто Краматорськ усі роки війни було тилом і місцем спокою і затишку для українських військових. Алеї, парки, затишні зелені вулиці, теплі кав’ярні – усе це вдихало в місто життя. Тут завжди було багато представників міжнародних організацій, іноземних і українських діячів, волонтерів, журналістів…
Нині ж Краматорськ потерпає від постійного вогню російських військових. Крім ударів авіабомбами та ракетами, ворог атакує місто безпілотниками. У темну пору добу тут стараються не пересуватися ні військові, ні цивільні, а верхів’я дерев та будівель покриті “павутиною” від оптоволокна.
Перехожі розповідають, як змушені ховатися від російських FPV-дронів, а КАБи по них летять майже кожен день. Інколи сім-вісім авіабомб можуть прилетіти протягом двадцяти хвилин.
“Сидиш і молишся”, – знизує плечима жінка на запитання, як вони це витримують.
Місцеві кажуть, що останнім часом у місті стало значно менше людей. Водночас розповідають, що відбувається така собі “ротація”: місцеві жителі, не витримуючи постійних обстрілів, виїздять кудись, де хоч трохи спокійніше – а на їхнє місце приїздять вимушені переселенці з іще більш небезпечних місць.
Після ударів цілі будинки залишаються без світла, газу та інтернету, вода подається за графіком. Опалення на зиму також “не обіцяють” – але люди все одно сподіваються, що “якось та воно буде”.
“У мене тварини. Хто мене візьме з цими тваринами? А в когось лежачі бабусі й дідусі…” – пояснює жінка, яка продовжує годувати собак і котів – своїх та сусідських.
Водночас у Краматорську досі працюють магазини й аптеки, можна купити продукти й необхідні ліки. І навіть поруйноване житло відновлюють.
“У лютому в мене в квартирі вирвало вікна. Спасибі “є-відновленню” – виділили кошти і я все відновила!” – розповідає місцева жителька.
Журналістка Надія Суха в Краматорську, вересень 2026 року. Фото: Ірина Рибакова / 93 омбр
Своєрідним символом нинішнього Краматорська став величезний синьо-жовтий прапор у парку Ювілейному. Росіяни вже неодноразово намагалися пошкодити його дронами, однак стяг знову майорить над містом – пошматований, але не знищений.
“Страшно, але життя продовжується. І до дронів звикаєш, і до обстрілів… Хоча, чесно кажучи, це звикання дуже негативно впливає на самозбереження”, – зізнається ще одна з наших співрозмовниць.
Та попри все, люди тут живуть, працюють і навіть співають. Наші, українські люди. Додивіться це відео до кінця – і у вас майже напевно так само защемить десь у горлі, як у нас.
Цей репортаж не планувався заздалегідь і вийшов радше відеощоденником із Краматорська – міста, яке змінилося під російськими ударами, але залишається живим, українським і напрочуд красивим.
Дивіться репортаж Надії Сухої для “Новинарні” з Краматорська на нашому YouTube-каналі:
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
