автор: Наталія Терамае
Гельсінкі – Київ
У ніч на 30 липня 2026 року Київський метрополітен зафіксував рекордну кількість людей у підземці: тоді на станціях від повітряної загрози їх ховалося понад 52 000. Цей показник побив попередній рекорд у ніч на 2 липня, коли у київському метро шукали прихисток понад 41 000 жителів столиці. Фотографії людей, які лежать на балюстрадах ескалатора, а також у ремонтних зонах тих же ескалаторів, викликали суспільний резонанс: у Києві не вистачає укриттів. До цього дискутувалося питання, наскільки доцільним є використання наметів та великих надувних матраців, які забирають і так обмежені місця на платформах метро.
“Вам би у метро підійшли такі розкладні двоповерхові ліжка”, – зауважила Ніна Ярвенкюля, комунікаційниця Рятувальної служби фінського міста Гельсінкі. На початку липня вона провела мені екскурсію укриттям у гельсінському районі Мерігака. Ці глибокі скельні тунелі вважаються чи не найзразковішими укриттями у світі. Саме тут, за присутності президентів Володимира Зеленського та Александера Стубба, 19 березня 2025 року Україна та Фінляндія підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо тіснішої співпраці у сфері цивільного захисту.
“Наша мета – до 2027 року побудувати 2300 споруд цивільного захисту”, – заявив на той час прем’єр-міністр України Денис Шмигаль під час урочистого створення Коаліції укриттів цивільного захисту (Civil Protection Shelter Coalition), що стало продовженням задекларованої співпраці з Фінляндією.
Це було 28 травня 2025 року. Скоро добігає кінця 2026 рік. Яку частину з обіцяних Шмигалем понад 2000 сховищ уже зведено? Наскільки ця співпраця допомогла нам у створенні нових сучасних укриттів? Якими механізмами керуються у Києві і скільки нових укриттів з’явилося тут за час великої війни? “Новинарня” спробувала відповісти на ці питання.
Ми спускаємося у підземний простір в одному з центральних районів міста – Мерігака. Я відразу впізнаю вхід до нього, розташований неподалік метро: ми сюди приходили з подругою і нашими малюками десь у році 2016-му – тут під землею діє ігровий простір із кав’ярнею.
Потреба в бомбосховищах у Гельсінкі з’явилася під час Другої світової війни. Авіаудари СРСР по фінській столиці змусили владу задуматися про кращі укриття для населення, аніж підвали у будівлях. Укриття цивільного захисту почали будувати відразу й продовжили в часи Холодної війни, основне їхнє призначення – захист від ядерного удару.
Підземне скельне бомбосховище в районі Мерігака розташоване на глибині 20 м. На вході – масивні металеві двері, що мають прийняти перший удар. Далі – проміжна зона. “Вона призначена для дезактивації, наприклад, якщо людина зазнала впливу газів. Наступні двері захищають від токсичних елементів”, – пояснює Ніна Ярвенкюля, комунікаційниця рятувальної служби міста Гельсінкі.
Бомбосховище в районі Мерігака закінчили у 2003 році. Фото: Наталія Терамае / Новинарня
Це бомбосховище розраховане на 6000 людей.
“Передбачалося, що тут можна буде перебувати довший період часу. Тому тут є кабінки з сухими туалетами та раковини з водопровідною водою. А також розкладні двоповерхові ліжка. Коли в Києві почалися дискусії про намети і матраци в метро, я подумала, що такі ліжка були б хорошою опцією.
Двоповерхові ліжка, водопровідна вода та сухі туалети у фінському бомбосховищі. Фото: Наталія Терамае / Новинарня
Тунелі можна поділити на зони за допомогою штор – для більшого комфорту, наприклад, щоби розділити зони зі старшими людьми і дітьми. Коли тут збирається багато людей, стає гаряче, як у сауні. З іншого боку в тунель можуть заїхати пожежні машини та автомобілі швидкої допомоги, а також вантажівки з їжею”.
Розраховано, що допомагати людям розташуватися у бомбосховищах мають волонтери, які пройшли спеціальне тренування. Наразі таких 2000. Залучення цивільних важливе не тільки як додаткові руки, а й задля уникнення паніки. Коли людина на своєму місці і добре знає, що робити, – це заспокоює й дисциплінує інших.
Ми заходимо у простір, що нагадує лекційну кімнату: рядами стоять стільчики, перед ними – стійка для промовця. З 2022 року бомбосховище в Мерігака відвідали 400 іноземних медіа, а також 800 офіційних делегацій з країн ЄС, НАТО, інших держав. Саме тут 19 березня 2025 року Україна й Фінляндія підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо тіснішої співпраці у сфері цивільного захисту.
19 березня 2025 року Україна та Фінляндія за присутності президентів Володимира Зеленського та Александера Стубба підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо тіснішої співпраці у сфері цивільного захисту. Фото: офіс президента України
Підземні укриття в Гельсінкі – це приміщення подвійного призначення. Наприклад, простір у Мерігака місто здає в оренду під ігрові майданчики, спортивні зали, паркінги. У східному районі Ітакескус в аналогічному сховищі облаштовано муніципальний басейн. Деякі станції метро – також можуть функціонувати як укриття. Головне, аби підземні приміщення не простоювали і за ними доглядали.
Арена для флорболу в укритті в Гельсінкі. Фото: Наталія Терамае / Новинарня
“Бомбосховища, що на балансі міста, інспектуються і за потреби ремонтуються кожні п’ять років. Зараз ми подаємося на фінансування від ЄС, щоби провести “репетицію”: як воно буде, коли в укритті тисячі людей. До слова, ми ніколи не припиняли будувати укриття. Географія ж не міняється (нагадаємо, що Фінляндія розташована поруч з Росією – “Н”): якщо вони вже приходили, то можуть прийти знову”, – каже Ніна Ярверкюля.
У Гельсінкі близько 700 000 мешканців. А укриття розраховані на 955 000 людей.
Загалом у місті 5 500 укриттів цивільного захисту. За чинними вимогами, усі будівлі площею понад 1200 м кв – лікарні, торговельні центри, житлові будинки – повинні мати укриття. У житлових будинках – це підвальні приміщення, розділені сітками на невеликі комірки, де мешканці зберігають свої речі. У разі загрози уряд дає 72 години, щоб люди очистили підвал. Я була в одному з таких, у будинку, де живе моя знайома: це чисті й сухі підвали, обладнані умивальниками з водопровідною водою.
Після Другої світової війни в Україні, яка була на той час у складі СРСР, також нарощували фонд укриттів – як протирадіаційних, так і простішого типу.
“На час проголошення незалежності України загальна кількість захисних споруд цивільної оборони становила приблизно 30 тисяч об’єктів”, – йдеться у Стратегії розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту на період до 2034 року (документ було затверджено 04.03.2025, напередодні візиту Зеленського до Фінляндії).
У 2014-му реєстр оновили: 27 тисяч уже “захисних споруд цивільного захисту” замість “цивільної оборони” – термінологію поміняли згідно з новим Кодексом цивільного захисту України від 21.11.2012 року.
Закинуте радянське бомбосховище на території промислового об’єкту станом на 2023 рік. Фото: RDZS
Станом на грудень 2024 року (статистика зі Стратегії), в Україні налічувалося 62 655 укриттів, здатних забезпечити потреби 48,8% населення. Водночас майже 15% укриттів – непридатні. “Цього недостатньо”, – зауважив у листопаді 2025 року тодішній міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
Ця заява фактично констатація неналежної державної політики у плані цивільного захисту населення в умовах війни. Не було ні підготовки, ні нарощування ресурсу під час повномасштабного вторгнення.
Але повернемося до того, що маємо. В Україні поширені три типи укриттів: найпростіші, споруди подвійного призначення і захисні споруди цивільного захисту.
Найбільше – найпростіших: це “цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій створені умови для тимчасового перебування людей (не менше 48 годин) у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров’ю з метою зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів”. Цей тип найменш надійний.
Споруда подвійного призначення, згідно з Кодексом цивільного захисту, – це “будівлі, споруди чи їх окремі частини, призначені для використання за основним функціональним призначенням з метою забезпечення суспільних або господарських потреб, а також мають відповідні захисні властивості та спроектовані, побудовані або пристосовані таким чином, щоб забезпечити умови для тимчасового перебування людей у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров’ю під час надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів”. Приклади: паркінги, станції метро, цокольні поверхи житлових будинків, навчальних закладів, лікарень, торгівельних центрів тощо, а також спеціально адаптовані об’єкти. Тимчасове використання як укриття відрізняє цей тип від наступного.
Метро – споруда подвійного призначення. Фото: КП “Київський метрополітен”/Facebook
Захисні споруди цивільного захисту: сховище (герметична споруда, що виключає вплив небезпечних факторів), протирадіаційне укриття (негерметична споруда, що виключає вплив іонізуючого опромінення від радіації) та швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту (зводиться за короткий час для захисту від засобів ураження).
“…вкрай необхідним є швидке нарощування кількості об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту із урахуванням вимог нормативно-правових актів, а також досвіду інших держав”, – висновує уряд у Стратегії на п’ятому році повномасштабного вторгнення і декларує “створення міжнародної Коаліції з питань розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту”.
Стратегія містить Операційний план на 2025-2027 роки. Власне, саме там йдеться про ті 2300 укриттів, які обіцяв Шмигаль. Як записано у Стратегії, МВС є відповідальним за формування державної політики у сфері цивільного захисту, а ДСНС відповідає за реалізацію, зокрема, створення, розвиток та утримання укриттів. Замовниками захисних споруд є обласні та Київська міська держадміністрації (військові адміністрації).
Отже, взоруючись на необхідні міжнародні досвіди, Україна разом із Фінляндією започаткувала Коаліцію укриттів цивільного захисту.
Інавгурація Коаліції у Києві 27 листопада 2025 року за участі представників уряду України та Фінляндії, а також партнерських держав та організацій. Фото: МВС України
Наразі до Коаліції входять 16 країн (включно з Україною) та інституцій. Країни: Україна, Бельгія, Литва, Швеція, Ірландія, Греція, Австрія, Словаччина, Чехія, Латвія, Швейцарія, Фінляндія – із двох останніх Україна бере приклад у політиці укриттів). Інституції: Представництво ЄС, Європейський інвестиційний банк, United Nations Development Programme (UNDP) та Товариство Червоного Хреста України. Інші в процесі приєднання.
Грошових коштів акумульовано понад 22 млн євро. Найбільше виділила Фінляндія (11 млн євро), далі – Швеція (7 млн євро) Литва та Бельгія (по 2 млн євро) та Латвія (65 тисяч євро). ЄС пообіцяв 10 млн, також пообіцяв долучитися Європейський інвестиційний банк. Останнє засідання Керівної ради Коаліції відбулося на початку червня.
То що ж уже зроблено? З таким запитом “Новинарня” звернулася до ДСНС.
Отже, Коаліція відібрала вісім проєктів:
“Вартість проєктів зазначена без врахування результатів тендерів, оскільки наразі половину з них не завершено. На цей час жодного завершеного об’єкта з використанням коштів Коаліції немає”, – повідомили наприкінці липня в ДСНС.
Це проєкти укриттів для закладів охорони здоров’я та освіти. Гроші йдуть із програми “Ukraine Facility” від ЄС на 2024-2027 роки, яку фінансують окремі держави-партнери Коаліції (Фінляндія, Швеція, Литва, Бельгія, ЄС). Реалізацію здійснює Центральне агентство з управління проєктами Литви (CPMA) та Бельгійське агентство міжнародного співробітництва Enabel.
Будівництво укриття в Козельці на Чернігівщині. Фото: Бельгійське агентство міжнародного співробітництва Enabel
“Вони оголошують тендер, у якому змагаються компанії з України чи Європи, після чого запускаються проєкти і, власне, розпочинається будівництво. Цей процес суворо контролюється”, – пояснює Каріта Лайсі, очільниця відділу співробітництва Посольства Фінляндії.
І додає про ролі учасників програми: “Усі члени Коаліції залучені до будівництва або реконструкції укриттів. Вони виступають як донори, як виконавці проєктів або ж поєднують обидві ці ролі. Крім того, учасники мають різні експертні знання, якими можуть поділитися з Україною та між собою. Деякі члени Коаліції відіграють важливу роль у зміцненні спроможності. Водночас усі ми також вчимося в України”.
Поза програмою “Ukraine Facility”, але в межах Коаліції, країни можуть уже здійснювати свої проєкти точково. Так, Чехія закінчила одне укриття в школі на Дніпропетровщині. Словаччина відновила кілька у Сумах та Чернігові.
До слова, теперішні донори Коаліції до цього працювали над проєктом укриттів для шкіл. Наслідком цієї роботи стало облаштування підземної школи на Одещині. Його спорудили за рахунок ЄС, Литви та Ірландії, імплементувала литовська агенція CPMA. “Проєкт закінчили якраз перед початком роботи Коаліції”, – пояснює Каріта Лайсі.
Цю підземну школу на Одещині відкрили у квітні 2025 року. Фото: Центральне агентство з управління проєктами Литви (CPMA)
Каріта Лайсі каже, що, з огляду на насущні потреби укриттів в Україні, треба все ж зважати на якість робіт, щоб такі конструкції служили довго, як у Фінляндії. Інакше – гроші на вітер: “Нові укриття будуються. Одна з причин, чому це не очевидно, – велика потреба по всій Україні. Крім того, ми почали працювати наприкінці 2025 року (йдеться про інавгурацію Коаліції у Києві 27 листопада 2025 року – “Н”), а це неповний рік роботи. Має пройти час, щоб побачити результат. Але Коаліцію створено, є гроші, їх використовують й укриття з’являються у громадах”.
Як підкреслюють у Коаліції, їхня робота – це підтримка української Стратегії щодо розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту на період до 2034 року. Тобто іноземні партнери через Коаліцію зобов’язуються знайти гроші, моніторити дотримання правил та прозорість відбору проєктів, надавати технічну підтримку у будівництві та реконструкції укриттів.
Яка ж ситуація з укриттями і що для нас збудувала влада у столиці? Яка, здавалося б, у 2026 році вже має задавати тренд у створенні укриттів.
Тут доведеться зробити емоційну ремарку: держоргани хоч і реагували на запити доволі швидко, але надавали відповіді у письмовій формі такою бюрократичною мовою, на дешифрування якої йшли дні. Інколи здавалося, що комунікація відбувається з чат-ботами, а не людьми, які й самі нібито потребують укриттів.
На наші інформаційні запити відповіли дев’ять із десяти районних адміністрацій Києва, а також Департамент муніципальної безпеки та Департамент охорони здоров’я.
Найбільше в Києві – найпростіших укриттів, тих самих підвалів, стан яких найбільше не вдовольняє киян.
Найбільше в Києві – найпростіших укриттів, тих самих підвалів, стан яких найбільше не вдовольняє киян
Дорожньою картою для будівництва та облаштування укриттів є Операційний план на 2025–2027 роки вищезазначеної Стратегії.
Потреба в укриттях окреслена в рішенні Київради від 06.11.2025 № 206/10673 “Про затвердження загальної потреби у фонді захисних споруд цивільного захисту м. Києва”. Будівництво – у Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва за рахунок бюджетних коштів на 2024-2026 роки.
Водночас розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.11.2025 № 92 затверджено Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій м. Києва на 2026‒2028 роки, який містить 89 проєктів із забезпечення населення первинними (мобільними) укриттями.
За час великої війни нові укриття збудували:
Дарницький район – два протирадіаційні укриття у зaкладах дошкільної ocвіти.
Оболонський район – дві споруди подвійного призначення з захисними властивостями протирадіаційних укриттів у закладах освіти.
У процесі введення в експлуатацію:
Оболонський район – одна споруда подвійного призначення з захисними властивостями протирадіаційних укриттів.
Святошинський район – три споруди подвійного призначення.
Будують:
Голосіївський район – чотири споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття.
Дарницький район – три споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття.
Деснянський район – чотири споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття.
Дніпровський район – чотири споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття.
Печерський район – одна споруда подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття.
Святошинський район – три споруди подвійного призначення.
Солом’янський район – дві захисні споруди цивільного захисту.
Лише одне первинне (мобільне) укриття по всьому Києву встановлено у Деснянському районі. Воно передане на умовах безоплатного тимчасового користування майном ТОВ “Ковальська бетон”.
Мобільне укриття в Деснянському районі. Фото: Тимур Ткаченко/ТГ
Пояснення, чому в Києві бракує мобільних укриттів, ми знайшли у відповіді з Дніпровського району: “Мобільні укриття планують, але впираються у проблемні питання при їх встановленні, а саме технічні, логістичні та експлуатаційні складнощі. Їх встановлення потребує аналізу підземних комунікацій (газопроводи, тепломережі, силові кабелі). У щільній міській забудові чи поблизу зупинок транспорту важко знайти майданчик, де конструкція не пошкодить мережі й водночас буде доступною для людей”.
Водночас Стратегія розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту на період до 2034 року передбачає створення мережі мобільних укриттів.
Як зазначає Департамент муніципальної безпеки, створення укриттів здійснюється коштом бюджету Києва. До слова, нещодавно нардепка Ірина Геращенко (фракція “ЄС”) критикувала владу за те, що “вони забрали в Києва 8 млрд грн, які б мали піти на укриття”. Зауваження прозвучало під час засідання Комітету закордонних справ ВР, де обговорювали питання приєднання до Коаліції укриттів.
Попри те, що кияни переймаються темою укриттів у столиці, досить рідкісними є запитання “У Києві ростуть свічки нових ЖК, а де ж укриття у цих новобудовах?”. Забудовники рекламують красиві фасади, закриті території, ландшафтний дизайн, але ніде в перших рядках немає інформації про укриття.
Серед оголошень ЖК, що будуються, опція “укриття” не рекламується. Фото: скриншот із сайту каталогу новобудов zabudovnyk
“На сьогодні уже увійшло в норму, що будинок повинен мати укриття, – запевнили нас у відділі продажу багатоповерхівки біля метро “Мінська”. – У нас на -1 поверсі паркінг і там буде укриття, яке передбачено для всіх мешканців будинку”. Здати цей будинок планують у травні 2027 року. У рекламі найперше наголошують, що продають квартири з готовим ремонтом. Натомість про захід безпеки №1 у рекламі немає, а дізнатися про наявність укриття можна, лише поговоривши з менеджером.
Як пояснив нам спеціаліст з нерухомості й будівництва, діючі нині норми закону не зобов’язують забудовників мати захисні споруди. Чинна редакція Закону “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачає можливість закладення в багатоквартирних будинках СС2 чи СС3 захисних споруд або споруд подвійного призначення залежно від вимог до конкретного об’єкта.
Згідно з цим Законом, усі будівлі та споруди за рівнем можливої небезпеки та збитків у разі їх руйнування поділяються на три класи наслідків (відповідальності): СС1 (незначні наслідки), СС2 (середні наслідки) та СС3 (значні наслідки). Клас визначається за кількістю людей, які можуть постраждати, розміром можливих економічних втрат та загрозою для інфраструктури.
Об’єкти СС1 – де постійно перебуває до 50 осіб, періодично — до 100 осіб. Об’єкти СС2 – де постійно перебуває від 50 до 400 осіб, періодично — від 100 до 1 000 осіб. Об’єкти СС3 – де постійно перебуває понад 400 осіб, періодично — понад 1 000 осіб (або зовні понад 50 000 осіб).
Однак з 8 вересня 2026 року почнуться зміни. Саме тоді набудуть чинності основні положення Закону №4778-IX, опублікованого 7 березня 2026 року.
“Після цього проєктна документація при новому будівництві повинна передбачати захисну споруду цивільного захисту або споруду подвійного призначення, зокрема, для багатоквартирних житлових будинків, гуртожитків і готелів, які належать до класів наслідків СС2 або СС3”, – пояснює Олександр Солодовник, юрист з нерухомості юридичної компанії “Приходько та партнери”. Тобто укриття – це вже не опційний елемент новобудови, а законодавча вимога.
Але це не стосується будівель, право на зведення яких отримано до 8 вересня.
“Це принципово важливо для житлових комплексів, які будуватимуться або навіть вводитимуться в експлуатацію вже після 8 вересня 2026 року, але дозвіл на будівництво отримали раніше. Якщо укриття було передбачене проєктною
документацією, експертним звітом, іншими обов’язковими документами або забудовник взяв відповідне зобов’язання перед покупцями, воно має бути реалізоване незалежно від того, що дозвіл отриманий до 8 вересня”, – наголошує Олександр Солодовник.
Хто контролює дотримання цих правил в Україні загалом та у Києві зокрема? “Тут немає одного органу, який відповідає абсолютно за все”, – відповідає юрист. Центральним органом у цій системі є Державна інспекція архітектури та містобудування України — ДІАМ.
У Києві повноваження розподіляються залежно від класу наслідків. Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва здійснює державний архітектурно-будівельний контроль і дозвільні функції щодо об’єктів СС1 та СС2. Щодо об’єктів СС3, саме ДІАМ видає дозволи та працює з об’єктами СС3, у тому числі з великими житловими комплексами в Києві.
“Тому умовно система виглядає так: проєкт і відповідність будівельним нормам – експертиза та органи архітектурно-будівельного контролю; законність виконання будівельних робіт та введення об’єкта в експлуатацію – ДІАМ або відповідний місцевий орган ДАБК; стан, утримання і готовність уже створеного об’єкта фонду захисних споруд – сфера цивільного захисту, де важливі повноваження має ДСНС”, – підсумовує Олександр Солодовник.
З вищеперерахованого бачимо, що в Україні існує досить нормативних актів, що регулюють правила облаштування укриттів. У цьому вбачають проблему народні депутати, які ініціювали створення проєкту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вжиття заходів із забезпечення безпеки громадян в умовах особливого періоду.
“У проєкті пропонується систематизувати норми, які розділені по різних актах різного рівня і не виконуються”, – пояснює “Новинарні” один з ініціаторів законопроєкту Ростислав Павленко (фракція “ЄС”). 19 серпня документ пройшов перше читання у ВР.
Які удосконалення пропонує документ? Відповідає Ростислав Павленко:
“1. Фінансування за рахунок спеціальної програми Державного бюджету. Це стандартизує і гарантує побудову чи стандартизацію укриттів, незалежно від можливостей громад. 2. Стандарти забезпечення укриттів: що там має бути, як вони будуть оснащенні тощо. 3. Чітке розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади, обласних військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування щодо будівництва, модернізації, підтримки укриттів. 4. Стандарти щодо розміщення укриттів, як стаціонарних, так і малих модульних (біля зупинок транспорту і тд, у разі нагальної загрози) – у межах 10 хв досяжності. 5. Гарантії доступу до укриттів, відповідальність за недоступ, поширення інформації про їх розташування. Тобто проєкт не дублює вимоги чинних актів, а систематизує вимоги і робить регулювання питань щодо укриттів логічно завершеним”.
Зважаючи на критичну ситуацію з укриттями, такий законопроєкт видається незайвим.
Для порівняння давайте подивимося, як за таких нормативних та бюджетних умов з питанням укриттів дають собі раду прифронтові міста. До того ж, у всіх комунікаціях як українські органи, так й іноземні партнери зазначають, що пріоритетними у плані створення укриттів є прифронтові регіони. Усі вони потребують прискіпливої уваги. Але оскільки це надто широка тема, ми вирішили виділити на це окрему статтю. Тут же для порівняння – навести ситуацію з укриттями в Херсоні, де російські війська стоять через річку, а від лінії фронту до центру міста – десь 2-4 км. Як відомо, щодня ворог атакує місто артилерією, КАБами, РСЗВ, “Шахедами”, “Герберами”, “Молніями”, FPV. І щодня їхніми жертвами стають цивільні, яких у Херсоні станом на серпень лишилося близько 60 тисяч.
Ярослав Шанько, начальник Херсонської міської військової адміністрації, звітує, що у Херсоні майже 800 захисних споруд: “І сховища, і найпростіші укриття, і мобільні протиуламкові укриття, і укриття габіонного типу. І ми продовжуємо нарощувати фонд захисних споруд”.
Один з основних фокусів – мобільні укриття, які встановлюють на зупинках, біля магазинів, ринків, лікарень й держустанов. “Вони з бетону, – пояснює Ярослав Шанько. – Це споруди різних типів: є цільні, які можна перевезти краном і встановити в потрібному місці, є такі, що складаються з блоків. Такі наземні укриття досить ефективні: від уламків захищають надійно”.
Мобільні укриття у Херсоні встановлюють на зупинках, біля магазинів, ринків, лікарень й держустанов. Фото: Херсонська МВА
Мобільне укритят в Херсоні зсередини. Фото: Херсонська МВА
За його словами, найпростіші укриття у Херсоні ремонтують за допомоги Червоного Хреста України та соціально відповідального бізнесу. Там монтують санвузли й вентиляцію, встановлюють меблі й обладнують генератори і т.д.
Висновок напрошується однозначний: на п’ятий рік великої війни ситуація з укриттями в Україні залишається критичною. Так, у нас є Стратегія розвитку захисних споруд до 2034 року, помалу запускається міжнародна Коаліція укриттів, вступають в дію жорсткіші законодавчі норми, але на даному етапі зроблено недостатньо.
Читайте також:
Апеляційний суд скасував вирок сторожу поліклініки в Деснянському районі Києва, який не відкрив укриття
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
