Віталій Саранцев,
начальник відділу комунікацій 14 армійського корпусу
(FB)
Думаю, не варто нагадувати, що реформа ТЦК нині перебуває під постійним суспільним тиском через об’єктивну складність і чутливість мобілізаційних процесів. В цілому ж, її можна порівняти з Дамокловим мечем, але з однією суттєвою відмінністю — цей меч висить не над однією головою, а тримає під прицілом одразу три ключові інституції: командування Сухопутних військ, Головнокомандувача та Міністерство оборони.
Кожна з “няньок” цього неспокійного дитяти має свою частку відповідальності за мобілізацію, що робить ТЦК ідеальним інструментом для вибіркового тиску. Коли виникає потреба послабити конкретну фігуру чи відомство, нитку просто підрізають — і падаючий меч спрямовують у потрібний бік. Потрібно дискредитувати Сухопутні війська? Медійно підсвічують пряму вертикаль підпорядкування. Є бажання зачепити Головнокомандувача? Акцент миттєво зміщується на стратегічне керівництво та мобілізаційні плани. Хочеться вдарити по Міністерству оборони? Згадують наболілі проблеми реформування або застарілу ще з 90-х нормативку.
Найгірше — така тристороння конструкція фактично паралізує будь-які системні зміни й перетворює реформу на нескінченну гру в “гарячу картоплю”. У підсумку тема ТЦК лишається підвішеною над усіма трьома “няньками”, і кожна з них намагається прорахувати траєкторію падіння, щоб відійти подалі, зрештою віддаляючись і від самої реформи.
Читайте також:
Як в Україні хочуть реформувати ТЦК та СП: перші деталі
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!