Відсутність кар’єрного зростання, відпусток, виплат і належної меддопомоги. Правозахисники назвали проблеми, з якими стикаються звільнені в’язні у підрозділах “Шквал” ЗСУ

Неможливість будувати військову карʼєру, нерівний доступ до медичної та соціальної підтримки, відсутність повноцінних відпусток — одні з проблем, з якими стикаються колишні ув’язнені на військовій службі після звільнення по УДЗ (умовно-достроково).

Про це йдеться у дослідженні Правозахисного центру для військовослужбовців “Принцип”, презентація якого відбулася в Києві. 

Повідомляється, що станом на березень 2026 року понад 12 тисяч людей долучилися до служби у спецпідрозділах “Шквал”, які вже є у близько 15 військових частинах. 

“Принцип” проаналізував шлях від вступу до звільнення зі служби й повернення до цивільного життя, й виявив чимало розривів: між тим, як процедура описана в законі, і тим, як це працює на практиці.

Фото: Принцип

Проблеми на етапі рекрутингу

Для ув’язнених вступ до війська — це часто єдина можливість звільнитися з установи виконання покарань, змінити свій соціальний статус, покращити фінансове становище та повернутися до родини не з в’язниці, а з війни.

“Я почув від людини, що мене прямо торкнуло: він каже, що я хочу додому повернутися не з тюрми, а з війни. І це таке, якби очищення. Щоб прийти додому, умовно кажучи, якщо не героєм, то людиною, яку будуть поважати”, — розповів Олександр, який має досвід відбування покарання.

Водночас для тих, хто свідомо хоче долучитися до армії, є багато перешкод. Як зазначають правозахисники, у колонії нерідко затягують документи або “відсіюють” кандидатів, щоб зберегти трудовий ресурс. Доступ до тюрем та комунікації з засудженими дуже залежать від персональних відносин підрозділів з адміністрацією. 

Ті, хто все ж потрапляють на службу, нерідко мають поганий стан здоров’я, який не відповідає вимогам служби. Деякі підрозділи залучають до рекрутингу медиків та проводять якісний відбір, звертають увагу на вік та стан здоров’я. Військові частини, які не мають такої спроможності, хоча й проводять поверхневий огляд засуджених, здебільшого покладаються на висновок ВЛК. Як результат, значна частина несе службу з хронічними хворобами та залежностями, пише “Принцип”.

Перший час після звільнення з місць неволі 

Колишні ув’язнені потрапляють до війська без базових речей: документів, грошей, банківських карток, що впливає на отримання грошового забезпечення. Деякі підрозділи намагаються забезпечити їх засобами особистої гігієни, сигаретами, телефонами, але це діє не всюди, оскільки не закріплено законодавчо.

“Вже після декількох виходів я уже сам собі докуповував, що мені треба було. Бо я розумію те, що видали, вибачте за мій французький, дали так — набор смєртніка”, — каже Микола, який має досвід відбування покарання.

“Тюремна культура не зникає після виходу з місця неволі. Більшість підрозділів прагне якнайшвидше сформувати довіру з новоприбулими — в перші дні адаптації закріпити розуміння, що в армії «понятія» не діють. Без цієї роботи з боку командирів можуть бути ситуації, коли військові відмовляються їсти за одним столом поряд із людиною з найнижчої тюремної «касти». Водночас є підрозділи, де тюремні «поняття» навпаки інтегрують у культуру. Їхні командири переконані, що підтримка порядку серед колишніх ув’язнених можлива лише через звичні для них практики”, – йдеться у звіті.

Обмеження в контракті для колишніх увʼязнених: 

• бойовий досвід для цієї категорії військових рідко переходить в кар’єрний ріст в армії. За контрактом вони не можуть рости у званнях до закінчення адміністративного нагляду і терміну невідбутої частини покарання;
• на практиці немає доступу до додаткової підготовки, тому ці військовослужбовці не можуть обіймати всі посади. Це створює бар’єр для професійного зростання навіть для мотивованих і досвідчених бійців;
• немає щорічної основної відпустки, що негативно відображається на їхньому морально-психологічному стані, здоров’ї та соціальних зв’язках та позбавляє права на виплату оздоровчих.
• бойова служба, особливо у штурмових спецпідрозділах, несе вищий ризик поранень та полону. Водночас для цих військових немає такого ж доступу як в інших до лікування, реабілітації та оформлення документів. Хоч гарантії є однаковими для всіх, на практиці якість і швидкість допомоги залежать від конкретних людей, медичних установ і підрозділів;
• звільнені з полону не мають права на відпустку терміном 90 днів та звільнення зі служби. Після реабілітації вони змушені одразу повертатися у стрій;
• у випадку контузії, травми чи каліцтва під час виконання завдань із захисту Батьківщини військові не можуть перевестись на тилові посади до закінчення періоду адміністративного нагляду та невідбутої частини покарання.

Звільнення зі служби та загибель

Колишні ув’язнені мають обмежені правові підстави для звільнення, проблеми з виплатами, пенсіями, житлом. Перехід до цивільного життя для них ще складніший,  бо перед службою вони перебували в ізольованих інституціях. Якщо на цьому етапі не надати цілісний супровід для їхньої адаптації в цивільне життя, зростають ризики повторної маргіналізації і рецидиву.

Військових зі статусом УДЗ із непогашеною судимістю не мають права ховати на Національному військовому меморіальному кладовищі. Такі норми применшують бойовий внесок людини, консервуючи статус засудженого навіть після гідної служби у війську, зазначає “Принцип”.

“За результатами дослідження сформульовано конкретні пропозиції органам державної влади щодо вдосконалення рекрутингу, умов служби, соціального захисту та ресоціалізації цієї категорії військовослужбовців. Публікація адресована законодавцям, представникам військового командування, правозахисним організаціям і всім, хто працює над системними рішеннями у сфері військового права”, – повідомили правозахисники.

Читайте також:
Під Торецьком воїни спецбатальйону “Шквал” 28 омбр “на характері” відбили позиції та взяли в полон росіян. ВІДЕО успішного штурму