Виправдовував злочини росіян в Бучі й Краматорську, і підтримував РФ ще задовго до зникнення сина на війні: журналісти дослідили соцмережі ймовірного вбивці Парубія

Ймовірний вбивця ексголови Верховної Ради  Андрія Парубія Михайло Сцельніков хоч і називає мотивом свого злочину “помсту за сина”, але підтримував Росію задовго до того, як його син-військовий зник безвісти.

До такого висновку дійшли журналісти з “Телебачення Торонто”, дослідивши дописи підозрюваного в соцмережах та інтерв’ю російським блогерам.

Як дізналися журналісти, Сцельніков-старший з’являвся в чат-рулетках російських блогерів із заявами на підтримку російської пропаганди, залишав відповідні дописи на своїх та інших сторінках у соцмережах, у коментарях у телеграмі тощо.

Також Михайло Сцельніков шукав шляхи виїзду з України на підставі того, що його син Михайло-Віктор “Лемберг” Сцельніков, який захищав Україну в складі 3-го мехбату 93-ї ОМБр, зник безвісти (загинув) у Бахмуті.

Виправдовування злочинів росіян

Наприклад, у відео за листопад 2022 року під час розмови з російським блогером останній звинуватив Україну в  ударі по Краматорському вокзалі у квітні 2022 року, внаслідок якого загинула 61 людина. Сцельніков з ним погодився.

“Те, що ви кажете про Краматорськ, я прекрасно знаю. Звідки ракета й що за ракета. Це логічно, що швидше за все, це була наша ракета”, – сказав тоді Сцельніков.

У цьому ж відео він висловив сумнів, що росіяни вбивали цивільних у Бучі.

“І з Бучею теж дивишся всю цю маячню. Я спочатку уважно послухав наших, подивився відео, подивився ваших. Ну ось подивіться, як виходить. Наші що кажуть? От, прийшли росіяни, порозстрілювали цивільних людей, повбивали. Росіяни кажуть: “Ні-ні-ні, ми не виходили, усе було добре, це потім позвозили трупи. Можливо, людина від ковіду померла чи від туберкульозу, наприклад, і от руки зв’язали й поклали”, – розмірковував ймовірний вбивця Парубія.

Також журналісти “Телебачення Торонто” розшукали сторінку Сцельнікова в забороненій в Україні соцмережі “ВКонтакті”, зареєстровану на його номер телефону під іменем “Александр Пушкин”. Там серед його підписок є підозрюваний у державній зраді блогер Анатолій Шарій.

При цьому Сцельніков у коментарях називав російсько-українську війну “громадянською”.

Також журналісти знайшли акаунт підозрюваного в телеграмі, де він зареєстрований як “Коля Скворцов”. Він читав проросійські телеграм-канали й залишив понад 2 тисячі коментарів, у яких виправдовував дії росіян: “Росіяни прийшли нашими злодіями з влади, а не за нацією”, “Сталіна не чіпай! Той хоч і диктатором був, але не таким жалюгідним, як зелебобіє зі своєю шайкою” тощо.

Окрім цього, Сцельніков висловлював бажання позбутися громадянства України.

Ненависть до проукраїнських активістів

Також чимало коментарів Михайло Сцельніков присвятив Революції гідності, про яку висловлювався з ненавистю, зазначаючи, що “Майдан перетворив Україну в тоталітарну державу” й саме Майдан “запалив сірник війни”.

“Сірник війни підпалив Майдан. Жили собі нормально. Мир, долар по 8, комуналка дешева, цілісність України. Але ні, потрібно знайти пригоди на свою ж***”, – писав Сцельніков.

Власне в контексті Майдану Сцельніков кілька разів з агресією згадував у телеграм-чатах Андрія Парубія та інших українських політиків.

Також підозрюваний називав “героєм” вбивцю одеського активіста Дем’яна Ганула.

“Занадто багато біди наробив цей Ганул, щоб переживати. Та всі ганули, стерненки, притули – всі вони мародери. Вони розбагатіли на війни, крадучи донати та облизуючи нашу владу. Хто б це не зробив, для мене він герой”, – писав він.

Окрім цього, проаналізувавши всі коментарі Сцельнікова, журналісти “Телебачення Торонто” дійшли до висновку, що він активно намагався вийти на зв’язок з росіянами. Зокрема, він був підписником російського телеграм-каналу “Вова зі Львова”, який веде росіянин Ігор Вуйлов і де збирають гроші для армії РФ. У 2023 році Сцельніков цікавився, як передати автору телеграм-каналу інформацію про “спільного знайомого зі Львова”.

Прагнення виїхати за межі України

Також, судячи з його дописів, Сцельніков хотів виїхати з України, й активно шукав варіанти виїзду за кордон, зокрема уточнював, чи може використати зникнення сина на війні для виїзду з країни.

“Народ, хто може проконсультувати? Ситуація така. Загинув син у Бахмуті. Це зі слів співслужбовців. Офіційно – зниклий безвісти. Чи можу я виїхати з України, чи ні?”, – запитував він у квітні 2024 року в одному з проросійських телеграм-каналах.

Журналісти “ТТ” наголошують, що наразі російський слід є пріоритетною версією правоохоронців у справі вбивства Парубія, адже злочин був ретельно та завчасно спланований. Тому малоймовірно, що Сцельніков організував його сам.

Контекст

Національна поліція України вранці 30 серпня повідомила, що у Львові близько полудня вбили громадсько-політичного діяча 1971 р.н. Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що загинув Андрій Парубій – народний депутат 9-го скликання від партії “Європейська солідарність”, колишній голова Верховної Ради України.

Внаслідок отриманих травм потерпілий загинув на місці.

Журналіст Віталій Глагола з посиланням на власні джерела повідомив, що у Парубія стріляли вісім разів. Це зробив молодий чоловік із сумкою кур’єра “Глово”, який був на електровелосипеді.

Відомий політик не мав охорони.

До розкриття та розслідування гучного політичного вбивства були залучені слідчо-оперативні групи Головного слідчого управління Нацполіції та поліції Львівщини, Служба безпеки України та інші необхідні органи. Правоохоронці вживали усіх заходів для встановлення особи стрільця та місця його знаходження. У Львові було оголошено спецоперацію “Сирена”.

Уночі проти 1 вересня міністр внутрішніх справ Ігор Клименко повідомив, що правоохоронці затримали підозрюваного у вбивстві Парубія в Хмельницькій області. На те, аби зловити зловмисника, знадобилося 36 годин.

Заступник голови Національної поліції-начальник кримінальної поліції Андрій Нєбитов заявив, що підозрюваний — 52-річний мешканець Львова – насправді не працював кур’єром.

Згодом з’ясувалося, що це Михайло Сцельніков, батько загиблого під Бахмутом військовослужбовця ЗСУ Михайла-Віктора Сцельнікова “Лемберга”, чиє тіло лишилося в росіян.

“Він мав певні обставини, за яких він вчинив це вбивство. Підозрюваний не мав постійного місця роботи. Він підробляв на випадкових заробітках”, — розповів посадовець.

Правоохоронці також не виключають, що підозрюваний мав намір далі незаконно виїхати за межі України.

У цій справі повідомили про підозру одній людині, про спільників наразі нічого невідомо.

Під час перших допитів підозрюваний у вбивстві народного депутата зізнався у скоєному та розповів про свої контакти з представниками Росії, заявивши, що вийшов з ними на зв’язок нібито під час спроб розшукати сина-військовослужбовця ЗСУ, який зник безвісти.

Згодом Сцельніков на суді назвав свої дії “помстою українській владі” та заперечив інформацію про те, що російські спецслужби його шантажували.

Сцельніков заявив, що чекає якнайшвидшого вироку для себе, аби його обміняли на військовополонених і він зміг знайти тіло свого сина.

Колишня дружина Сцельнікова письменниця Олена Чернінька розповіла, що насправді вони 27 років як розійшлися, Михайло практично не брав участі у вихованні сина, після початку війни той заблокував батька в соцмережах. Тож заяви Сцельнікова-старшого, ніби він хотів потрапити до Росії, щоб забрати тіло сина, – брехливі.

Читайте також:
У Києві та Львові вшановують пам’ять Андрія Парубія

Хто такий Андрій Парубій

У 2016-2019 роках Андрій Парубій був головою Верховної Ради України. Під його керівництвом прийнято закони про державну мову, декомунізацію, ПЦУ отримала томос, ухвалено багато інших важливих державницьких рішень.

Під час Помаранчевої революції був комендантом Українського дому. Під час Революції Гідності був керівником Самооборони Майдану.

У 2014 році, після перемоги Майдану, став секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

Народний депутат України 6-го, 7-го, 8-го, 9-го скликань.

Наприкінці 1980-х у Львові очолив об’єднання української молоді “Спадщина”. Наймолодший народний депутат Львівської облради (із 1990 року).

Був членом партій: Соціал-націоналістична партія України (1994—2004, нова назва – ВО “Свобода”), “Наша Україна” (2004—2012), “Фронт змін” (2012), ВО “Батьківщина” (2012—2014), “Народний фронт” (2014—2019) та “Європейська Солідарність” (з 2019-го).

Нагороди: орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня, орден “За заслуги” ІІІ ступеня.

Читайте також:
Зеленський заявив, що вбивство Парубія було ретельно підготовлене