Запропонувати Путіну зустріч на Алясці – це верх політичного невігластва Трампа, – експерт Гончар

Михайло Гончар
експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, головний редактор часопису “Чорноморська безпека”

(FB)

Нарцисизм та путінопоклонство Трампа неперевершені!

Запропонувати воєнному злочинцю зустріч на власній території, та ще й на тій її частині, яка мала російську належність, є не тільки верхом геополітичного невігластва, а й нечуваним самоприниженням Сполучених Штатів, які нібито Трамп хоче зробити великими (MAGA) знову.

І справа не в тім, що місце зустрічі дає пас росагітпропу під нову порцію пропагандистської отрути для суспільної орди під надихаючим гаслом «Крим наш, Аляска будет снова наша!». Справа не в тім, що персональна капітуляція Трампа перед Путіним буде подана як стратегічний відступ Заходу: «Враг повержен и бежит!», «Сегодня в Анкоридже, завтра в Форт-Россе, послезавтра – в Вашингтоне!».

Насправді, Трамп бездумними діями – з позиції реальних, а не уявних в окремо взятій трампоголові інтересів США, робить пас коаліції зла на чолі з Китаєм, у якій Путін відіграє роль ординарця Сі.

Після ймовірної зустрічі в Анкоріджі Путін і Сі переможно продемонструють в Тяньцзіні на саміті ШОС 31 серпня – 1 вересня, що «зараз відбуваються зміни, яких не було сто років. І ми разом просуваємо ці зміни». Ця фраза належить Сі наприкінці його візиту до Москви 21 березня 2023 року. Ну, а військовий парад в Пекіні 3 вересня продемонструє, хто править світом і що Захід в особі США відкинутий на глобальні одвірки, адже васал Китаю вже веде переговори не десь на нейтральній території, а на території противника. Тим більше, що в «тарифному поєдинку» переможцем вийшов Сі, а не Трамп.

І якщо хтось у Вашингтоні буде себе тішити думкою про те, що відроджені російсько-американські контакти блокуватимуть доступ стратегічного ворога США до Арктики через Берінгову протоку, насправді в Пекіні та Москві це бачать по-іншому. Коли Росія отримає від США Аляску назад, шлях в Арктику належатиме Китаю.

Як добре відомо з трактату Сунь-цзи, «війна – шлях хитрощів і обману». Піднебесна володіє вишуканим мистецтвом хитрощів і обману й має стратегічне бачення і терпіння. На відміну від трампоголових, яким потрібний сьогохвилинний медіаефект і Нобелівська премія для самозадоволення.

«Солодка цукерка» від Путіна для Трампа по спільній розробці ресурсів Арктики є пасткою для Трампа, який живе мареннями щодо Big Deal з Росією, котра «принесе багато мільярдів доларів». Недаремно одне з найбільших родовищ рідкісноземельних металів в Республіці Саха, Томторське, нещодавно передано не «Норнікелю», а… «Роснефти» (!) і Сєчину, який вже мав досвід партнерства з американськими majors в Арктиці, хоча з того нічого не вийшло. Пастка має виглядати привабливо, в ній має бути сир 🙂 І Трамп вже його збирається ковтнути.

Я вже не стану тут згадувати про те, що «пропозиціями для миру в Україні» через нехтування територіями і кордонами, брутально й остаточно розтрощується Статут ООН, Гельсінкський заключний акт НБСЄ 1975 р. (50-річний ювілей його 1 серпня мало хто згадав) та інші основоположні документи, на яких базувався мир в Європі після Другої світової війни.

Далі буде…

Читайте також:
Трамп заявив, що зустрінеться з Путіним найближчим часом, а в угоді планується “обмін територіями”