Країни НАТО взяли зобов’язання допомагати ЗСУ за рахунок оборонних витрат: текст декларації

ДОПОВНЕНО

Держави-члени Північноатлантичного альянсу, включно з США та Угорщиною, погодилися, що допомога Україні у війні проти Росії буде частиною їхнього внеску у євроатлантичну безпеку.

Про це 25 червня пише “Європейська правда” з посиланням на декларацію саміту.

Ключовий елемент, навколо якого сформоване рішення саміту – це збільшення оборонних витрат союзників до 5% від ВВП.

Водночас члени НАТО погодилися, що допомога ЗСУ буде зарахована як частина оборонних витрат.

“Союзники підтверджують незмінність своїх суверенних зобов’язань надавати підтримку Україні, безпека якої є внеском до нашої безпеки, і з цією метою включатимуть свої прямі пожертви на оборону України та внески у її оборонну промисловість до підрахунку власних витрат на оборону”, – йдеться у документі.

Необхідно зауважити, що рішення ухвалене консенсусом, тож його підтримали dсі держави-члени, включно з США та Угорщиною.

Як інформувала “Новинарня“, саміт НАТО також визнав Росію “довгостроковою загрозою” для всього Альянсу.

Декларація Гаазького саміту
видана главами держав і урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради у Гаазі, 25 червня 2025 року

1. Ми, глави держав і урядів Північноатлантичного Альянсу, зустрілися у Гаазі, щоб підтвердити нашу відданість НАТО – найміцнішому альянсу в історії – і трансатлантичному зв’язку. Ми знову підтверджуємо нашу залізну відданість колективній обороні, як закріплено у Статті 5 Вашингтонського договору, в якій йдеться, що напад на одного з членів Альянсу є нападом на них усіх. Ми і надалі єдині і непохитні у нашій рішучості захищати один мільярд наших громадян, обороняти Альянс і гарантувати свободу і демократію наших держав.

2. Об’єднані перед обличчям глибинних безпекових  загроз і викликів, насамперед довгострокової загрози євроатлантичній безпеці, яку становить Росія, а також загрози тероризму, що зберігається, держави–члени Альянсу зобов’язуються до 2035 року досягти витрат на основні оборонні вимоги, а також пов’язані з обороною і безпекою видатки на рівні 5 % ВВП щорічно з метою гарантування дотримання індивідуальних і колективних зобов’язань відповідно до Статті 3 Вашингтонського договору. Завдяки нашим інвестиціям ми гарантуємо наявність сил, спроможностей, ресурсів та інфраструктури, готовність до бойових операцій і стійкість, яких ми потребуємо для забезпечення стримування і оборони відповідно до основоположних завдань Альянсу, а саме: стримування і оборона, запобігання і врегулювання криз і безпека шляхом співробітництва.

3. Держави–члени Альянсу узгодили, що зобов’язання забезпечити видатки на рівні 5 % ВВП охоплюватиме дві основних категорії інвестицій в оборону. До 2035 року держави–члени Альянсу забезпечать виділення принаймні 3,5 % ВВП щорічно на основі узгодженого визначення оборонних видатків НАТО на фінансування основних оборонних вимог і виконання Цілей НАТО у сфері спроможностей. Держави–члени Альянсу погодилися подавати річні плани, що засвідчуватимуть надійний, прогресивний шлях для досягнення цієї мети. Держави–члени Альянсу також спрямовуватимуть 1,5 % ВВП щорічно, з-поміж іншого, на такі цілі, як захист критичної інфраструктури Альянсу, оборона мереж Альянсу, гарантування готовності і стійкості цивільного суспільства, надання поштовху інноваціям і розбудова оборонно-промислової бази. У 2029 році траєкторію і баланс видатків за цим планом буде переглянуто у світлі стратегічної обстановки і оновлених Цілей у сфері спроможностей. Держави–члени Альянсу знову підтвердили неухильні суверенні зобов’язання із надання підтримки Україні, чия безпека сприяє безпеці Альянсу, і для цього у процесі розрахунку оборонних видатків держав–членів Альянсу враховуватимуться прямі внески на оборону України і її оборонну промисловість.

4. Ми знову підтверджуємо спільну відданість держав–членів Альянсу розширенню трансатлантичного співробітництва у сфері оборонної промисловості, а також задіянню новітніх технологій і духу інновацій для просування нашої колективної безпеки. Ми докладатимемо зусиль з метою усунення перепон в оборонній торгівлі між державами–членами НАТО і формуватимемо наші партнерські відносини задля розбудови оборонно-промислового співробітництва.

5. Ми висловлюємо вдячність Королівству Нідерландів за щедру гостинність. Ми з нетерпінням чекатимемо на нашу наступну зустріч у Туреччині у 2026 році, а згодом – в Албанії.

Коментар

Головний редактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко пише з Гааги, коментуючи документ:

“Саміт НАТО на користь України”…

Як і очікувалося, декларація саміту цього року не схожа на жодне з рішень самітів останніх десятиліть. Альянс відійшов від практики узгодження розлогих документів, які фіксують спільну позицію з десятків важливих міжнародних питань, і зупинився лише на одній тематиці, якій власне і був присвячений нинішній саміт.

Це – питання оборонних витрат держав-членів НАТО. Тобто суто внутрішнє питання, яке стосується лише чинних членів, а не держав-партнерів.Рішення саміту згадує лише про дві держави з-поза меж НАТО: Росію та Україну.

Раніше, на стадії підготовки документа, США прагнули додати до нього згадку про Китай, який у Вашингтоні вважають своїм основним стратегічним супротивником.

ЄвроПравді” невідомо, чому китайська тематика зрештою лишилася поза межами документа; не виключено, що союзники дійшли думки, що згадка про китайську загрозу як про причину зростання оборонних витрат буде сприйнята як оголошення гонки озброєнь.

А от щодо протистояння з РФ таких застережень не знайшлося.

Понад те, у європейських членів НАТО був залізний аргумент: якщо ми збільшуємо витрати на оборону, то не маємо права не згадати, що причиною цього є саме російська загроза та небезпека нападу РФ на НАТО у разі, якщо Альянс не доведе свою готовність дати відсіч на таку атаку. Так народилося формулювання, що увійшло у фінальний текст. У ньому усі члени НАТО, включно зі США, погодилися, що Росія – головна “довгострокова загроза для євроатлантичної безпеки”.

Насправді Альянс використовував це формулювання раніше, але було важливо, щоби нова адміністрація США її підтвердила.

Друга згадана країна з-поза меж НАТО – це Україна.

У травні, коли союзники лише починали розмови про підсумковий документ саміту, в США наполягали на тому, що згадки про Україну там не має бути – мовляв, саміт її не стосується. Однак протягом трохи більше ніж місяця позиція американців суттєво еволюціонувала. Тож у фінальному рішенні держави НАТО взяли зобов’язання допомагати ЗСУ за рахунок оборонних витрат, – і американці дали згоду й на це.

Союзники, які просували інтереси України, мали формальний аргумент про те, чому раптом Україна з’явилася у “внутряковому” рішенні, присвяченому безпековим витратам Альянсу. Значна кількість держав-членів була зацікавлена у тому, щоби передавати ЗСУ частину зброї, яку вони закуповуватимуть у рамках 5%-вих витрат.

Причому у такій схемі виявилися зацікавлені не лише традиційні “адвокати України”, а й інші західні держави. Адже для Канади, Бельгії, а тим більше для Люксембургу тощо одним з ключових викликів у нарощуванні оборонних витрат є те, що їхні армії не є настільки багаточисельними, щоби “перетравити” значне зростання бюджету. А збільшення кількості збройних сил – непроста задача, яка до того ж “вимиває” людей з економіки.

Витрачати кошти на ЗСУ – банально економніше.

А українська армія при цьому робить внесок у загальноєвропейську, тобто і у їхню безпеку”.

Читайте також:
Зеленський прибув на саміт НАТО, Трамп допускає зустріч з ним