Традицію дзвонарства Михайлівського Золотоверхого монастиря внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини

Традицію дзвонарства Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.

Про це повідомило Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Зародження цієї традиції у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі у Києві відбулося в XV–XVI ст. Звук дзвонів супроводжував головні релігійні свята і церемонії, важливі події у міст та відігравав значну роль у захисті Києва, сповіщаючи про наближення ворогів. Крім того, в трагічні для України дні набатним (суцільним) дзвоном закликали народ на захист рідної землі, а перемога над ворогом і повернення війська з війни сповіщалися радісним урочистим тридзвоном у всі дзвони.

Дзвоном в набат скликали містян і під час Майдану у грудні 2013 року, коли спецпідрозділ “Беркут” пішов в атаку на людей. У МКСК підкреслили, що цей факт увійшов в історію незалежної України як вирішальний момент Революції гідності.

Перші дзвони монастиря виготовлялися з бронзи і були оздоблені релігійними мотивами та орнаментами. Упродовж століть дзвонарство розвивалося, з’являлися нові техніки і види дзвонів.

За часів Радянського Союзу Свято-Михайлівський монастир ліквідували, а храм підірвали. Втім, зауважили у МКСК, традиція дзвонарства не перервалася: дзвонарі, передаючи своє мистецтво, перейшли в інші діючі храми України. У 1997 році, до Дня Києва, монастирський мур з Економічною брамою відновили, а в 1998 — побудували дзвіницю. Тоді ж Свято-Михайлівський Золотоверхий собор офіційно відкрили.

У наступні два роки на дзвіниці висотою понад 48 метрів встановили карильйон – інструмент, за допомогою якого дзвонять дзвони, на яких можна зіграти будь-яку мелодію. Він має у своєму складі 51 дзвін вагою від 2 кг до 8 тонн. Найбільший із них — восьмитонний — використовується для благовіста (сповіщення про початок богослужіння), середні — для передзвонів, малі — для створення акцентів у дзвонінні.

Унікальність Михайлівського карильйону полягає в тому, що вперше у православному світі застосований хроматичний набір дзвонів, сполучених із фортепіанною системою клавіш. Крім того, Михайлівський карильйон є найбільшим зібранням дзвонів в одному місці не лише в Україні, а й в усьому пострадянському просторі.

Віддавна дзвонарі мали особливий статус в монастирській ієрархії і були шанованими членами спільноти. Серед видатних дзвонарів Свято-Михайлівського монастиря, які були відомі своєю майстерністю і внеском у розвиток дзвонарського мистецтва, — Петро Гаврилюк (XVIII ст.) та Іван Смирнов (ХІХ ст.).

Читайте також:
Кавова традиція і танець кримських татар “Хайтарма” – у списку нематеріальної культурної спадщини України