Біля Добропілля, по якому завдали комбінованого удару росіяни, загинув командир взводу безпілотних авіаційних комплексів Станіслав Романенко

Поблизу міста Добропілля Покровського району Донецької області, по якому російські війська завдали комбінованого удару ввечері 7 березня, загинув військовий, командир взводу безпілотних авіаційних комплексів Станіслав Романенко.

Про це в суботу, 8 березня, повідомили в Підгайцівській територіальній громаді.

Молодший лейтенант 1995 року народження віддав своє життя 7 березня 2025 року, виконуючи обов’язки зі захисту Батьківщини поблизу Добропілля.

Він був родом із села Струмівка Луцького району Волинської області. У нього залишилися дружина і дворічна дочка.

➡️ Підписуйтеся на канали “Новинарні” в Телеграмі та в YouTube, а також у ТікТок та Instagram.

“Вони забрали у мене пів життя. Тебе забрали в мене. Пів життя ти лишив мені в синіх оченятах і пшеничному волоссячку. Ти був найкращою людиною. Найкращою людиною в моєму житті. Найкращою у житті багатьох людей. Найкращий чоловік, найкращий татко, найкращий син, брат, друг, побратим. Глянь, скільки людей ти біля себе зібрав. Ти завжди знав як підтримати і що порадити. До тебе завжди тягнулися люди. Бо ти випромінював любов до життя. Як же ти хотів жити… Ти навчив мене багато чого, ти показав мені що таке щастя, з тобою я пізнала справжнє кохання. Мені так спокійно було біля тебе, так затишно. Ти був моїм домом. А тепер де жити моєму серцю? Як далі без тебе? Як пояснити донечці, що ми не можемо набрати татка? Як жити далі з цим? «Будь я поруч чи далеко, дух мій завжди біля тебе» ти завжди мені повторював ці слова, тож будь і далі поряд. Назавжди мій. Кохаю усім серцем і душею”, – написала дружина загиблого Ірина Романенко.

“Я любила його. Найперше прийняла до своїх людей за те, що він робив щасливою жінку, яку кохав. Бо бачила, як з початком їхніх стосунків змінювалася на очах Ірина Романенко. А ще Станіслав Романенко – це сміливість, доброта, нестримність, патріотизм, повага, сила духу.
Ми знайшли спільну мову з першого дня знайомства. “Ви класні”, – казав Стас. Я сміялася цій щирості та простоті і переконувала його, що перше враження може бути хибним. “Я не помилився у той день, коли ми познайомилися”, – казав він, коли ми бачилися минулоріч. Зараз я усвідомлюю – востаннє. Хоч він обіцяв запросити мене у гості на шашлики. Щоб були вони з дружиною і донькою та я з дітьми. Та цього вже не буде. А моя колега – мала Іра, як я її називала у редакції, – дружина полеглого Героя. Їхня дворічна донечка – напівсирота. І немає тих слів, які можуть втішити їх. Як і немає слів, які б розповіли про глибину моєї ненависті до того мoскaльськoгo кoдлa, яке руйнує те, що називається тихим людським щастям. І я не знаю, чого у моїх почуттях сьогодні більше: болю втрати чи ненависті до тих, через кого все це відбувається. Щирі співчуття усім, хто знав і любив Стаса. Дякую за захист, Герою! Вічна пам’ять!”, – написала знайома загиблого Ольга Булковська.

Читайте також:
Рятуючи людей у Добропіллі, потрапив під повторний обстріл: росіяни вбили рятувальника Владислава Гостєва