Прокопенко про фортифікації: “Навіть при наявності ресурсу, не знаючи фундаментальних азів організації та побудови оборони, стійкості не буде”

Денис Прокопенко,
командир 12-ї бригади спеціального призначення “Азов”, полковник, Герой України

(FB)

Останнім часом доволі часто спекулюють на темі фортифікаційного обладнання рубежів оборони:
«Крадуть гроші!»
«Немає техніки!»
«Не вистачає ресурсів!»
«Не вистачає людей!»

Не вистачає мізків і навичок.

За минулий рік нашій бригаді довелося проводити стабілізаційні дії на Лиманському та Торецькому напрямках. У трьох випадках вдалося розбити ворога, який втратив ініціативу та наступальні спроможності. Просування в глибину оборони (навіть на непідготовлених рубежах) було зупинено. Згодом створювали сприятливі умови: контратакували та звільняли раніше окуповані території.

Так, звісно, на фронті є такі ділянки, де і кінь не валявся. Або де просто змушують солдатів займати оборону в «кошачих туалетах»: там, де немає шансу просидіти і кілька годин без поранення (про евакуацію взагалі мовчу). Потім браво доповідають, що «людей немає», хоча в сусідній посадці вже давно виритий і накритий той самий опорний пункт, але вже «людей немає». Насправді справа навіть не в цьому. У трьох випадках, при прийомі смуги оборони, було виявлено, що здебільшого проблема значно ширша та багатогранніша, ніж просто відсутність людського або технічного ресурсу.

У першому випадку міняли солянку підрозділів із когорти «мертвонароджених бригад». Лінійно наступали полки ВДВ із потужною артилерійською підтримкою (на той час FPV-дрони та скиди ще не були мейнстрімом). Тут би я просто порадив більше не формувати такі бригади.

У другому випадку, в прямому сенсі слова, я порадив одному із комбригів закопати безглуздо вириті опорні пункти, але він цього не зробив. Через короткий проміжок часу вони були втрачені та послужили чудовим укриттям для противника.

У третьому випадку СИСТЕМА оборони була відсутня як така. Це були 2023-2024 роки. Зараз, наче, і техніка є, і ресурси є, і наймаємо будівельні компанії. Але знову щось не так! В чому полягає проблема!?

Відповідь дуже проста. Офіцери перестали думати: або не навчили, або за них «подумали» люди, які не виходили на рекогностування місцевості того рубежу і на гарматний постріл! Навіть при наявності ресурсу, не знаючи фундаментальних азів організації та побудови оборони (ДЕ І ЯК копати?), стійкості не буде. Дуже скоро всі ці ресурси противник перетворить на попіл, і вони не виконають свою функцію захисту та збереження життя особового складу, уявний рубіж оборони перетвориться на прохідний двір.

Із задоволенням прийму ініціативних офіцерів та особисто проведу інструкторські-методичні заняття на власних прикладах по фортифікаційному облаштуванню рубежів оборони та організації оборонного бою.

За вами люди, цього не варто соромитися — пишіть в особисті повідомлення.

Читайте також:
Сім областей мають посилити роботу щодо фортифікацій та ешелонувати їх у глибину, – Сирський