автор: Олена Козаченко
Amnesty International Ukraine
Літо 2024 року стало найбільш смертоносним для цивільного населення України за весь час повномасштабного вторгнення Росії.
Діти все частіше стають жертвами атак, які забирають не тільки їхні життя, а й можливість навчатися, гратися, жити без страху. Внаслідок ракетних та шахедних обстрілів житлових районів, лікарень, шкіл та дитячих садків багато дітей втратили не лише домівки, родини, а й життя. Російські атаки не зупиняються ні перед чим.
Наслідки атак відчутні не лише фізично. Школи — це місце, де діти повинні почуватися захищеними, натомість вони змушені бігти до бомбосховищ під звуки сирен.
Зруйновані класи, навчання у підвалах та відсутність доступу до якісної освіти стали новою реальністю для тисяч дітей. Російські війська перетворили місця для навчання на місця жаху.
У травні 2024 року російські війська завдали удару по Дергачах Харківської області, де бомба влучила в дитячий спортивний клуб, коли всередині проходило заняття з карате. Шестеро дітей отримали поранення, серед них – 10-річний Артем.
Спортзал у крові в Дергачах після “прильоту”
“Ми тренувалися, займалися нашим карате. Потім ми почули дуже гучний вибух, осколки пробили вікна і полетіли на нас. Я впав на підлогу, а через кілька секунд всі почали кричати і бігти, а мене поранило у ногу. Було боляче. Я не міг ходити три дні”, – розповів хлопчик.
Ракетна атака на лікарню “Охматдит” 8 липня у Києві стала одним із символів цинізму росіян цього літа.
“Всі мають розуміти, що це не був помилковий удар чи випадковість. У той же день був нанесений ще один удар по іншому медичному закладу. Це абсолютно спланована атака наших ворогів, бо вони знають, що таке “Охматдит”, знають його медійність і соціальну значимість”, – говорить медичний директор НДСЛ “Охматдит” Сергій Чернишук.
Того дня загинула лікарка, яка займалася евакуацією маленьких пацієнтів із гемодіалізного залу, і дідусь пацієнта, який випадково опинився поруч із корпусом під час вибуху.
“Кількість поранених серед персоналу та дітей становила понад 300 осіб.. Важкі поранення отримали п’ятеро осіб, зокрема двоє співробітників відділення токсикології та водій, який проїжджав поруч”, – згадує Чернишук.
Пошкоджена російською ракетою будівля лікарні “Охматдит” у Києві
Навіть якщо діти залишаються фізично неушкодженими, війна завдає їм важкої психологічної травми. Олена Баркова в той день була зі своєю 10-річною похресницею Дашею в “Охматдиті”. Дівчинка проходила інтенсивну хіміотерапію в корпусі, який постраждав від ракетного удару.
“Коли ми евакуювалися, це був справжній хаос. Ми бігли по сходах, де була кров. Діти з онкологією, які не мали контакту із зовнішнім світом, змушені були тіснитися разом зі всіма в підвалі. Там була вся лікарня. Це було нестерпно”, – згадує Олена.
Найбільший страх жінки, що стрес від пережитого може вплинути на одужання похресниці. У 2022 році дівчинка вижила під обстрілами російських військ у Маріуполі й виїхала з родиною з окупації.
“Вона вже пережила багато стресів: спочатку в Маріуполі, де в неї був величезний страх, а потім рак. Даша зараз у стадії ремісії, але ми не можемо точно сказати, як це позначиться на її стані, але лікарі попереджають, що стрес може вплинути на її одужання. Вона перебуває на підтримуючій хіміотерапії, але її стан залишається динамічним: сьогодні може бути добре, а завтра – ні”, – розповідає Олена.
Львівщина, яка раніше вважалася відносно безпечним регіоном, також зазнала цього літа серії ракетних ударів.
Фото загиблих внаслідок удару по Львову 4 вересня 2024
“Якщо брати 2024 рік, то по Львівській області було нанесено 21 комбінований удар, який стосувався цивільної інфраструктури. 93 людини було травмовано, вісім людей загинуло. Якщо говорити про обстріл 4 вересня, це були прильоти в трьох різних локаціях, пошкоджено більше 250 будинків, тисячі вибитих вікон, пошкоджено три навчальні заклади, два медичні заклади, більше 20 пам’яток архітектури місцевого значення, удар прийшовся по буферній зоні ЮНЕСКО”, – зазначає голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький.
Зрозуміло, що перші місяці повномасштабного вторгнення були найсмертоноснішими для цивільних, оскільки інтенсивні бойові дії відбувалися у великих населених пунктах, таких як Маріуполь. З того часу багато цивільних осіб змогли евакуюватися з найбільш небезпечних районів. Однак станом на травень 2024 року зростає кількість повідомлень про жертви серед дітей та інших цивільних осіб. Цього літа Україна втратила більше дітей, ніж за попередні періоди повномасштабного вторгнення. Більшість із них постраждали вдома, у школах чи лікарнях – там, де вони мали почуватися в безпеці. Ці атаки доводять, що війна не має меж – ані географічних, ані моральних.
Російське вторгнення супроводжується воєнними злочинами та злочинами проти людяності. У цьому контексті ордери на арешт, видані Міжнародним кримінальним судом проти російських політичних і військових лідерів, є важливим кроком у досягненні справедливості. Вони демонструють, що світ не залишає поза увагою кричущі порушення міжнародного права. Проте, на жаль, ці юридичні дії не зупиняють подальших злочинів. Атаки тривають, а вбивства та каліцтва дітей продовжуються.
Неспроможність міжнародної спільноти зупинити російську агресію лише підсилює цю трагедію. Відсутність ефективних дій для забезпечення справедливості та відповідальності за воєнні злочини дозволяє Росії продовжувати порушувати права людини й міжнародне право. Водночас Україна та її народ продовжують платити жахливу ціну за свободу і право жити у мирі.
Ця війна нагадує нам усім, що справедливість не може чекати. Світу потрібна рішучість не лише у засудженні злочинів, а й у конкретних діях, які здатні зупинити агресора та захистити тих, хто найбільше потребує допомоги.
Держави-союзники повинні забезпечити повну реалізацію прав українських жертв на правду, справедливість та відшкодування. Безкарність не має стати нормою.
Читайте також:
1000-й день повномасштабної війни проти України: в ООН назвали цифри жертв і потерпілих серед цивільних
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
