Якщо ви хочете, щоб якась магія відбулася після вашої смерті, або Чому нас навчив заповіт Ірини Цибух “Чеки”

«…За цей рік випадало так багато можливостей загинути, що можна знайти хоча б одну, щоб написати посмертний лист.»
(с) Ірина «Чека» Цибух, з посмертного листа

Костянтин Татаркін
ветеран, експерт з комеморації та реінтеграції ветеранів

За кілька тижнів до загибелі Іри Цибух ми мали зустріч, де обговорювали її бачення меморіалізації, видів та форм вшанування та увічнення, інструментів формування поваги та подяки в контексті саме загиблих військових та ветеранів. Вона збиралась серйозно займатись цією темою.

Задовго до 29 травня, дня смерті, Ірина сама вирішила як з нею потрібно прощатись. У вишиванках та у формі присутні співали її улюблених пісень, говорили про те, що потрібно зробити. Так, були сльози. Але головний мотив – честь, повага і подяка. Насправді Іра розпочала новий етап цього напрямку і підсвітила важливість того, що відбувається після смерті. Дякую тобі, посестро. Сумно, що ти не зробила це по житті.

З квітня цього року діє норма щодо перерозподілу коштів у випадку загибелі військовослужбовця за його бажанням. Тепер кожен та кожна можуть завчасно розпорядитися щодо ймовірної виплати у розмірі 50% на третю сторону. Інші 50% підуть за традиційною схемою – на всіх членів родини першої черги. Це важливий крок, який дає можливість нашим Захисникам та Захисницям подумати про найдорожчих і підкреслює їх свободу волі. Повірте, це не про гроші. Це – про повагу.

Але є й інший момент, пов’язаний з повагою. Мова йтиме про останнє волевиявлення військових в частині особливостей ритуалу поховання.

Ми, українці, дуже забобонна нація. У нас і по сьогодні ходить тема, що якщо напишу заповіт – то все, завтра «забаранять». Насправді, інститут заповітів чи «листів останнього волевиявлення» є звичайною практикою в більшості цивілізованих країн світу. Але в Україні – ні. Тому ми і маємо окремі унікальні випадки щодо сварок між батьками та дружинами (чоловіками) де і як поховати загиблих Захисників та Захисниць, московських попів, які розповідають про «жертв братовбивчої війни» під час церемонії прощання та всілякі інші, які навіть не хочеться відтворювати. Бридко.

Давайте по-чесному. Якщо ви хочете, щоб якась магія відбулась після того, як ваша душа знайде спокій – напишіть про це. Ніхто не зможе виконати ваше бажання бути кремованим та похованим на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК), якщо ви цього не викладете на умовному папері і не скажете близьким, де той «папір» шукати в разі настання дня «Д».

Я не хочу чорний граніт чи мармур, дві гвоздички і сумних пісень типу «Пливе кача». Як ветеран, я хочу військовий поховальний ритуал, кремацію, бути розвіяним над Дніпром і табличку на НВМК. Говорити про це – абсолютно нормальна позиція дорослої людини, адже ми живемо в країні під час війни.

При цьому це стосується не тільки військових, але і цивільних. Трохи статистики для роздумів: у 2023 році 3053 особи загинули внаслідок ДТП, і того ж року 2821 цивільна особа загинула внаслідок обстрілів країною 404.

«Сьогодні і навіки мені всеодно, що про мене, про вас, про цей текст, про усе скажуть люди. Наберуть ці речення лайки чи ні, нарешті нічия думка мене не цікавить, я померла.»
(с) Ірина «Чека» Цибух, з посмертного листа

У військових сьогодні вже є інструмент розпорядження власними коштами в разі загибелі, який має зберігатись в особовій справі. Не бачу неможливого доповнити його ще одним «листом-волевиявленням», який буде передаватись до ТЦК та СП разом з інформуванням про загибель.

На мою думку, сьогодні це в першу чергу про повагу до волі кожного та кожної, що захищають чи захищали нашу країну.

Але зміни – неминучі. З подачі Ірини ми також починаємо відходити від хвилини «мовчання», від формальностей, говоримо про Хвилину Честі та Поваги. З цього починається повага до останньої волі військових та ветеранів, з виконання їх бажання у похованні та вшануванні.

Нам всім потрібно зрозуміти, що Повага, Подяка та Вшанування – це стовпи єдиного процесу. Без поваги та подяки живим, не буде повноцінного вшанування памʼяті загиблих. А найкраща повага та пошана – якісно надані послуги, правильно визначені потреби та пріоритети.

Ірина Цибух

Шкода, що ці питання набувають публічності в тому числі після смерті таких людей, як Іра.

Честь, подруго Чека.

Читайте також:
На прощанні з загиблою Іриною Цибух “Чекою” на Майдані заспівають 10 пісень, які вона сама обрала. СЛУХАТИ, ВИВЧАТИ

У мережі опублікували посмертний лист Ірини Цибух, написаний рік тому

У Києві попрощалися з парамедикинею батальйону “Госпітальєри” Іриною “Чекою” Цибух