Костянтин Машовець: Як відновити в ЗСУ принцип вертикалі командування та в чому варто взяти приклад із росіян

Костянтин Машовець
військовий аналітик, координатор групи “Інформаційний спротив”, колишній військовослужбовець ЗСУ

(FB)

Згодний з думкою пана Бутусова… (про те, що Україні потрібна реорганізація військ – створення дивізій та корпусів постійного складу замість ОСУВів і ОТУ, викладена у фейбуці 20 липня 2024 року – “Н”).

Існуюча система управління військами, починаючи з рівня бригади, на сьогоднішній день виглядає, м’яко кажучи, дивною.

Цілком можливо, що для часів АТО\ООС вона могла здаватися більш-менш ефективною. Тим більше, що ті самі “сектори зони АТО” тоді комплектувалися на основі відповідних оперативних командувань.

Але для нинішніх часів – у війні високої інтенсивності, з існуючим розмахом зони активних бойових дій – існування таких “тимчасових” структур, як ОТУ та ОСУВ, особливо їхніх штабів, є “дуже спірним”.

У принципі, в росіян існує нібито схожа структура. Але тільки “схожа”, бо вона, власне, в принциповому питанні – управління військами, на відміну від нашої системи, не порушує головного принципу бойового управління військами – принципу вертикалі командування (управління військами).

Так звані російські “группировки войск” створені на основі, по суті, відповідних воєнних округів. Тобто штаб та органи управління того чи іншого російського угруповання військ (УВ) – це і є штаб та органи управління відповідного округу.

Наприклад, УВ “Север” – це, по суті, війська (сили) та штаб “Ленинградского военного округа”. Відповідно, УВ “Запад” – це МВО (Московский военный округ). УВ “Центр” – ЦВО (Центральный военный округ) і так далі.

Таким чином, справою підготовки військ та їхнім бойвим застосуванням займаються одні й ті самі органи управління та штаби. Для ведення (управління) бойовими діями військ на нашій території вони просто виокремили зі свого складу певні стуктурні підрозділи, створивши відповідні штаби “в зоне се-ве-о”.

А в нас… ОТУ та ОСУВ – це одне, а “штатні” оперативні командування (ОК) – зовсім інше. В такій ситуації й відповідають вони зовсім за різні речі.

Якщо просто, то ОТУ/ОСУВ – це тимчасові органи управління, створенні виключно для управління військами в зоні бойових дій та частково на прилеглих територіях. А ось за компектування, підготовку та загалом рівень боєздатності частин та з’єднань, які, власне, і воюють у цій зоні, відповідає ОК.

Тобто готують війська (а саме – безпосередньо частини та з’єднання, які штатно входять до їхнього складу) штаби та органи управління ОК. А для участі в бойових діях їх передають до складу ОТУ/ОСУВ, які планують та організовують їхнє бойове застосування.

Це призводить, м’яко кажучи, до різноманітних колізій на оперативно-тактичному та оперативно-стратегічному рівнях управління військами. Бо це різні штаби і, відповідно, різні люди, з різними пріоритетними завданнями, різним рівнем та спрямованністю власної відповідальності.

Штаби ОТУ/ОСУВ, за великим рахунком, “колише” лише те, що відбувається “на фронті”. В зоні бойових дій вони “рухають” і застосовують ті чи інші бригади й батальйони так, як їм потрібно задля “виконання поставлених завдань”. Реальний стан військ їх при цьому хвилює в другу чергу.

Коли та чи інша бригада втрачає рівень боєздатності (іншими словами – “сточується”), ії просто виводять для відновлення цього рівня із фронту та передають знову до складу свого “штатного” ОК. І тоді у справу включаються штаби та органи управління оперативного командування.

Тоді як у росіян питаннями і бойового застосування військ, і їхньою підготовкою до цього (тобто власне станом військ, особливо рівнем їхньої боєздатності), займаються одні й ті самі штаби та органи бойового управління.

Це, до речі, дуже сильно впливає і на таке чутливе питання, як створення, розгортання та підготовку резервного компонента війська. В тому числі його діючої частини…

Тому я цілком підтримую думку про те, що замість “тимчасових” штабів та органів ОСУВ/ОТУВ потрібно створити “штатні” (тобто постійні) штаби та органи управлінь на основі армійських корпусів (АК), що існували раніше, та оперативних командувань (ОК), до складу яких входять ті чи інші бригади й батальйони. І звести до сфери їхньої відповідальності як питання бойового застосування, так і питання їхньої підготовки.

Іншими словами, слід відновити в ЗСУ принцип вертикалі командування (управління).

Звісно, що при цьому “нарізати” операційні зони та операційні напрямки безпосередньо на фронті потрібно буде саме штабам та органам управління конкретних армійських корпусів (АК) та оперативних командувань (ОК). “Обізвати” їх у такому разі можна буде як на душу ляже, хоч “Хортиця”, хоч “Таврія”, хоч як завгодно… Головне, щоб це були одні й ті самі штаби та органи управління, а не “здвоєні”.

У семи няньок – дитина без ока, а в цьому випадку – навіть у двох няньок, виявляється, дитина може позбутися ока…

Читайте також:
Нам потрібна реорганізація військ – створення дивізій та корпусів постійного складу замість ОСУВів і ОТУ, – Бутусов