Одним із тих, на кого Україні вдалося обміняти 90 військовополонених та 10 цивільних під час 53-го обміну 25-28 червня 2024 року, став митрополит Тульчинський і Брацлавський так званої “УПЦ МП” Іонафан (Єлецьких). Про це пишуть російські пропагандистські ЗМІ, а також українська журналістка, редакторка LB.ua Соня Кошкіна.
Уже 22 червня Іонафана доправили до кордону з Білоруссю, де передали представникам РФ. Того ж дня його помітили на богослужінні у Свято-Духівському кафедральному соборі Мінська.
А вже 25 червня Московська патріархія опублікувала відео зустрічі Єлецьких із патріархом РПЦ Кирилом (Гундяєвим), який на радощах нагородив Іонафана орденом.
“Живий, здоровий, очі – як і 20 років тому. Але відразу видно, що перебування, як то мовлять, у полоні духовному і фізичному свою печать на чоловіка накладає”, – привітав Гундяєв дорогого гостя у своїй патріаршій резиденції в Даниловому монастирі.
І побідкався, що “за свою вірність патріархові Російської православної церкви, за неготовність іти на компроміси, які межують зі зрадою, владика зазнав скорбот значних”.
Як стверджує відділ зовнішніх церковних зв’язків Московської патріархії, митрополита Тульчинського звільнили саме за клопотанням патріарха РПЦ Кирила: мовляв, 75-річний Іонафан “гостро потребує лікування та медичної реабілітації”.
При цьому російські офіційні інформагенції, зокрема ТАСС, повідомили, що за звільнення Іонафана нібито на прохання Кирила клопотав особисто Папа Римський Франциск.
Частковим підтвердженням цієї інформації може бути той факт, що звільнення 10 незаконно ув’язнених російськими окупантами цивільних (зокрема двох священників УГКЦ), яке відбулося 28 червня в межах 53-го обміну, було здійснено за сприяння Ватикану.
З інших джерел підтвердження причетності понтифіка до звільнення Іонафана немає.
За словами Кирила, це був не тільки його обов’язок патріарха, але і особисте бажання втрутитися в ситуацію і витягнути владику “з цих грізних і непередбачуваних за наслідками обставин”. Він також розповів про свої особисті стосунки з Іонафаном та наголосив, що той завжди залишався вірним “канонічному православ’ю і РПЦ”, за що і був “репресований” в Україні.
Нагадаємо, що в Україні митрополита Іонафана (в миру – Анатолія Єлецьких) засуджено до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікацію її учасників тощо.
Це рішення підтвердив Вінницький апеляційний суд. Що цікаво: за інформацією “Главкома”, 12 червня під час судового засідання митрополит Іонафан відмовився бути внесеним до списку на обмін військовополоненими, хоча ще 10 квітня сам написав заяву з проханням включити його в такі списки.
Захисник обвинуваченого підтримав свого клієнта, заявивши, що Єлецьких “не має статусу військовополоненого, є діючим митрополитом і повноваження свої не складав”. А його заява про внесення в списки на обмін нібито була отримана в той час, коли Іонафан перебував на лікуванні в кардіоцентрі. За словами адвоката, митрополит своєї вини не визнає і “хоче далі працювати на благо України”.
Втім, вочевидь, зрештою щось у цьому його бажанні змінилося.
Зауважимо, що станом на 29 червня сторінка “Митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан (Анатолій Іванович Єлецьких)” на офіційному сайті так званої “УПЦ МП” залишається активною, тобто митрополит вважається дійсним очільником єпархії в Україні.
Цікаво, що ні Синод, ні очільник “УПЦ МП” митрополит Онуфрій (Березовський), ні взагалі будь-яка офіційна особа з числа цієї конфесії офіційно не прокоментувала обмін Іонафана.
“Немає жодного рішення Синоду Російської православної церкви в Україні! Фактично за межі країни втік правлячий архієрей однієї з єпархій – має бути службове розслідування, має бути рішення синоду і заміна архієрея на кафедрі. Але Онуфрій Березовський і його синод ігнорують факт обміну Іоанафана”, – зауважує громадський і церковний діяч, релігієзнавець, а нині військовослужбовець ЗСУ Андрій Ковальов.
І це при тому, що якщо з “УПЦ МП” до Православної церкви України переходить громада зі священником, то, за словами Ковальова, “не проходить і пів години, як Онуфрій скликає синод і забороняє у служінні цього священника”.
Додамо, що вручаючи митрополитові нібито “Української православної церкви” (як називає себе РПЦ в Україні) Іонафану орден преподобного Сергія Радонежського I ступеня, патріарх РПЦ Кирил заявив: “Надто безкомпромісним, чесним та принциповим було висловлювання його (Іонафана – “Н”) вірності РПЦ, тій Церкві, в якій він і складав свою архиєрейську присягу“.
У відповідь Іонафан подякував”нашому святійшому патріарху” “за труди” й наголосив, що “не осоромити ваше ім’я було моїм завданням і моїм спротивом злу”.
Патріарх РПЦ Кирил (Гундяєв) та митрополит Тульчинський так званої “УПЦ МП” Іонафан (праворуч), 25 червня 2024 року. Фото з росЗМІ
Митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан (Анатолій Єлецьких) знайомий із патріархом РПЦ Кирилом (Володимиром Гундяєвим) понад пів століття.
Як свідчить його біографія, у 1970-х роках Єлецьких навчався у Ленінградській духовній семінарії та Ленінградській духовній академії, ректором якої на той час був нинішній очільник РПЦ. Саме Кирил 1978 року рукоположив Іонафана в сан ієромонаха.
Після навчання Єлецьких кілька років викладав церковні співи в семінарії та в регентському класі, був регентом хору ленінградських духовних шкіл. За деякими даними, мав прізвисько “Композитор”, оскільки завжди не лише любив церковну (зокрема хорову) музику, а й сам її писав.
Як зазначає обізнана на церковній тематиці журналістка Соня Кошкіна, Іонафан ще з часів духовної академії є особистим другом Кирила. І коли Гундяєв перестав бути ректором, Єлецьких звідти вигнали… за “аморальну поведінку, яка не личить статусу монаха”.
“Власне, знаючи порядки в цьому середовищі, важко собі уявити, що взагалі можна було зробити, щоб свої ж вигнали тебе з таким формулюванням”, – зауважує Кошкіна.
Наприкінці 1980-х Іонафан з’явився в Україні. І згодом став першим намісником Києво-Печерської лаври, яка у 1988 році повернулася від держави до церкви.
“Тоді кияни почали зносити в Лавру все те, що свого часу приватним способом вдалося врятувати і сховати від совєтів. Коштовності, ікони, якийсь крам, музейні реліквії. І якось дивно, але коли Лавра перебувала під керівництвом Іонафана, все це, всі ці цінності почали масово зникати”, – зазначає журналістка.
За її словами, розслідування, яке ініціював митрополит Філарет (Денисенко) – майбутній очільник Київського патріархату – виявило пряму причетність Іонафана до цих “зникнень”, і його не лише зі скандалом звільнили, а й заборонили в служінні.
Але після того, як особистий ворог Іонафана Філарет став “офіційним ворогом” і для “УПЦ МП”, Єлецьких повернули. Згодом він уже як архієпископ служив у Сумській та Херсонській єпархіях, а під кінець опинився на Тульчинській і Брацлавській кафедрі, де у 2014-му був висвячений на митрополита.
Іонафан не приховував проросійських поглядів, завжди виступав за канонічну єдність “УПЦ МП” з РПЦ. Має російське громадянство – через що в січні 2023 року позбавлений громадянства України указом президента Володимира Зеленського разом з іще низкою таких самих ієрархів так званої “УПЦ”.
У серпні 2009 року тодішній президент Росії Дмитро Медведєв відзначив митрополита Іонафана орденом Дружби “за великий внесок у розвиток співробітництва між Росією та Україною”.
Читайте також:
Громадські активісти закликали владу невідкладно ухвалити закон про заборону РПЦ і постанову про деколонізацію назв міст і сіл
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
