Після 12-денної боротьби за життя у лікарні від поранень помер відомий громадський діяч із Дніпра, воїн Денис Капітуров

У лікарні від отриманих поранень на фронті помер відомий громадський діяч з Дніпра, військовослужбовець Денис Капітуров.

Про це повідомив народний депутат України VIII скликання Андрій Денисенко та друзі воїна.

У цивільному житті Денис Капітуров режисував кліпи та мріяв знімати кіно. На війні він отримав важкі опіки тіла. Воїн помер після майже двох тижнів у лікарні.

“Ти 12 днів, весь в опіках, боровся за життя, а все життя боровся за Україну. На Майдані, на мітингах проти капітуляції та на захист патріотів, в судах за справедливість. Щирий, усміхнений, креативний, відкритий до всього світу, сміливий і заповзятий. З почуттям смаку і легкої самоіронії.

Денисе, ти знімав круті ролики, робив гарні патріотичні фести і чудову рекламу! Але найкрутіше – ти заряджав людей легкістю, довірою та бажанням жити.
Ти – творча натура, тонка й інтелігентна людина, мав несамовите бажання стати на захист України. І ти перевершив багатьох досвідченіших, молодших, здоровіших і спортивніших. Ти став справжнім сильним і безстрашним Воїном. Ти боровся, воював і загинув як герой. Нехай твої засвіти будуть такими же легкими, добрими і світлими, як ти сам”, – написав Андрій Денисенко.

У Дніпрі багато хто знав Дениса як “Білого”, а фронтові товариші – як “Фламінго”, розповідають друзі воїна.

“Я запам’ятав Дениса як веселуна з шилом у п’ятій точці та вічною пачкою креативних ідей. Капітуров був високий і масивний, він мав бороду, світлий хвіст і голені скроні, любив тягати на лобі кольорові окуляри, а на шиї – арафатку. Він постійно влазив у якісь авантюри і часом намагався втягнути в них мене. Про одну із таких історій хочу розповісти.

Влітку 2019 року Капітуров подзвонив мені і виступив із спокусливою заманухою: йому потрібна була мотиваційна пісня, яку можна було б використати на виборах. До цієї пісні він обіцяв зняти музичний кліп. Я погодився написати пісню, але тільки з тією умовою, що в ній не буде жодної політики, і що сценарій кліпу також напишу я. Капітуров цікавився продюсуванням, а я хотів писати сценарії, і таким чином кожен отримав би бажане.
Як тільки я приїхав до Києва, Капітуров запхав мене в якусь хавіру на Троєщині і не випускав звідти кілька днів, поки я не написав слова пісні та сценарій кліпу. (Це не жарт: там була якась реальна проблема з ключами від квартири, їх хтось забрав із собою, внаслідок чого я не міг вийти назовні, так що їжу мені передавали через загратоване вікно.) Музику я знайшов в інтернеті, ми її купили, і я намугикав на телефон текст – щоб було зрозуміло, як він лягає на мелодію.
Далі Капітуров загнав текст і трек лідеру гурту “Вертеп” Тимофію Хом’яку, сказавши, що “Тіма має нову дівчинку, яка зможе це проспівати”. Її імені він мені не сказав, але я так зрозумів, що йшлося про теперішню вокалістку “Вертепа” Настю Сердюк (якщо ні, нехай Тимофій поправить мене). Дівчинка записала непогану демку, і Денис відразу почав домовлятися з режисером серіалу “Реальна містика” щодо зйомок кліпу. Але тут усе затріщало швами: замовник передумав давати гроші на кліп. “Хочете щось знімати – знімайте, але без грошей”.

Змарнілий Капітуров, добряче заправившись сенсимiльєю, власноруч сів перекроювати сценарій, і досяг у цьому такого успіху, що від мого задуму зрештою нічого не залишилося. У мене в сюжеті фігурував самотній єдиноріг, який боявся виходити з дому, а коли він все ж таки подолав повний пасток шлях, щоб зустрітися зі своїм кумиром – сміливим єдинорогом, то виявилося, що сміливий єдиноріг – це його власне відображення у великому дзеркалі… Взагалі і пісня, і кліп були задумані як втілення мономіфу про подорож архетипового героя, – я хотів перевірити, чи можливо запакувати ідеї фольклориста Джозефа Кемпбелла в такі надмалі формати. Але у варіанті, запропонованому Капітуровим, сюжет був відсутній як такий – статисту в костюмі єдинорога пропонувалося здійснювати якісь абсурдні, хаотичні дії, від яких у мене вставало волосся дибки.

Вийшовши нарешті з ув’язнення і ознайомившись із цим новим сценарієм, який Капітуров відстоював гучними криками і тупотінням ніг, я втратив віру в проєкт і відмовився далі в ньому брати участь. “Але ж я залишив твого грьобаного єдинорога! – гарчав Капітуров, що не спав уже кілька днів. – Хіба цього мало?!”
Ми посварилися, я того ж дня виїхав із Києва і перестав відповідати на дзвінки. Кліп, як я й думав, не відбувся в жодному з варіантів: Денис проспався, перечитав свій сценарій і передумав його знімати. А демо-запис пісні так і залишився демо-записом.
Декілька років після цього я з Капітуровим не розмовляв, але в 2021-му ми випадково зустрілися в новому барі Хельги Логуш (Helga Logush) на вул. Червоній, помирилися, обнялися і напилися в мотлох. Пісня “Зроби хоч щось”, спродюсована Денисом, так і лежала весь цей час на полиці, і ніхто не знав, що з нею робити. Сьогодні я хочу віддати данину організаторським талантам Дениса Капітурова – ось він, цей трек, який без Дениса ніколи не з’явився б на світ.

P.S. Коли ми спілкувалися з Капітуровим вже після початку війни, він надіслав мені своє фото, яке я розміщую тут як обкладинку. Спи спокійно, друже, ми пам’ятатимемо тебе”, – написав друг Дениса Артем Заєць, опублікувавши пісню у своєму Facebook.

Так про Дениса розповідає його подруга Вікторія Стаднік: “Його насправді знало все місто і не тільки – скільки добрих слів і згадок про його життя і вплив на інших… Для мене він був більш ніж другом. Він був партнером, другом, зірвиголовою, занозою, жилеткою для ниття, підтримкою, генератором скажених ідей та проєктів.. був… тепер він ніколи не зателефонує о другій ночі з фразою “Вікуля, є ідея! вона тобі не сподобається, але хоча б послухай”.. Він завжди відстоював справедливість, завжди був на стороні совісті, завжди влазив навіть у самі стрьомні проєкти, якщо це за правду… Скільки безсонних ночей у відчайдушних намаганнях довести до результату навіть саму безнадійну чи безглузду ідею, якщо він вірив, що це виллється в щось гарне, справедливе, добре.

Так, кому я це пишу – ви і так це знаєте – він був як клей, який склеював самих різноманітних людей задля якоїсь світлої цілі.. це сама невгамовна людина з усіх моїх знайомих за все життя, яких я знала. Сподіваюсь, що всесвіт його забрав, тому що йому знадобилися його навики там по врятуванню всесвіту і він став там потрібнішим, інакше це неймовірна жорстокість з його боку…Він загинув захищаючи нас! Загинув за свою віру і принципи! Ніколи не забуду! Герої не вмирають!”

Денис Капітуров закінчив дніпровську школу №89 і навчався в Національній металургійній академії України (Дніпро). Займався організацією патріотичних фестивалів, зніманням рекламних роликів, хотів знімати кіно.

У воїна залишилася дружина Катерина.

Читайте також:
На Лиманському напрямку загинув азовець Вячеслав “Хміль” Залевський