Тепер він розквітне фіалкою. У Києві попрощалися з поетом і воїном Максимом Кривцовим “Далі”. ФОТОРЕПОРТАЖ

Він переїхав в Бучу в середині березня 2021
винайняв маленьку квартиру у цоколі і завів кота
шерсть якого була кольору помадки на еклері…

Вірш, що звучить із колонок, розриває серце. Серця кількох сотень людей, які прямують за труною автора на Майдан. Ця поховальна процесія – прощання з поетом, громадським активістом, неймовірно творчим і добрим чоловіком, військовослужбовцем ЗСУ Максимом Кривцовим “Далі”.

Фото: Стас Козлюк / Новинарня

Під звуки сирени повітряної тривоги (десь над Чорним морем знову тренується вбивати українців клятий “носій Кинджалів МіГ-31К”) людське море стікається на Майдан, щоб віддати Максу останню шану.

Хтось знав його особисто. Хтось читав його вірші або стежив за Далі у фейсбуці. Хтось уперше про нього почув цими днями, вже після загибелі – і не зміг забути ті душевні фото світлого хлопця з рудим котом у бліндажі…

Він взяв кота, схожого на тістечко
і сказав: кіт, нам треба їхати
з нами, як ранок
як життя
як хвороба
сталась холодна
як крига
війна
урок що зветься “Спокійне життя” закінчився…

Фото: Стас Козлюк / Новинарня

Сьогодні, 11.01.2024, з Далі прощаються в Києві. Завтра, 12-го, поховають у рідному Рівному.

Вірші Макса звучать із колонки. Хтось не може стримати сліз.

Фото: Стас Козлюк / Новинарня

О 12-й відбулося поховальне богослужіння в Михайлівському золотоверхому монастирі ПЦУ – туди попрощатися з Далі прийшло зо дві сотні людей. Не всі з них мали змогу бути ще й на Майдані, проте дорогою до процесії долучилося багато інших. Згодом уже під стелу Незалежності прийшли й інші.

МіГа з його “Кинджалом” ніхто не боявся. Кого цікавлять смертоносні бляшанки, коли прощаються з поетом? Який загинув за Україну, але вічно житиме у віршах і піснях.

Фото: Стас Козлюк / Новинарня

У тумані зникає вулиця
падає дощ
його зовсім не слухають
кіт вибіг у поле і ім’я його вітер.
На хресті наче на id-картці написано:
тут спочиває номер 234 вічна пам’ять.

Фото: Стас Козлюк / Новинарня

На хресті Далі написано: “Кривцов Максим Олександрович. 22.01.1990 — 07.01.2024”.

Макс загинув 7 січня на Донеччині. Тепер йому вже ніколи не виповниться 34, які мав би відзначити 22-го.

 “На війні немає часу на любов. Вона лягає поруч з териконом, зникає, як дідусь у тумані, десь за нескошеним цього літа соняховим полем серця… Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Однак, вона – одна зі стихій, які щоразу починаються знову”, – казав Максим.

Почитайте його вірші, вони хороші. А ще читайте й шануйте поетів, доки вони живі.

Фото: Стас Козлюк / Новинарня

мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої змінні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою

Фоторепортаж Стаса Козлюка (гортайте):

<

►

>

Фото: Стас Козлюк / Новинарня

Читати більше про Максима Кривцова:
На війні за Україну загинув доброволець, поет Максим Кривцов

Не Сальвадор, але митець: історія одного кулеметника. Пам’яті Максима Кривцова “Далі”