Польський прокурор закрив розслідування акції “Вісла” і назвав її “гуманною”. Українські історики пояснили, що тут не так

Прокурор Інституту національної памʼяті Польщі (ІПН) закрив розслідування комуністичного злочину проти людяності – примусової та несподіваної депортації навесні 1947 року 150 000 українців, відомої як акція “Вісла”.

Повідомлення про це з’явилося на сайті ІПН 28 листопада.

“Зі встановлених слідством фактів випливає, що евакуація осіб українського, польського та лемківського походження мала не репресивний, а запобіжний та охоронний характер. Вона відбулася внаслідок масових вбивств, які чинили загони Організації Українських Націоналістів та Української повстанської армії”, – зазначається у висновку прокурора ІПН.

Прокурор також стверджує, що “військова операція відбувалася гуманним чином” і “не було виявлено дій, які б завдали громадської або приватної шкоди”.

Слідство також “не виявило” зловживань чи перевищення повноважень при ухваленні рішення про масове виселення.

Рішення прокурора ІПН проаналізував український Центр досліджень визвольного руху, що входить до Європейської платформи памʼяті та сумління.

В історико-правовій позиції ЦДВР, опублікованій на сайті організації, зазначається, що “рішення прокурора ІПН суперечить не лише фактам та документальним джерелам, які вже багато років оприлюднені як із польського, так і з українського боку, неодноразово висловлюваній раніше позиції науковців, президентів та парламентів Польщі та України, але й навіть позиції самого ІПН”.

“Позаяк у 2021 році в повідомленні на офіційній сторінці у мережі “Фейсбук” до річниці акції “Вісла” ІПН стверджував, що “населення, охоплене акцією “Вісла”, мало бути виселене незалежно від політичних поглядів, потенційних зв’язків із підпіллям чи їхньої національної свідомості”.

“Докази однозначно вказують, що акція “Вісла” мала примусовий характер (відбувалася всупереч волі населення та із застосуванням військових підрозділів), стосувалася переміщення груп населення за національною ознакою (етнічні українці чи члени змішаних польсько-українських сімей) з районів, у яких вони на той момент переживали на законних підставах, а також проводилась за відсутності підстав, які допускаються міжнародним правом.

Тобто була депортацією або примусовим переміщенням населення.

До поміщених до концентраційного табору у Явожно осіб застосовувались тортури та катування, а заборона повертатися під загрозою повторної депортації або концентраційного табору була переслідуванням групи, яка підлягає ідентифікації, з національних мотивів у зв’язку з проведенням депортації та примусового переміщення цієї групи. Усе це згідно з нормами міжнародного права — ознаки злочину проти людяності”, — пояснює юрист та історик Сергій Рябенко, представник від України в міжнародному проєкті International Justice for the Communist Crimes of the Platform of European Memory and Conscience.

В оприлюдненому документі проаналізовано аргументацію прокурора ІПН та стверджується, що “прокурор де факто визнав існування на території Польщі внутрішнього збройного конфлікту між урядом та організованими структурами українського підпілля, які мали всі ознаки комбатантів.

А отже, ухвалення рішень про переміщення цивільного населення з причин, пов’язаних із таким конфліктом, за умов відсутності нагальних потреб воєнного часу (як це було у 1947 році), згідно з нормами міжнародного права мало ознаки воєнного злочину”.

“Спроба прокурора ІПН “виправдати” дії влади комуністичної Польщі щодо громадян останньої мало чим відрізняється від спроб російських пропагандистів “виправдати” репресії радянського тоталітарного режиму. Насамперед – масові депортації цілих груп населення, включаючи кримських татар та поляків”, – зазначають українські дослідники.

“Висновки прокурора мають небагато спільного із проведенням всебічного, об’єктивного та незалежного розслідування, а викликані радше причинами, що мають політичний характер“, — зазначається в оприлюдненому аналізі.

Водночас понад сотня польських істориків, інтелектуалів та громадських і культурних діячів оприлюднили відкритий лист до керівництва обох палат парламенту Польщі, в якому висловили протест та засудження рішення Інституту національної пам’яті про припинення розслідування щодо визнання акції “Вісла” злочином.

Довідково

28 квітня 1947 року розпочалася операція польської комуністичної влади, під час якої викинено з рідних домівок близько 150 тисяч українців. Людей вивозили за сотні кілометрів, а тих, хто намагався чинити спротив — убивали.

Операцією “Вісла” Польща “очистила” від українців їхні етнічні території і поклала край українському визвольному руху на цих землях (не залишилося людей, які його підтримували), вирішивши таким чином “українську проблему в Польщі”.

Ця операція стала завершальним акордом Другої польсько-української війни, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни, розпочавшись 1942 року на Холмщині (тепер територія Польщі). Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки — бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій. Найбільш брутальним етапом цього стала операція “Вісла” у 1947 році.

Читайте також:
Українські історики виклали онлайн сотні документів на тему стосунків із поляками в 1942-1947 рр.