Український архітектор Інтермаріуму. У Києві презентували посмертну збірку праць Олександра Маслака

Максим Омельченко
журналіст

Олександр Маслак ще з кінця 90-х років відстоював ідею Балто-Чорноморського союзу, яка в наш час фактично втілилась у життя – Україна, Польща та країни Балтії стали найближчими союзниками та щитом для Європи.

Олександр ніби знав про події, які стануться через п’ять років після його загибелі. Але його шлях обірвався п’ять років тому – 6 вересня 2017-го – в автокатастрофі поблизу Рівного. Повертаючись із наукової конференції у Варшаві, п’ять відомих українських політологів загинули в одній автівці.

Днями в приміщенні Музею гетьманства в Києві відбулася презентація збірки праць філософа Маслака “Український архітектор Інтермаріуму”. Це посмертна збірка, яку підготували товариші та колеги науковця.

Місця для презентації книги було обране невипадково. Саме в Музеї гетьманства проходили зустрічі молодіжного крила Союзу гетьманців-державників, співзасновником якого на початку 2000-х років був Олександр Маслак.

У націоналістичному русі він перебував ще з 90-х, хоч і залишався позапартійним. Ще тоді Олександр обстоював ідею Балто-Чорноморського союзу (Міжмор’я, або Інтермаріум) – геополітичної осі в Центральній та Східній Європі, у якій Україна займала б чільне місце.

Товариш філософа, історик Олександр Алфьоров згадує: тоді, понад 20 років тому, ця концепція здавалась фантастичною.

“Коли Сашко пропонував цю тему і наполягав на тому, що побудова Балто-Чорноморського союзу зміцнить наш геополітичний простір, захистить нас,

він дивився як крізь воду на події, які відбуваються сьогодні.

Тоді не всі були здатні зрозуміти його рівень аналітики. Тоді казали: “Ну, який Балто-Чорноморський союз, якщо у нас тут є ГУАМ, НАТО, ЄС”. Хтось навіть виступав за союз із Білоруссю та Росією. А от Сашко чітко казав: “Є вертикаль від моря до моря, ми будемо щитом, щитом усієї Східної Європи”. І нині ми бачимо, що різні організації проводять десятки конференцій про Балто-Чорноморський союз. Це вже стало даністю, і всі вже розуміють, що справді Україна посідає цю вісь. Тоді ж, у 90-х, 2000-х, він був одним із небагатьох, хто намагався пояснити цю потребу”, – розповів Олександр Алфьоров.

Інший товариш філософа – політолог Юрій Ноєвий – назвав Олександра Маслака автором “консервативного повороту” в українському націоналізмі, який внаслідок діаспорного впливу у 90-х роках мав значні ліберальні нашарування.

“Він один з тих, хто вплинув на своє покоління. Тих, хто людей дії спрямовував у правильному напрямку”, – зазначив Ноєвий.

Своєю чергою головний редактор журналу “Країна” Артем Скоропадський відзначив Олександра Маслака як одного з ідеологів новітнього українського націоналізму та консерватизму, що прийшли на зміну діячам 30-х – 40-х років ХХ століття, заповнивши інтелектуальну пустку, яка тривала понад 70 років.

“Ця книжка – це просто такий настільний підручник для молодого інтелектуала – українського націоналіста. Тому що ми всі читали “Кобзаря”, всі читали Липу, Степана Бандеру. А це – новітня ідеологія українського націоналізму”, – сказав Скоропадський.

Олександр Алфьоров, Артем Скоропадський, Юрій Ноєвий

До збірки “Український архітектор Інтермаріуму” увійшли як наукові праці, так і публіцистичні твори Олександра Маслака, а також його інтерв’ю.

Після трагічної загибелі філософа товариші та родина збирали його доробок по всіх усюдах: рукописи, файли на робочому комп’ютері, листування.

На жаль, деякі праці поки що не віднайдені. Зокрема, відомо, що в останні роки життя Олександр Маслак працював над двома масштабними дослідженнями. На замовлення австрійського видання готував історію України від часів Київської Русі до сьогодення. Також писав книгу про Тараса Шевченка.

“Він хотів виправити дисбаланс обізнаності західного суспільства з українською історією. Він писав для того, щоб цю книжку переклали німецькою. На запит видавництва він робив фокус на історії минулого століття, зокрема – готував хроніку Голодомору, про що на Заході тоді мало хто знав”, – розповіла колега Маслака філософ Олена Семеняка.

“Він також домовився з видавництвом, що робитиме акцент на історії еліт. Часто говорять, що Україна – це літературна нація, що історія, наприклад, XVIII-XIX століть – це історія сільських вчителів, які займались просвітою. Він же казав: “Ні, історія – це справа еліт”. Він готував історію українського державотворення. Це був би найкращий виклик, найкраща відповідь російській історіографії, яка завжди показує Україну як якийсь недопростір, простір між цивілізаціями.

Друга праця – це переосмислення Шевченка. Він бачив Кобзаря як державотворця, хотів позбавити його соціалістичного нальоту. Для нього Шевченко був виміром елітарним передусім, і він хотів переінтерпретувати його спадок в тому ключі”, – наголосила Семеняка.

Олена Семеняка

Батько філософа Олександр Маслак-старший зазначив, що ці дві праці, які вже готувалися до друку, раптом зникли після трагедії.

“Де вони ділися – поки що невідомо. Єдине, що я знайшов, – це його передмова, і то вона коротенька, бо вона не вся”, – повідомив Маслак-старший.

Батько також зазначив, що праці його сина хотів видати Центр гуманітарної освіти Національної академії наук України, де працював Олександр Маслак. Проте Центр мав намір опублікувати лише науковий доробок, а публіцистику – як додаток. Батько наполіг, щоб усі праці були вміщені в одній книжці.

Олександр Маслак-старший

Праці філософа надрукувало видавництво “Орієнтир” – перше, засноване ветеранами українсько-російської війни.

Над дизайном книги працював співзасновник видавництва Микола Кравченко. Ветеран полку “Азов” загинув у березні цього року на Київщині. Роботу над виданням закінчувала його дружина Ольга.

“Ми живемо в такий час, що багато хто йде. Але лишає по собі спадок”, – відзначив під час презентації Олександр Алфьоров.

Під час презентації було важко не відволікатися на новини: Збройні сили України звільнили нові населені пункти на на Харківщині. Ще ніколи, здається, історія так стрімко не розгорталася просто на наших очах. І якщо ще десять років тому ідея Балто-Чорноморського союзу здавалась фантазією, то нині, на тлі можливого розпаду Російської імперії, перед Україною постає перспектива стати центром не лише Східної Європи, а й так званого “Євросибіру”, про що згадала у своєму виступі Олена Семеняка.

Дещо інша думка в історика Олександра Алфьорова. Він вважає, що Україні точно не варто інтегрувати якісь частини Російської Федерації. Натомість зосередитись на зміцненні економіки та технологій.

“Ідея Інтермаріуму полягає в тому, щоб бути щитом європейців від інших двох цивілізацій.

Україна, будучи європейською цивілізацією, знаходиться історично, цивілізаційно поруч з двома іншими. На схід від нас – євразійська цивілізація, на південь – ісламська. Тут знаходиться край Європи. Коли Росія розпадеться, жодних територій, звісно, брати не потрібно, тому що сьогодні територіальні претензії не стоять на першому місці. Треба думати про космос, про транснаціональні капітали і контроль Україною тих держав, які утворяться на місці Російської Федерації – насамперед, економічний”, – зауважив історик.

Читайте також:
Історик Олександр Алфьоров: “Росіяни” – не нація, а морально-психологічний стан


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".