В Україні різко зросло негативне ставлення до Сталіна, – соціологія

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну різко зросло негативне ставлення українців до радянського вождя Йосипа Сталіна – наразі 64% опитаних негативно ставляться до цього диктатора.

Як передає “Новинарня” у вівторок, 9 серпня, про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного 6-20 липня

“Після повномасштабного вторгнення, громадська думка населення кристалізувалася: тепер більшість українців – 64% – мають негативне ставлення до Сталіна і лише 5% – позитивне (ще 23% байдуже ставляться до нього)”, – йдеться в повідомленні.

Найгірше ставляться до Сталіна на Заході і в Центрі. На Півдні негативно ставляться трохи більше половини (55%) опитаних (позитивно – лише 6%). На Сході ж негативне ставлення у 45% (ще 35% мають байдуже ставлення, а позитивне – 12%).

КМІС зазначає, що серед російськомовних жителів України ставлення до Сталіна дещо краще, але фактично серед усіх категорій переважає саме негативне (навіть серед російськомовних росіян 50% мають негативне ставлення і лише 21% – позитивне).

Соціологи нагадали, що ще навіть до Революції Гідності меншість населення (23%) мала позитивне ставлення до Сталіна, але і негативне ставлення ще не домінувало (37%).

До 2021 року ситуація істотно не змінювалася, хоча загальний тренд був скоріше у сторону зниження частки тих, хто позитивно ставиться до Сталіна.

КМІС також порівнює динаміку ставлення до Сталіна серед населення України і Росії (за даними Левада-центру) за останні 10 років.

Зазначається, що 10 років тому в Україні і Росії приблизно однакова частка населення позитивно ставилися до Сталіна, але далі в Україні загалом ставало менше симпатиків радянського диктатора, а в Росії, навпаки, стрімко зростала прихильність до нього – і зараз більшість населення РФ мають позитивне ставлення до Сталіна.

У Росії між 2012 і 2019 роками частка тих, хто позитивно сприймає Сталіна, зросла з 28% до 59%.

Дослідження тривало з 6 по 20 липня. Методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів було опитано 2000 респондентів у віці від 18 років, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим).

Дослідження проводилося з дорослими громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого).

До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% – для показників, близьких до 10%, 1,1% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Але соціологи вважають, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Читайте також:
Табуйований перепис-1937: похована правда про Голодомор