“Я готовий іти на війну, щоб донька не жила в совку”: у боях на Харківщині загинув журналіст Максим Мединський

На війні з російськими загарбниками у боях на Харківщині 29 квітня загинув журналіст і комунікаційник, ветеран АТО, лейтенант ЗСУ Максим Мединський, який служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

Про загибель воїна пишуть міська рада Болграда на Одещині, звідки він був родом, а також його батько, рідні та численні друзі.

Максим закінчив Інститут журналістики Національного університету імені Шевченка, тривалий час працював у пресслужбі Міністерства інфраструктури, згодом — у команді, яка допомагала “Нафтогазу” в газовій війні та перешкоджанні запуску “Північного потоку-2”.

Три роки тому в нього народилася донечка Аліса. Але після початку повномасштабного вторгнення РФ чоловік без вагань пішов у військо. Точніше, повернувся.

“Мені ніколи не було страшно втратити своє життя, лише боявся втратити його якось по-дурному. Тому не стояло питання: йти на війну чи ні. У моїй країні війна, отже я маю її захищати”, — пояснював Максим іще у 2016-му, вже після того, як воював за Україну на сході.

Після початку російської агресії 2014 року він прийшов у військкомат добровольцем, не чекаючи повістки.

Строкової служби він не служив — проходив військову кафедру під час навчання в університеті. Але виріс військовій сім’ї (до речі, його батько Сергій Мединський — також військовий журналіст), серед інших дітей військовослужбовців, які змалку мріяли стати десантниками.

Із батьком, військовим журналістом і також десантником Сергієм Мединським

“Я давно для себе вирішив, що буду служити, коли почнеться війна. І батько, й мама служили у ВДВ. Звідти й моя любов до парашутного спорту. Тож здійснилась мрія дитинства”, – розповідав Мединський в інтерв’ю сайту Depo.ua ще під час тієї, першої служби, у травні 2015 року.

Мобілізували його 2 серпня 2014 року. Напередодні Дня Незалежності Максим прибув у 79-ту окрему аеромобільну бригаду, що базується в Миколаєві. Там став заступником командира мінометної батареї 1-го батальйону.

“До війни я найменшого уявлення не мав, як працює артилерія, бачив міномет тільки в дитинстві в музеї. А тут через збіг обставин став мінометником”, – зізнавався боєць.

Максим Мединський під час служби в ЗСУ у 2014-2015 роках

Його батарея провела загалом чотири місяці біля Донецького аеропорту, в самому центрі подій. Як мінометник, Максим був на території, яка прилягає до злітної смуги.

“Ми прикривали бійців мінометним вогнем і були крайньою точкою на вході в аеропорт. Організовували в’їзд і виїзд наших колон, поставку продовольства і боєприпасів, зустрічали 200-х і 300-х… Найважчими, напевно, були моменти, коли ми не могли з тих чи інших причин допомогти друзям, які були в аеропорту, коли треба виводити 300-х, або витягати коробку, повну людей, яка зламалася посеред злітки, а у нас немає техніки: одні БТРи не їдуть, інші не стріляють…”, — згадував Мединський.

Максим Мединський під час служби в ЗСУ у 2014-2015 роках

У грудні 2021 року в інтерв’ю виданню “Жителі Києва” Максим — резервіст першої черги — розповідав, чому свого часу не залишився в ЗСУ:

“Я повернувся з війни у 2015 році з чітким розумінням, що хочу створити сім’ю. Мій сенс життя зараз у доньці, вона — головне. Вона росте, і в майбутньому, сподіваюся, сама вільно обиратиме ким бути і де жити далі. Але зараз

я готовий іти на війну,
бо не хочу, щоб донька жила в “совку”.

Максим Мединський з дочкою

22 березня Максимові Мединському виповнилося 33 роки.

А 29 квітня позиції Максимової роти (він був заступником командира) під Харковом “накрила” ворожа артилерія.

Поховають воїна в Києві, де живуть його дружина та дочка.

Читайте також:
У боях за незалежність України загинув відомий журналіст Олександр Махов