Що не так у промові Зеленського на Мюнхенській конференції

Мирослава Барчук
журналістка, телеведуча (UA: Перший / Суспільне мовлення)

(FB)

Кілька перших вражень від виступу Володимира Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції.

Не поділяю загального схвалення.

1. Україна має повне право на справедливі вимоги до Заходу. Але лобові, повторювані претензії і буквальне «пристиджування» союзників сьогодні — це слаба, істерична позиція.

2. Варто було подякувати Заходу за підтримку. Не почула жодної подяки за надважливу допомогу.

3. Не почула (можливо, прослухала) жодної прямої претензії до РФ. Далі «обстріли з того боку».

4. Наприкінці — незграбне навішування сьогоднішніх смертей українських військових на передовій «на совість та карму» лідерів деяких країн, які не стали надійними союзниками, яким «сьогодні повинно бути соромно»: «що вони скажуть убитим сьогодні двом вбитими і трьом пораненим українським солдатам?»
Це незграбно, інфантильно маніпулятивно.

5. «З 2014 року Україна тричі намагалася скликати консультації держав – гарантів Будапештського меморандуму. Тричі – безуспішно. Сьогодні Україна зробить це вчетверте. Я як Президент – уперше…»
Це помилка. Зеленський може не знати про консультації в Парижі, Женеві навесні 2014 року, але спічрайтери повинні були перевірити.

6. Ну, і останнє. Текст він бачить вперше уже за трибуною. Варто було все ж таки прочитати промову перед виступом, вникнути і осмислити, щоб читати без імітування і помилок.

Читайте також:
“Хто з нас бреше?” Промова президента України на 58-й Мюнхенській конференції з питань безпеки