“Бачте, пальці криво позросталися!” Майданівці, жорстоко побиті на Інститутській, дали свідчення у справі командира харківського “Беркута” Лукаша

автор: Юлія Сливінська
фото: Олександр Тимошенко та АДГ

“Протестувальники опинилися в кільці, в якому їх гамселили без розбору, чи то була дівчина, чи людина літнього віку. Це було жорстке побиття силовиками з явними ознаками садизму. Вони гамселили вліво, вправо, махали дубинками”, – так описує поведінку міліціонерів 18 лютого 2014 року постраждалий від їхніх кийків Віталій Перкун.

Цей чоловік – науковий співробітник Національної академії наук. Разом із пенсіонером Василем Кулінським 3 березня вони дали свідчення у так званій “справі Лукаша”, що стосується побиття майданівців на Інститутській. Жорстокість міліції, очевидцями і жертвами якої стали ці чоловіки, вражає.

Колишній командир батальйону харківського “Беркута” Владислав Лукаш обвинувачений у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.41, ст.340, ч.1 ст.171, ч, 4 ст. 41, ч.3 ст. 365, ч.1 ст. 367, ч.4 ст. 41, ч.З ст. 365, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 365 КК України. “Беркутівцю” інкримінують  перевищення службових повноважень, виконання злочинного наказу та незаконне застосування вогнепальної зброї, що призвело до загибелі трьох людей та поранень понад ста людей. Справу розглядає Дарницький райсуд м. Києва, суддя Тетяна Щасна.

Попри такий вражаючий набір обвинувачень, Владислав Лукаш залишається без запобіжного заходу. На зв’язок із судом у Києві він виходить у режимі відеоконференції із Сум, де працює в новій поліції.

“Справа Лукаша” була передана до суду ще навесні 2016 року. Через маніпуляції сторони захисту розгляд по суті триває з червня 2018-го. Проте в останні пів року цей процес став одним із найбільш динамічних з усіх справ Майдану. Адже багато залежить від суспільної уваги до справи, а вона у “справі Лукаша” є.

Василь Кулінський: били лежачого

Василь Кулінський зранку 18 лютого разом із побратимами з Майдану рушив по Інститутській у бік Маріїнського парку, щоб звідти пройти на протест до Верховної Ради.

“Я йшов на Майдан, як на свято!” – з гордістю згадує пан Василь про початок “мирного наступу”.

Завершення “мирного наступу”: масове побиття майданівців “Беркутом” на вул. Інститутській 18 лютого 2014 року. Фото: Юрій Чефонов

Брати участь у майданівських протестах Кулінський почав ще після побиття студентів 30 листопада, підтримував Майдан мирним способом.

Чоловік пригадує, що в сторону Маріїнського парку вони з друзями йшли вільно. Проте бачили засідки правоохоронців у дворах та кількох силовиків на дахах будинків, які кидали гранати і стріляли з рушниць. Василь Миколайович впевнений, що “беркутівці” готувалися до нападу на маніфестантів.

Правоохоронці перекрили прохід до парламенту, тому натовп майданівців концентрувався на Інститутській та в Кріпосному провулку. Пробувши в районі Маріїнки годину, чоловіки пішли в напрямку Шовковичної, де відбувалися сутички між правоохоронцями та протестувальниками.

Побачивши сутички, пан Василь повернув назад, рушив до Кріпосного провулку. На перетині Інститутської та Кріпосного його оточили четверо “беркутівців” із кийками та почали бити.

Після першого удару в потилицю Кулінський упав обличчям у долівку, руками закрив голову, щоб зменшити удари по ній.

Потерпілий Василь Кулінський розповідає про отримані ушкодження. Фото: Олександр Тимошенко

“Беркутівці” продовжували бити Кулінського по спині, ребрах, голові, руках. Літнього чоловіка вдарили щонайменше 10-15 разів.

“Вони були в масках, шоломах, у формі. Я не бачив їхні обличчя. Мене били лежачого. Був як у тумані. Шкіра на голові задерлася. Я, мабуть, витривалий чоловік, бо другий би вже там і остався, – розповідає пан Василь. – Потім у мене мене на тілі чорного було більше, ніж білого”.

Василь Миколайович не знає, як йому вдалося підійнятись після побиття. В напівзігнутому стані він перейшов вулицю, звідки йому вже допомогли дійти до медпункту в Будинку офіцерів.

Струс мозку, зламані два ребра та перебиті вісім фаланг пальців – такі наслідки від застосованої “Беркутом” сили проти пенсіонера Кулінського.

“Бачте, пальці криво у мене позростались”, – показує на свої руки Василь Кулінський.

“Я не звертався нікуди. Місяць промучився вдома. Ще декілька зубів довелось вирвати. “Беркутівці” їх не вибили, але після ударів вони почали хитатись. То я і вирвав”, – продовжує чоловік.

Говорить адвокат Владислава Лукаша Наталія Вознюк (сам обвинувачений – на екрані), слухає головуюча суддя Тетяна Щасна.
Дарницький райсуд Києва, 3.03.2021 р.
Фото: Олександр Тимошенко

Віталій Перкун: побитий п’ятьма “беркутами”

44-річний науковець НАНУ Віталій Перкун розповідає, що його протест на Майдані також був “виключно мирним” – чоловік із 16 грудня 2013 року ходив на мітинги з прапором Євросоюзу. 18 лютого він також брав участь в мирній ході.

Як пригадує Віталій, після 15:00 з одного з двориків вибігли “беркутівці”. Чоловік ідентифікував їх за характерною плямистою формою. Вони розбили групу протестувальників посередині, діяли злагоджено: одна частина силовиків оточила ліву частину, а інша – праву.

Потерпілий Віталій Перкун дає свідчення про обставини його побиття “беркутівцями” 18.02.2014 р. на розі вулиці Інститутської і Кріпосного провулку. Дарницький райсуд Києва, 3.03.2021 р.
Фото: Адвокатська дорадча група

“Протестувальники опинилися в кільці, в якому їх гамселили без розбору, чи то дівчина, чи людина літнього віку. Це було жорстке побиття силовиками з явними ознаками садизму. Вони гамселили вліво, вправо, махали дубинками. Мені важко підібрати коректні слова, щоб це все описати”, – розповідає Віталій Перкун.

Протестувальники почали втікати. Правоохоронці оточували людей з усіх боків та били кийками.

Нацковець Перкун мав намір прорватися крізь щільне оточення міліції та бігти до верхнього входу на станцію метро “Хрещатик”. Але в цей час його методично били чотири “беркутівці”. Чоловік отримав по всій спині 5-6 ударів від різних бійців.

Віталій біг далі. Поблизу будівлі Національного банку його наздогнав ще один “беркутівець”. Цілеспрямовано замахнувся гумовою палицею і вдарив Віталія просто по лобі. Розсік йому голову.

Віталій Перкун через прокурора показує місце його побиття. Фото: Олександр Тимошенко

“Я встояв на ногах, не впав. Забіг у павільйон метро. Всі протестувальники бігли в метро. Там почалася тиснява. “Беркутівці” вже добігали до нас. Якийсь чоловік розбив скло в павільйоні. Я вийшов звідти на вулицю та спустився на Майдан.

Я відчув, що на голові текла кров. Пішов у Будинок профспілок, здається, на 3-й поверх. Знав, що медики там надають допомогу. Мені там промили рани і заклеїли їх.

Потім я вийшов із Будинку профспілок, шукав, де б привести себе до ладу. Я був весь брудний і хотів, щоб лікарі обстежили рану. Я не планував іти з Майдану.

На Бессарабській площі люди, які повиходили з офісів, запропонували мені допомогу. Рана якраз розкрилась, і звідти текла кров. Ті люди завезли мене в лікарню [Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Святошинського району]. Там лікарі зашили мені рану. В лікарні я не називав своє справжнє прізвище. Я чув, що міліціонери ходять і записують імена тих, хто потрапив до лікарні з характерними від побоїв на Майдані ранами. Я хотів себе так убезпечити. Але я дав дату народження справжню. Ще мене в лікарні попросили зняти жовто-блакитну стрічку з куртки, щоб у лікарів не було проблем.

Після процедур я поїхав додому. Ввечері знову повернувся на Майдан, але пробув недовго. Рана боліла. Тому користі з мене було мало, і я десь близько опівночі поїхав додому”, – свідчив про події 18 лютого 2014 року науковий співробітник НАН Віталій Перкун.

Прокурор Андрій Нескородяний і потерпілий Віталій Перкун. Дарницький райсуд Києва, 3.03.2021 р.
Фото: Олександр Тимошенко

У суді він також розповів: “Я мешкаю неподалік від київського полку спецпідрозділу “Беркут” – на проспекті Лобановського, поряд із Московською площею. Коли почалась активна фаза після 19 січня, я ввечері йшов повз гуртожитки. Ліхтарі освічували тих осіб, які йшли вулицею. Мене було легко ідентифікувати, що я майданівець – в мене була стрічка на курточці. Ці працівники спецпідрозділу супроводжували мене метрів 50, без пояснень та без зупинки. Я це трактую психологічний тиск. Тоді вже [по майданівцях] стріляли, тому я не знав, чи зараз буде постріл”.

Лукаш та його справа

Владислав Лукаш. Архівне фото

Владислав Лукаш – колишній командир батальйону ПМОП “Беркут” при ГУМВС України в Харківській області – обвинувачується в перевищенні влади та службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків. Ідеться про епізоди протистояння часів Майдану в Києві 01.12.2013 на вулиці Банковій (67 потерпілих) та 18.02.2014 – “мирна хода” в Кріпосному провулку та на вулиці Інститутській (107 потерпілих).

Судові засідання по “справі Лукаша” №753/16876/16-к почалися ще навесні 2016 року, однак понад два роки не відбувалися через маніпуляції адвокатів обвинуваченого.

Тепер засідання в Дарницькому суді Києві проходять регулярно, на них присутні представники громадськості й ЗМІ.

Наступне засідання призначене на 10 березня 2021 року, початок о 9:30.

Обвинувачений Владислав Станіславович Лукаш (по відеозв’язку). Дарницький райсуд Києва, 3.03.2021 р.
Фото: Олександр Тимошенко

Сам Владислав Лукаш бере участь у суді по відеозв’язку з Сум, де зараз живе й працює.

Лукаша були арештували у квітні 2015-го. Але 2 грудня того ж року Печерський райсуд задовольнив клопотання Генпрокуратури і змінив запобіжний захід для нього на нічний домашній арешт. Надалі з колишнього “беркута” зняли й такий запобіжний захід.

Після скинення Януковича Лукаша не звільнили з органів внутрішніх справ. Він навіть надалі працює заступником начальника Сумського міськвідділу Нацполіції.

У цій самій справі перебував під вартою командир роти харківського “Беркута” Віктор Шаповалов. У грудні 2020-го Шаповалов поновився на службі за рішенням Харківського окружного суду, однак майже одразу був знову звільнений із поліції.

Трансляція судового засідання 03.03.2021:

Читайте також:
Адвокат Майдану Євгенія Закревська:
Вже торік суд виніс би вирок винним за розстріл на Інститутській, але підозрюваних віддали Росії